(Не)потрібне місцеве мовлення

Чому майбутнє патріотичної радіостанції на прикордонній Харківщині під великим знаком питання

«День» уже неодноразово писав про колізії й неузгодженості, що виникають під час різних етапів децентралізації та пов’язаної з нею адміністративно-територіальної реформи, зокрема й у зв’язку з укрупненням районів (див. наприклад, матеріал «Залишити не можна ліквідувати»  в «Дні» №14—15 від 28 січня 2021 року). Так само досі проблемним залишається питання долі регіональних ЗМІ. На відміну від Великої Британії, де підтримують місцеві медіа, бо переконані: «здорова демократія, навіть на низовому рівні, потребує високоякісної місцевої журналістики, щоб процвітати» (і це одна з причин прихильності «Дня» до тамтешнього способу життя), в Україні про реальну підтримку наразі не йдеться. А часом навіть виникають перепони.

Такою стала і ситуація з комунальною телерадіокомпанією «Оріана» Балаклійської районної ради («Балаклія ФМ») на Харківщині. Це Балаклійська комунальна радіостанція, що розпочала мовлення спочатку в Балаклії, а потім і в прилеглих населених пунктах: Савинці, Завгороднє, Вишнева, Донець, П’ятигірське. Радіостанція фінансувалася з районного бюджету, але в результаті чергового етапу реформи район 2020 року ліквідували і приєднали до Ізюмського. Засновником радіостанції виступила Ізюмська районна рада. Але... коштів на діяльність місцевого мовника вона не має. Громада ж зі свого боку теж не сприяє (і це м’яко кажучи) діяльності українськомовного радіо, що не лише ретранслює мовлення інших, а й виробляє власний контент.

Чому так виходить і який можливий розвиток подій надалі, «День» поговорив із директором підприємства Юрієм ЛИСЕНКОМ.

НЕМАЄ ВІДПОВІДНОГО ЗАКОНУ

«Під час роздержавлення місцевим медіа обіцяли допомогу з боку держави. Але дивлюся по своїх колегах із преси — виживає, хто як може. Зростає ціна на папір, послуги «Укрпошти» з доставки... А в нас ситуація ще більш критична. По-перше, немає закону про медіа — тобто державою це не регулюється. Там має бути прописаний і наш юридичний статус, і звідки фінансувати нас будуть. Обіцяють ухвалити цей закон у першому читанні влітку. Але до літа ми не дотягнемо, — припускає Юрій Іванович і пояснює: — Мої співробітники з січня не отримують заробітну плату, позвільнялися, принципово ходить одна людина — головний редактор Юлія Пономаренко, мама трьох дітей. І на мені ж лежить відповідальність із виплати зарплати, зараз мене лякають цим, що скоро, мовляв, вами прокуратура займеться. Я плачу за електроенергію, за частотний ресурс, за комунальні послуги, в нас п’ять кімнат, де ми зробили ремонт (до речі, свого часу обладнання було придбано на понад 2 мільйони).

Я на сьогодні директор комунального підприємства Балаклійської районної ради — вона є юридично, як і я, але ж коштами не підкріплена, бо ж ідея реформи, що кошти йдуть саме в громади. Нас автоматично, як комунальне майно, передали в Ізюм, об’єднаний район. А новостворена Ізюмська районна рада навіть не має коштів на власне утримання, не те що утримання цих комунальних підприємств. І вони нічого кращого мені не відповідають, як: «у вас же в статуті написано, що ви на госпрозрахунку і повинні самофінансуватися». Відмахнулися від мене, та й усе. Але ж зараз навіть центральні засоби, та ще й в умовах карантину, не мають достатніх фінансових можливостей, збиткові!»

