МЕНЮ

Про «профілі» і змісти

Дмитро СІНЧЕНКО, Кропивницький
31 січня, 2019 - 10:52
Якщо політика немає у соцмережах — значить, його не існує

Про це свідчить кількість зареєстрованих профілів депутатів місцевих рад у соціальній мережі Facebook. Тенденція загальнонаціональна і пов’язана з різними факторами, які сьогодні зійшлись в одній точці.

Візьмемо для прикладу місто Кропивницький — обласний центр середнього розміру, що знаходиться в центральній області, яка відтворює модель України в мініатюрі. Тенденції, притаманні Кропивницькому, можна приміряти загалом до країни.

Отже, станом на сьогодні, за даними кампанії «Атестація депутатів місцевих рад», 39 із 42-х депутатів Кропивницької міської ради сьомого скликання, тобто 93%, мають зареєстровані профілі у Facebook. У 2013 році, тобто у на той час ще Кіровоградській міській раді шостого скликання —  таких було 12 із 76, тобто лише 16% (відповідно до результатів моніторингового дослідження Асоціації політичних наук).

Із цих 39 депутатів лише 11      сторінок можна вважати неактивними, адже за останній місяць на них не з’явилось жодної інформації. З чим пов’язане таке стрімке зростання публічності місцевих політиків? Переконаний, на цю ситуацію суттєво вплинули такі чинники:

1. Майдан

Революційні події кардинально змінили порядок денний української політики. Громадяни почали більше цікавитись політичним життям, і політики змушені задовольняти цей запит. Звідси і купа онлайн-інструментів, відкритих реєстрів, трансляцій засідань органів влади.

2. Зростання популярності соціальних мереж

Соцмережі допомогли робити революцію, і виявилось, що це ще й надзвичайно зручний інструмент для політичної діяльності. Не мати власної сторінки стало немодно. Тим паче, що з 3G і 4G та новими смартфонами технічно це стало ще простіше. Спочатку народні депутати, за прикладом активістів, зареєстрували свої сторінки, потім, наслідуючи «старших колег», зареєструвались і депутати місцевих рад.

3. Блокування російських соцмереж

Раніше те, якій мережі людина надавала перевагу, суттєво залежало від її віку. Учні та студенти (тобто від 14 до 24 років) надавали перевагу «ВКонтакте», працююча молодь (від 25 до 40) надавала перевагу Facebook, а старша вікова категорія сиділа в «Одноклассниках». Разом з тим, спілкуватись на політичні теми було прийнято передусім у Facebook. Блокування російських соцмереж суттєво збільшило аудиторію ФБ і перетворило її на потужний майданчик для політичної агітації.

4. Децентралізація

Хоч як це дивно, але реформа децентралізації істотно збільшила привабливість депутатства в місцевих радах, а тому посилилась і боротьба за кожен голос виборця, а місцеві політики почали використовувати всі можливі інструменти для роботи з виборцем, і соцмережі виявились одним із найпростіших і найзручніших інструментів.

5. Політична конкуренція

Всі вище перелічені чинники сприяли зростанню політичної конкуренції, і депутатам довелося збільшувати кількість часу на виконання своїх обов’язків. Адже якщо раніше можна було з’являтись на виборчому окрузі лише один раз — під час виборів, то сьогодні виборець вимагає більшого. Навіть незважаючи на те, що частина народних обранців доручає вести свою ФБ-сторінку помічникам, час, витрачений на роботу з виборцями, у більшості депутатів значно зріс. Бо в інакшому випадку депутат не матиме шансів переобратись знову.

Отже, остання тенденція свідчить, що якщо політика немає у соцмережах — значить, його не існує.