МЕНЮ

Про підстави та недоліки недільної акції

Іван КАПСАМУН, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
25 травня, 2020 - 20:43
«Може скластись враження, що патріотичний рух вичерпується, бо людей приходить все менше, а фріків все більше», — експерт

У Києві та інших українських містах 24 травня відбулася акція протесту «Стоп реванш», яку учасники приурочили до першої річниці президентства Володимира Зеленського. Мітингарі вимагали від президента припинити «політику капітуляції на умовах Кремля», усунути олігархів від влади й звільнити керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Від глави держави зажадали також «покласти край політичним переслідуванням патріотів», «припинити саботаж євроатлантичної інтеграції та відновити зближення України з ЄС і НАТО». Організатором акції виступив Рух опору капітуляції. Окрім державних прапорів, учасники тримали в руках прапори партій «Національний корпус», «Демократична сокира», «Свобода».

Фоторепортаж

З одного боку, підстави для невдоволення громадян, дійсно, існують. Хоча, можливо, і не в таких радикальних постановках, як це звучало під час протесту. Є позитивні сигнали з приводу обміну полоненими і заручниками (в Україну повернуто десятки людей), однак є і небезпека, наприклад, відносно так званої «формули Штайнмайєра». Також, звичайно, залишається проблемою відсутність деолігархізації країни, адже тут зрушень взагалі немає, крупний капітал, як і раніше, має великий вплив на економіку і політику держави. Є питання і по іншим напрямкам — з приводу кримінальних справ щодо тих чи інших осіб, а також з приводу «прохолодного» зближення з НАТО та ЄС.

З іншого боку, якщо ми звернемо увагу на учасників протесту, то окрім тих, хто прийшов за покликом, там були і ті, хто взяв участь в акції з іншою метою. «Будь яку владу, особливо пострадянську, зажди треба тримати в тонусі. Копнякова демократія працює, — пише у ФБ журналіст Сергій Грішин. — Але є погані новини. ...Як мінімум, на акції було дві політичні партії. Хтось це організовував, координував. На акцію прийшло багато моїх знайомих, хороших людей. А в підсумку, якщо не дивитись стрім з Майдану, що я бачу? Я бачу лише Пояркова в ідіотському ковпаку, котрий йому пасує. ...І це небезпечно. Може скластись враження, що патріотичний рух вичерпується. На акції приходить все менше людей, а фріків все більше».

У соцмережі також можна побачити багато коментарів про те, що ця акція об’єднала зокрема «порохоботів» і націоналістів. З приводу прихильників Петра Порошенка та їхніх претензій до чинної влади, існує певний дисонанс. Адже саме минулою владою були підписані невигідні для України Мінські угоди, які хоч і зупинили активний наступ російських військ на сході нашої країни, проте загнали Київ в дипломатичну пастку. Не кажучи про те, що ніякої деолігархізації тоді не відбулося, навпаки, п’ятого президента самого часто називають олігархом.  Більш того, є небезпека монополізації протесаного руху окремими політичними силами, такими як «Європейська солідарність», що не зовсім правильно.

Отже, акція, яка була проведена в неділю може мати під собою об’єктивні підстави, однак, по-перше, має ризик маргіналізувати саму ідею протесту, а по-друге, може використовуватися у суто політичних «розборках» між певними групами впливу у владі та опозиції. Така загальна картинка є небезпечною своєю хаотизацією і впливом на керованість державою, особливо в умовах, коли агресор, як і раніше, атакує Україну.