Юрій Лисенко веде далі: «Специфіка ще в тому, що в нас не просто радіостанція, а за останні три роки була розбудована найбільша мережа в Україні, з семи радіостанцій. Ми ретранслюємо дві державні програми — УР-1 і УР-2 («Українське радіо» і радіо «Промінь». — Ред.). У нас на території була велика біла пляма по прийому, тому що з Харкова далеко, з Ізюма теж не доходить сигнал. І ще ж прикордоння, і купа таких моментів. Радіо — це була просто вимога часу. Не просто влада, а й люди приходили на прийом до керівництва чи якщо керівництво їхало на села, то заходили і казали: в нас не працює дротове радіо. Зараз мережа зруйнована і воно відходить. Натомість зробили ФМ. Тож сьогодні є підприємство, ціла радійна інфраструктура, нещодавно ми відкрили школу журналістики — навіть є дитяча студія. І це все на сьогодні на павзі».

«Якщо нас штовхають на комерціалізацію цього радіо, то воно стане зовсім іншим — воно зовсім не буде поряд із Суспільним і тим паче громадським, — міркує Юрій Іванович. — Приватні радіостанції мають такий формат — у кращому разі вітання з днем народження, погода і двохвилинні новини з інтернету. А в нас — гості студії, все актуальне (наприклад, днями в ефірі були заступник командира військової частини А1352 з морально-психологічного забезпечення, лікар-проктолог та інші. — Авт.). Усе на кшталт Суспільного. Ми і «в смартфоні» є — погляньте нашу сторінку на фб (записи ефірів публікуються й активно обговорюються і на фб-сторінці мовника «Балаклія FM 90.5». — Авт.), у нас багато соціальних проєктів. Займаємося тим, чим не належить займатися радіостанціям. Я віддав уже 30 років радіослужбі, саме на службі балаклійського народу, тож мені боляче, це все руйнується. Хоча розумію, що це об’єктивно. В країні немає підтримки місцевого мовлення. Я писав у Нацраду, поки що приїхала тільки перевірка, щоправда, планова, зафіксувала, що все добре. Але як добре, коли в нас усе складно?»

«Не розуміють люди значимості місцевого мовлення, — робить висновок Юрій Лисенко і наводить промовистий приклад: — Днями була сумнозвісна дата — 23 березня чотири роки тому сталася пожежа на складі боєприпасів, Балаклія вибухала, й оперативна інформацій поширювалася завдяки місцевому мовленню, тому що не спрацювала система цивільного захисту — навіть не лунала сирена. Тільки були офіційні повідомлення по місцевому радіо — всі слухали. А потім люди передавали одне одному цю інформацію. Офіційну, зі штабу ліквідації наслідків НП. Я тоді був у центрі уваги. В мережах тоді тільки дезінформація була — ви ж розумієте, з якої країни. А ми спрацювали тоді на відмінно, тоді в нас було ще тільки проводове радіо. Потім, коли сталася друга надзвичайна подія на арсеналі у 2019 році, ми вже говорили: спокійно, евакуації не буде, слухайте повідомлення. А наші конкуренти, приватне радіо: збирайте валізи, евакуація! Розумієте, в чому відмінність? Ми співпрацювали зі штабом із надзвичайних ситуацій, а от для наших конкурентів — що гірше, то краще».

РАДА — НЕ МОЖЕ, ГРОМАДА — НЕ ХОЧЕ?

Складне питання і в підпорядкуванні підприємства, що по суті зараз зависло в повітрі. Наша перша розмова з директором радіостанції відбувалася, якраз коли він прийшов у Балаклійську міськраду на засідання комісії, де мало розглядатися питання майбутнього мовника. «Начебто і нема проблем — беріть на свій баланс, а потім робіть що хочете з ними — не влаштовує директор, замінюйте його. Логічно?», — ставить риторичне запитання Юрій Лисенко.

Але тут працює, схоже, інша логіка. Радіостанцію перестали фінансувати після місцевих виборів, на яких перемогла фракція «Опозиційної платформи — за життя». В березні депутат від цієї фракції на сесії Ізюмської районної ради порушив питання про ліквідацію комунального підприємства.

