Потрібне оновлення

Прояви внутрішнього впливу та корупції в системі правосуддя

Однією з головних проблем системи правосуддя в Україні варто вважати внутрішній вплив та корупцію в системі правосуддя України. Саме корупція в судах є однією з головних перешкод для розвитку нашої держави, для іноземних інвестицій і економічного зростання.
   Корупція в судах не дає змогу бізнесу почуватися впевнено і нівелює намагання громадян дотримуватись законів. Віра в судову систему — це віра в справедливість і впевненість у власній безпеці, адже в разі порушення своїх прав їх завжди можна відстояти в суді. Якщо такої можливості немає — немає і довіри до влади в цілому, а отже — і поваги до закону.

Однією з головних форм взаємодії між суддями є таке явище, як «кругова порука». Суддівська спільнота досить закрита та відособлена від решти громадян, тому серед них дуже гостро відчувається поділ на «свій — чужий». Це сприяє таким явищам, як непотизм, кумівство, сватівство, династійні шлюби та захист «своїх» за будь-яку ціну. Саме тому судді майже ніколи не засуджують своїх колег, навіть якщо їх вина у вчиненні злочину є безсумнівною.

Прикладом такої ситуації можна згадати історію з суддею Шостого апеляційного адмінсуду Костянтином Бабенком, коли він напідпитку порушив правила дорожнього руху і втікав від правоохоронців. Згодом суддя Печерського райсуду Києва Світлана Смик постановила закрити провадження щодо свого колеги — їй забракло доказів, що за кермом був саме він.

У той самий час, наявність правопорушення, вчинене суддею, стає ефективним важелем впливу на нього. А «послуги» з відмазування одного судді іншим від відповідальності оплачуються взаємністю в інших справах, які представляють інтерес для такого колеги.

У багатьох судах ухвалення неправомірних та неправосудних рішень або отримання винагороди за винесення певного рішення є системним явищем. Вплив на рішення суддів у такому разі здійснює сам голова суду. Яскравим прикладом такого суду став Адміністративний суд міста Києва і його голова — суддя Павло Вовк.

Судді ОАСК під керівництвом Вовка ухвалили чимало резонансних рішень, наприклад, про розблокування майдану Незалежності 2013 року, коли суд дозволив розібрати барикади активістів, а за два дні спецпідрозділ «Беркут» спробував розігнати Євромайдан. Саме ОАСК поновив на посаді голови ДФС Романа Насірова, скасував націоналізацію «ПриватБанку» і відсторонив від посади Уляну Супрун, колишню в.о. міністра охорони здоров’я.

Позаминулого року НАБУ та Управління спецрозслідувань ГПУ проводили обшуки в ОАСК та оголо#сили підозри Вовку та ще трьом суддям. Тоді слідство опублікувало нібито записи розмов суддів, у яких йшлося про втручання в роботу ВККС та винесення завідомо неправосудних рішень. У серпні 2019 року голова ОАСК за власним бажанням склав свої повноваження, пішовши у відпустку, проте за кілька місяців знову очолив той самий суд.

«Майже за рік після першого обшуку Національне антикорупційне бюро прийшло з обшуками до ОАСК вдруге. Після — повідомило про підозри Павлу Вовку, його заступнику Євгену Аблову та ще п’ятьом суддям Окружного адмінсуду та голові Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку. Слідство вважає, що Павло Вовк очолив злочинну організацію, яка «мала на меті захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККСУ), Вищою радою правосуддя (ВРП) та створення штучних перешкод у їхній роботі». НАБУ стверджує, що судді ОАСК ухвалювали рішення в інтересах політичних еліт, бізнесових структур та в своїх власних інтересах», — пише журналістка Тетяна Безрук у своїй статті для Громадського UA.

Що характерно, на записах, здійснених НАБУ, є розмови, з яких стає зрозумілим вплив судді Вовка на призначення «зручних» членів ВККС. Так, у обмін на залагодження справи щодо невідповідності в майновій декларації Людмили Денісової (Уповноваженої з прав людини), за її квотою було введено протеже Вовка — Миколу Сіроша. Згодом, за допомогою голови Державної судової адміністрації Зеновія Холоднюка, до ВККС було введено Сергія Остапця, за що Вовк допоміг Холоднюку зберегти свою посаду. Ці дії згодом допомогли Вовку і іншим суддям ОАСК уникнути іспитів, які проводить комісія. В травні 2019 року 34 судді не прийшли здавати іспити нібито через хворобу.

Ймовірно, саме проявом внутрішнього впливу та корупції варто вважати і рішення суддів щодо запобіжного заходу Андрію Антоненку в так званій «справі Шеремета», якого понад рік тримають під арештом, незважаючи на непереконливість доказів його провини.

