МЕНЮ

Повіяв вітер «змін»

Іван КАПСАМУН, «День»
23 квітня, 2019 - 17:41
«Скасування постанови про перейменування УПЦ МП — це спроби повзучого реваншу через суди, які були недореформовані або неправильно реформовані», — Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ

Окружний адміністративний суд Києва, схоже, відчув момент або просто, користуючись ситуацією, почав «штампувати» рішення, які раніше навряд чи наважувався би прийняти. Причому перше рішення щодо незаконної приватизації «Приватбанку» було прийнято ще напередодні другого туру. Потім були ще ухвали щодо згаданого банку. Але останнє рішення суду стосується зовсім іншої сфери. В понеділок Окружний адмінсуд столиці задовольнив заяву Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату у справі за позовом про скасування перейменування УПЦ МП, яка мала змінити назву на Російську православну церкву в Україні, повідомила прес-служба суду. Раніше, як відомо, Міністерство культури України постановило перейменувати УПЦ МП на РПЦ в Україні на підставі закону, який набув чинності 27 грудня 2018 року.

Нагадаємо, документ передбачає, що релігійна організація, яка входить у структуру релігійної організації з центром у державі, що вчинила військову агресію проти України і тимчасово окупувала її територію, зобов’язана в назві відображати належність до такої центру за межами країни. Вона буде зобов’язана у своїй статутній назві повністю вказувати назву тієї організації, частиною якої вона є, і центр якої перебуває за межами України, з допустимим додаванням слів «в Україні». Відповідно до закону, якщо протягом 4 місяців церква з центром у РФ не подасть на реєстрацію зміни до статуту про перейменування, її статут у цій частині втратить силу.

Але, як бачимо, в ситуацію втрутився «самый справедливый суд в мире». І показово, що Російська Православна церква вже підтримала це рішення. Про що йдеться? «Судом було задоволено заяву Київської митрополії УПЦ про забезпечення позову з огляду на те, що невжиття таких заходів може суттєво ускладнити або зробити неможливим відновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача. Крім того, на думку суду, реалізація на даний час (до вирішення справи по суті) оспорюваного акта та його виконання може призвести до невиправданого втручання держави у сферу діяльності релігійної організації як юридичної особи», — йдеться в повідомленні. При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не визначає фактичного вирішення спору, оскільки воно спрямоване «виключно на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті».

«Жоден суд не здатен зробити Московський Патріархат — не московським. До речі, за кілька днів Православна Церква згадуватиме про два найбільш ганебні засідання суду в цілій людській історії», — відреагував у ФБ заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків Православної Церкви України, архиєпископ Євстратій (Зоря).

Утім, рішення суду прийнято. Якою буде відповідь влади? «Рішення окружного суду, звичайно, є абсурдом, тому що ухвалений парламентом закон не суперечить Конституції України, — заявив голова Верховної Ради Андрій ПАРУБІЙ (svoboda.ictv.ua). — Підкреслюю: закон не скасований, він діє, він був ухвалений Верховною Радою України. Призупинено постанову, а закон діє. У нас досить сильний юридичний відділ, щоб довести в будь-якому суді, який буде діяти неупереджено, а не на замовлення, що ці закони прийняті у відповідності до чинних законів і Конституції України. І вони будуть діяти».

Ситуацію коментує учений, релігієзнавець, народний депутат, голова підкомітету з питань державної політики у сфері свободи совісті та релігійних організацій Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ:

— Даним рішенням суду призупиняється дія постанови Міністерства культури на виконання закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Тобто процес перейменування УПЦ МП на РПЦ в Україні пригальмовується. По суті, ними давно вже ведеться боротьба за те, щоб Московський патріархат мав право не називатися Московським патріархатом в Україні, тому що вони соромляться цієї назви і хочуть бути просто — УПЦ. Разом з тим, вони розуміють, що якщо перейменуються в Російську православну церкву в Україні, то це взагалі багатьох відштовхне, адже РПЦ токсична.

Очевидно, що з боку Мінкульту будуть контрдії та реакція на рішення суду. Але в цілому, зрозуміло, що йдеться про прагнення Москви підірвати принципові й фундаментальні речі, які були досягнуті впродовж останніх п’яти років. Рішення суду по «Приватбанку», зараз — по церкві, далі, очевидно, можна чекати на ухвалу про невідповідність Конституції закону про е-декларації, який був однією з передумов надання безвізу Україні, — все це спроби повзучого реваншу через судову систему, яка була недореформована або неправильно реформована. Коли ми в «Народному фронті» формували свою позицію щодо напрямків судової реформи, наші юристи, маючи практику участі у справах Євромайдану, наполягали, що наявний суддівський корпус не підлягає виправленню, а отже, має бути тотально замінений. Але тоді до нас не дослухалися, і ось маємо результат.

Але хочу сказати, що спроба підточити Православну Церкву України не вдасться. Ми будемо всіляко її захищати, зокрема і від спроб зупинити об’єднання ПЦУ. Крім юридичного напрямку, є ще і організаційно-силовий напрямок, коли наприклад в села завозяться священики з інших сіл і не дають людям зайти в храм. Доходить до того, що вони прив’язують себе до дверей пасками і викликають телекамери, щоб забезпечити відповідну картинку для Росії. Є і більш вигадливий спосіб, коли вся громада приймає рішення про перехід в ПЦУ, а священик з УПЦ МП збирає свою дружину, псаломщика, дружину псаломщика, бабусю при свічках, і всі вони оголошують себе громадою. Тобто п’ятеро людей чомусь думають, що мають право вирішувати долю храму і релігійного життя в цьому населеному пункті. Таких прикладів уже кілька десятків.

Коли ухвалювалися закони і про перехід громад, і про перейменування, я попереджав і сама Москва нас попереджала, що спротив буде сильний та організований. Звичайно, впадати сьогодні у відчай не треба, нам слід продовжувати робити свою справу. В цілому поступовий процес переходу храмів УПЦ МП до об’єднаної ПЦУ йде. Іноді це супроводжується скандалами, однак у більшості випадків перехід відбувається організовано. Іноді я навіть приємно вражений рівнем правової та церковної свідомості людей. Наприклад у Чернівецькій області, коли до місцевої громади, яка захотіла перейти до ПЦУ, приїхав архієрей із Чернівців (також запросили поліцію) і почав розповідати людям, що вони ніхто — «пыль на архиерейских сапогах», що, мовляв, без єпископа вони нічого не можуть вирішити, місцеві мешканці дуже чемно і справедливо відреагували. Люди відповіли на всі запитання, зокрема, що православ’я найбільше висловлюється в соборноправності, що вони є народом Божим і що в з таких-то причин не хочуть бути в підпорядкуванні Московського патріархату. Потім громада показала поліцейському закон, який був ухвалений 17 січня цього року і пішли по процедурі — провели голосування, внесли зміни в статут, а насамкінець заспівали акафіст до Матері Божої та гімн України.