«Головне, я про це не боюсь говорити, — якщо в Києві борються з кремлівською пропагандою, то в нас борються з українськомовним радіо, — обурюється наш співрозмовник. — До речі, подібна ситуація в нашому Ізюмському районі і місті Ізюм. На радіокомпанію «Ізюм» теж нападки, її не фінансують, усе це блокується з боку депутатів ОПЗЖ, які прийшли в нас, на сході, до влади. Насамперед ми заручники цієї політичної ситуації. А потім там і особисте, і всяке інше долучається».

До речі, на згаданому вище засіданні комісії міськради ухвалили — розглянути на сесії міськради питання про прийняття у власність майна підприємства (але не взяття на баланс самого підприємства). «За логікою і законом усе — студія, обладнання, кімнати, виробничі приміщення — все міститься в Балаклії. І два стоваттні передавачі і ще один 10-ваттний у одному віддаленому населеному пункті цієї громади. А по дві радіостанції побудовано в інших громадах. Наші позивні — Балаклія ФМ, тобто позиціонуємо себе як радіо Балаклійської громади, хоча громада від нас по суті відмовляється», — пояснює Юрій Лисенко. Бо вже 30 березня на сесії міської Балаклійської ради — «хочу наголосити — більшість якої є насамперед представниками політичної партії «Опозиційна платформа — за життя», — ділиться директор, — дали згоду на прийняття майна на баланс громади, але водночас іншим рішенням не дали згоди на прийняття підприємства. «Тобто їм не потрібні ні борги, ні трудовий колектив, а тільки майно. На його основі вони хочуть створити своє підприємство, яке буде лояльним до них. Вони «ховають» не просто українські, а й загалом незалежні ЗМІ», — обурений Юрій Лисенко.

«По факту ми ще працюємо в ефірі, а тільки ж який настрій. У нас у регіонах депресія і не тільки зимова... Без державної підтримки, нормальної, законної місцеве мовлення «загнеться». І телебачення, і преса», — застерігає Юрій Лисенко. Та здаватися він не планує: «Коли отримаю документ, звернуся до юристів».

Звичайно, ситуація ускладнюється. Є тут і особиста неприязнь, каже Юрій Іванович, і по суті, за його словами, «приватна структура, конкурент, зараз разом із місцевою владою, знищують суспільне і комунальне радіо, життя якого і раніше не було солодким». Бо саме на приватного (і проросійського) мовника орієнтується зараз міськрада і на запитання на згаданій вище сесії, чому перевага йому, а не комунальному медіа, міський голова відповів, що для нього це не важливо, головне, щоб дешево було, переповідає Юрій Лисенко.

«На місцевому рівні залишилися одні ентузіасти на радіо — на Харківщині в Ізюмі і Балаклії, всі решта — ретрансляція і крапка. З інших районів троє колег, до речі, звільнилися, а ми з колегою з Ізюма ще боремося за те, щоб існувало на Харківщині українськомовне радіо. Боротися важко, підтримки фактично немає, — констатує чоловік. — Єдина обнадійлива звістка — Президент 30 березня призначив голову Ізюмської РДА, це керівник з досвідом, притомний чоловік, колишній голова Балаклійської РДА Степан Масельський. Будемо сподіватися, що він зможе вплинути на ситуацію, адже наша організація під оперативним керуванням району».