У подібних резонансних справах суддями дивним чином виявляються особи, які регулярно дають підстави з великою ймовірністю припустити, що вони мають економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні рішень.

Наприклад, суддя Приморського районного суду Одеси Віктор Попревич, який судив Стерненка, раніше тихенько відпустив під невелику заставу директора дитячого табору «Вікторія». У вересні 2017 року в таборі сталася пожежа, в якій загинули троє дітей. Причина пожежі — порушення під час реконструкції. На переконання прокуратури, директор табору мав залишатися під вартою, щоб попередити його вплив на постраждалих, свідків та інших підозрюваних, а також переховування від слідства й суду.

Саме Попревич закрив ще одну резонансну справу за керування автомобілем під дією алкоголю проти голови Одеського окружного адміністративного суду Олега Глуханчука. Про цей випадок писали ЗМІ, було опубліковане відео з місця події, сам Глуханчук був притягнутий до дисциплінарної відповідальності — але суддя Попревич закрив справу проти нього «у зв’язку з відсутністю події адміністративного правопорушення». І це — не єдиний випадок, коли суддя вибірково толерував п’яне водіння.

Нетверезою ловили і дружину судді — за кермом авто, користування яким не потрапило в жодні декларації. Так само, як не потрапила туди її квартира в Криму та автомобіль, яким користувався сам суддя. Задекларовані доходи всієї родини також не пояснюють, як суддя міг подарувати будинок у Донецьку своїй доньці. Водночас його син отримав інший будинок у Донецьку через суд — де батько тоді якраз працював суддею.

Загалом судді Попревичу настільки нецікаво, що від нього вимагає закон, що навіть офіційні рішення він писав російською мовою, а понад 2000 своїх рішень — просто не оприлюднив.

Подібних прикладів проявів внутрішнього впливу та корупції в системі правосуддя в Україні чимало. Лише дієве правосуддя забезпечить розвиток і демократії, і економіки. А дієве правосуддя можливе лише після здійснення структурних реформ.

Для цього необхідно перезапустити конкурс до ВККС, позбавивши ВРП вирішального впливу на нього, запровадити чіткі і передбачувані критерії оцінювання суддів та інституціоналізувати Громадську раду доброчесності, оновити склад ВРП і загалом усіх судів.

Потрібне оновлення

Потрібне оновлення

Прояви внутрішнього впливу та корупції в системі правосуддя

Однією з головних проблем системи правосуддя в Україні варто вважати внутрішній вплив та корупцію в системі правосуддя України. Саме корупція в судах є однією з головних перешкод для розвитку нашої держави, для іноземних інвестицій і економічного зростання.
   Корупція в судах не дає змогу бізнесу почуватися впевнено і нівелює намагання громадян дотримуватись законів. Віра в судову систему — це віра в справедливість і впевненість у власній безпеці, адже в разі порушення своїх прав їх завжди можна відстояти в суді. Якщо такої можливості немає — немає і довіри до влади в цілому, а отже — і поваги до закону.

Однією з головних форм взаємодії між суддями є таке явище, як «кругова порука». Суддівська спільнота досить закрита та відособлена від решти громадян, тому серед них дуже гостро відчувається поділ на «свій — чужий». Це сприяє таким явищам, як непотизм, кумівство, сватівство, династійні шлюби та захист «своїх» за будь-яку ціну. Саме тому судді майже ніколи не засуджують своїх колег, навіть якщо їх вина у вчиненні злочину є безсумнівною.

Прикладом такої ситуації можна згадати історію з суддею Шостого апеляційного адмінсуду Костянтином Бабенком, коли він напідпитку порушив правила дорожнього руху і втікав від правоохоронців. Згодом суддя Печерського райсуду Києва Світлана Смик постановила закрити провадження щодо свого колеги — їй забракло доказів, що за кермом був саме він.

У той самий час, наявність правопорушення, вчинене суддею, стає ефективним важелем впливу на нього. А «послуги» з відмазування одного судді іншим від відповідальності оплачуються взаємністю в інших справах, які представляють інтерес для такого колеги.

У багатьох судах ухвалення неправомірних та неправосудних рішень або отримання винагороди за винесення певного рішення є системним явищем. Вплив на рішення суддів у такому разі здійснює сам голова суду. Яскравим прикладом такого суду став Адміністративний суд міста Києва і його голова — суддя Павло Вовк.

Судді ОАСК під керівництвом Вовка ухвалили чимало резонансних рішень, наприклад, про розблокування майдану Незалежності 2013 року, коли суд дозволив розібрати барикади активістів, а за два дні спецпідрозділ «Беркут» спробував розігнати Євромайдан. Саме ОАСК поновив на посаді голови ДФС Романа Насірова, скасував націоналізацію «ПриватБанку» і відсторонив від посади Уляну Супрун, колишню в.о. міністра охорони здоров’я.