За такими на перший погляд місцевими проблемами насправді стоїть і питання послідовності (або ж взагалі існування) продуманої державної політики в реформі децентралізації, і проблема національної безпеки (до речі, в РНБО Юрій Лисенко теж звернувся). До речі, за всіма перипетіями довкола радіостанції можна стежити на її фб-сторінці https://www.facebook.com/balakliyafm90.5 «День» теж інформуватиме про перебіг подій.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Фейсбук-сторінка радіостанції засвідчує, що контент тут виробляють актуальний — це живі діалоги з фахівцями і цікавими співрозмовниками

(Не)потрібне місцеве мовлення

(Не)потрібне місцеве мовлення

Чому майбутнє патріотичної радіостанції на прикордонній Харківщині під великим знаком питання

«День» уже неодноразово писав про колізії й неузгодженості, що виникають під час різних етапів децентралізації та пов’язаної з нею адміністративно-територіальної реформи, зокрема й у зв’язку з укрупненням районів (див. наприклад, матеріал «Залишити не можна ліквідувати»  в «Дні» №14—15 від 28 січня 2021 року). Так само досі проблемним залишається питання долі регіональних ЗМІ. На відміну від Великої Британії, де підтримують місцеві медіа, бо переконані: «здорова демократія, навіть на низовому рівні, потребує високоякісної місцевої журналістики, щоб процвітати» (і це одна з причин прихильності «Дня» до тамтешнього способу життя), в Україні про реальну підтримку наразі не йдеться. А часом навіть виникають перепони.

Такою стала і ситуація з комунальною телерадіокомпанією «Оріана» Балаклійської районної ради («Балаклія ФМ») на Харківщині. Це Балаклійська комунальна радіостанція, що розпочала мовлення спочатку в Балаклії, а потім і в прилеглих населених пунктах: Савинці, Завгороднє, Вишнева, Донець, П’ятигірське. Радіостанція фінансувалася з районного бюджету, але в результаті чергового етапу реформи район 2020 року ліквідували і приєднали до Ізюмського. Засновником радіостанції виступила Ізюмська районна рада. Але... коштів на діяльність місцевого мовника вона не має. Громада ж зі свого боку теж не сприяє (і це м’яко кажучи) діяльності українськомовного радіо, що не лише ретранслює мовлення інших, а й виробляє власний контент.

Чому так виходить і який можливий розвиток подій надалі, «День» поговорив із директором підприємства Юрієм ЛИСЕНКОМ.

НЕМАЄ ВІДПОВІДНОГО ЗАКОНУ

«Під час роздержавлення місцевим медіа обіцяли допомогу з боку держави. Але дивлюся по своїх колегах із преси — виживає, хто як може. Зростає ціна на папір, послуги «Укрпошти» з доставки... А в нас ситуація ще більш критична. По-перше, немає закону про медіа — тобто державою це не регулюється. Там має бути прописаний і наш юридичний статус, і звідки фінансувати нас будуть. Обіцяють ухвалити цей закон у першому читанні влітку. Але до літа ми не дотягнемо, — припускає Юрій Іванович і пояснює: — Мої співробітники з січня не отримують заробітну плату, позвільнялися, принципово ходить одна людина — головний редактор Юлія Пономаренко, мама трьох дітей. І на мені ж лежить відповідальність із виплати зарплати, зараз мене лякають цим, що скоро, мовляв, вами прокуратура займеться. Я плачу за електроенергію, за частотний ресурс, за комунальні послуги, в нас п’ять кімнат, де ми зробили ремонт (до речі, свого часу обладнання було придбано на понад 2 мільйони).

Я на сьогодні директор комунального підприємства Балаклійської районної ради — вона є юридично, як і я, але ж коштами не підкріплена, бо ж ідея реформи, що кошти йдуть саме в громади. Нас автоматично, як комунальне майно, передали в Ізюм, об’єднаний район. А новостворена Ізюмська районна рада навіть не має коштів на власне утримання, не те що утримання цих комунальних підприємств. І вони нічого кращого мені не відповідають, як: «у вас же в статуті написано, що ви на госпрозрахунку і повинні самофінансуватися». Відмахнулися від мене, та й усе. Але ж зараз навіть центральні засоби, та ще й в умовах карантину, не мають достатніх фінансових можливостей, збиткові!»

Юрій Лисенко веде далі: «Специфіка ще в тому, що в нас не просто радіостанція, а за останні три роки була розбудована найбільша мережа в Україні, з семи радіостанцій. Ми ретранслюємо дві державні програми — УР-1 і УР-2 («Українське радіо» і радіо «Промінь». — Ред.). У нас на території була велика біла пляма по прийому, тому що з Харкова далеко, з Ізюма теж не доходить сигнал. І ще ж прикордоння, і купа таких моментів. Радіо — це була просто вимога часу. Не просто влада, а й люди приходили на прийом до керівництва чи якщо керівництво їхало на села, то заходили і казали: в нас не працює дротове радіо. Зараз мережа зруйнована і воно відходить. Натомість зробили ФМ. Тож сьогодні є підприємство, ціла радійна інфраструктура, нещодавно ми відкрили школу журналістики — навіть є дитяча студія. І це все на сьогодні на павзі».

«Якщо нас штовхають на комерціалізацію цього радіо, то воно стане зовсім іншим — воно зовсім не буде поряд із Суспільним і тим паче громадським, — міркує Юрій Іванович. — Приватні радіостанції мають такий формат — у кращому разі вітання з днем народження, погода і двохвилинні новини з інтернету. А в нас — гості студії, все актуальне (наприклад, днями в ефірі були заступник командира військової частини А1352 з морально-психологічного забезпечення, лікар-проктолог та інші. — Авт.). Усе на кшталт Суспільного. Ми і «в смартфоні» є — погляньте нашу сторінку на фб (записи ефірів публікуються й активно обговорюються і на фб-сторінці мовника «Балаклія FM 90.5». — Авт.), у нас багато соціальних проєктів. Займаємося тим, чим не належить займатися радіостанціям. Я віддав уже 30 років радіослужбі, саме на службі балаклійського народу, тож мені боляче, це все руйнується. Хоча розумію, що це об’єктивно. В країні немає підтримки місцевого мовлення. Я писав у Нацраду, поки що приїхала тільки перевірка, щоправда, планова, зафіксувала, що все добре. Але як добре, коли в нас усе складно?»

«Не розуміють люди значимості місцевого мовлення, — робить висновок Юрій Лисенко і наводить промовистий приклад: — Днями була сумнозвісна дата — 23 березня чотири роки тому сталася пожежа на складі боєприпасів, Балаклія вибухала, й оперативна інформацій поширювалася завдяки місцевому мовленню, тому що не спрацювала система цивільного захисту — навіть не лунала сирена. Тільки були офіційні повідомлення по місцевому радіо — всі слухали. А потім люди передавали одне одному цю інформацію. Офіційну, зі штабу ліквідації наслідків НП. Я тоді був у центрі уваги. В мережах тоді тільки дезінформація була — ви ж розумієте, з якої країни. А ми спрацювали тоді на відмінно, тоді в нас було ще тільки проводове радіо. Потім, коли сталася друга надзвичайна подія на арсеналі у 2019 році, ми вже говорили: спокійно, евакуації не буде, слухайте повідомлення. А наші конкуренти, приватне радіо: збирайте валізи, евакуація! Розумієте, в чому відмінність? Ми співпрацювали зі штабом із надзвичайних ситуацій, а от для наших конкурентів — що гірше, то краще».

РАДА — НЕ МОЖЕ, ГРОМАДА — НЕ ХОЧЕ?

Складне питання і в підпорядкуванні підприємства, що по суті зараз зависло в повітрі. Наша перша розмова з директором радіостанції відбувалася, якраз коли він прийшов у Балаклійську міськраду на засідання комісії, де мало розглядатися питання майбутнього мовника. «Начебто і нема проблем — беріть на свій баланс, а потім робіть що хочете з ними — не влаштовує директор, замінюйте його. Логічно?», — ставить риторичне запитання Юрій Лисенко.

Але тут працює, схоже, інша логіка. Радіостанцію перестали фінансувати після місцевих виборів, на яких перемогла фракція «Опозиційної платформи — за життя». В березні депутат від цієї фракції на сесії Ізюмської районної ради порушив питання про ліквідацію комунального підприємства.