Позаминулого року НАБУ та Управління спецрозслідувань ГПУ проводили обшуки в ОАСК та оголо#сили підозри Вовку та ще трьом суддям. Тоді слідство опублікувало нібито записи розмов суддів, у яких йшлося про втручання в роботу ВККС та винесення завідомо неправосудних рішень. У серпні 2019 року голова ОАСК за власним бажанням склав свої повноваження, пішовши у відпустку, проте за кілька місяців знову очолив той самий суд.

«Майже за рік після першого обшуку Національне антикорупційне бюро прийшло з обшуками до ОАСК вдруге. Після — повідомило про підозри Павлу Вовку, його заступнику Євгену Аблову та ще п’ятьом суддям Окружного адмінсуду та голові Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку. Слідство вважає, що Павло Вовк очолив злочинну організацію, яка «мала на меті захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККСУ), Вищою радою правосуддя (ВРП) та створення штучних перешкод у їхній роботі». НАБУ стверджує, що судді ОАСК ухвалювали рішення в інтересах політичних еліт, бізнесових структур та в своїх власних інтересах», — пише журналістка Тетяна Безрук у своїй статті для Громадського UA.

Що характерно, на записах, здійснених НАБУ, є розмови, з яких стає зрозумілим вплив судді Вовка на призначення «зручних» членів ВККС. Так, у обмін на залагодження справи щодо невідповідності в майновій декларації Людмили Денісової (Уповноваженої з прав людини), за її квотою було введено протеже Вовка — Миколу Сіроша. Згодом, за допомогою голови Державної судової адміністрації Зеновія Холоднюка, до ВККС було введено Сергія Остапця, за що Вовк допоміг Холоднюку зберегти свою посаду. Ці дії згодом допомогли Вовку і іншим суддям ОАСК уникнути іспитів, які проводить комісія. В травні 2019 року 34 судді не прийшли здавати іспити нібито через хворобу.

Ймовірно, саме проявом внутрішнього впливу та корупції варто вважати і рішення суддів щодо запобіжного заходу Андрію Антоненку в так званій «справі Шеремета», якого понад рік тримають під арештом, незважаючи на непереконливість доказів його провини.

У подібних резонансних справах суддями дивним чином виявляються особи, які регулярно дають підстави з великою ймовірністю припустити, що вони мають економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні рішень.

Наприклад, суддя Приморського районного суду Одеси Віктор Попревич, який судив Стерненка, раніше тихенько відпустив під невелику заставу директора дитячого табору «Вікторія». У вересні 2017 року в таборі сталася пожежа, в якій загинули троє дітей. Причина пожежі — порушення під час реконструкції. На переконання прокуратури, директор табору мав залишатися під вартою, щоб попередити його вплив на постраждалих, свідків та інших підозрюваних, а також переховування від слідства й суду.

Саме Попревич закрив ще одну резонансну справу за керування автомобілем під дією алкоголю проти голови Одеського окружного адміністративного суду Олега Глуханчука. Про цей випадок писали ЗМІ, було опубліковане відео з місця події, сам Глуханчук був притягнутий до дисциплінарної відповідальності — але суддя Попревич закрив справу проти нього «у зв’язку з відсутністю події адміністративного правопорушення». І це — не єдиний випадок, коли суддя вибірково толерував п’яне водіння.

Нетверезою ловили і дружину судді — за кермом авто, користування яким не потрапило в жодні декларації. Так само, як не потрапила туди її квартира в Криму та автомобіль, яким користувався сам суддя. Задекларовані доходи всієї родини також не пояснюють, як суддя міг подарувати будинок у Донецьку своїй доньці. Водночас його син отримав інший будинок у Донецьку через суд — де батько тоді якраз працював суддею.

Загалом судді Попревичу настільки нецікаво, що від нього вимагає закон, що навіть офіційні рішення він писав російською мовою, а понад 2000 своїх рішень — просто не оприлюднив.

Подібних прикладів проявів внутрішнього впливу та корупції в системі правосуддя в Україні чимало. Лише дієве правосуддя забезпечить розвиток і демократії, і економіки. А дієве правосуддя можливе лише після здійснення структурних реформ.

Для цього необхідно перезапустити конкурс до ВККС, позбавивши ВРП вирішального впливу на нього, запровадити чіткі і передбачувані критерії оцінювання суддів та інституціоналізувати Громадську раду доброчесності, оновити склад ВРП і загалом усіх судів.