«Головне, я про це не боюсь говорити, — якщо в Києві борються з кремлівською пропагандою, то в нас борються з українськомовним радіо, — обурюється наш співрозмовник. — До речі, подібна ситуація в нашому Ізюмському районі і місті Ізюм. На радіокомпанію «Ізюм» теж нападки, її не фінансують, усе це блокується з боку депутатів ОПЗЖ, які прийшли в нас, на сході, до влади. Насамперед ми заручники цієї політичної ситуації. А потім там і особисте, і всяке інше долучається».

До речі, на згаданому вище засіданні комісії міськради ухвалили — розглянути на сесії міськради питання про прийняття у власність майна підприємства (але не взяття на баланс самого підприємства). «За логікою і законом усе — студія, обладнання, кімнати, виробничі приміщення — все міститься в Балаклії. І два стоваттні передавачі і ще один 10-ваттний у одному віддаленому населеному пункті цієї громади. А по дві радіостанції побудовано в інших громадах. Наші позивні — Балаклія ФМ, тобто позиціонуємо себе як радіо Балаклійської громади, хоча громада від нас по суті відмовляється», — пояснює Юрій Лисенко. Бо вже 30 березня на сесії міської Балаклійської ради — «хочу наголосити — більшість якої є насамперед представниками політичної партії «Опозиційна платформа — за життя», — ділиться директор, — дали згоду на прийняття майна на баланс громади, але водночас іншим рішенням не дали згоди на прийняття підприємства. «Тобто їм не потрібні ні борги, ні трудовий колектив, а тільки майно. На його основі вони хочуть створити своє підприємство, яке буде лояльним до них. Вони «ховають» не просто українські, а й загалом незалежні ЗМІ», — обурений Юрій Лисенко.

«По факту ми ще працюємо в ефірі, а тільки ж який настрій. У нас у регіонах депресія і не тільки зимова... Без державної підтримки, нормальної, законної місцеве мовлення «загнеться». І телебачення, і преса», — застерігає Юрій Лисенко. Та здаватися він не планує: «Коли отримаю документ, звернуся до юристів».

Звичайно, ситуація ускладнюється. Є тут і особиста неприязнь, каже Юрій Іванович, і по суті, за його словами, «приватна структура, конкурент, зараз разом із місцевою владою, знищують суспільне і комунальне радіо, життя якого і раніше не було солодким». Бо саме на приватного (і проросійського) мовника орієнтується зараз міськрада і на запитання на згаданій вище сесії, чому перевага йому, а не комунальному медіа, міський голова відповів, що для нього це не важливо, головне, щоб дешево було, переповідає Юрій Лисенко.

«На місцевому рівні залишилися одні ентузіасти на радіо — на Харківщині в Ізюмі і Балаклії, всі решта — ретрансляція і крапка. З інших районів троє колег, до речі, звільнилися, а ми з колегою з Ізюма ще боремося за те, щоб існувало на Харківщині українськомовне радіо. Боротися важко, підтримки фактично немає, — констатує чоловік. — Єдина обнадійлива звістка — Президент 30 березня призначив голову Ізюмської РДА, це керівник з досвідом, притомний чоловік, колишній голова Балаклійської РДА Степан Масельський. Будемо сподіватися, що він зможе вплинути на ситуацію, адже наша організація під оперативним керуванням району».

За такими на перший погляд місцевими проблемами насправді стоїть і питання послідовності (або ж взагалі існування) продуманої державної політики в реформі децентралізації, і проблема національної безпеки (до речі, в РНБО Юрій Лисенко теж звернувся). До речі, за всіма перипетіями довкола радіостанції можна стежити на її фб-сторінці https://www.facebook.com/balakliyafm90.5 «День» теж інформуватиме про перебіг подій.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Фейсбук-сторінка радіостанції засвідчує, що контент тут виробляють актуальний — це живі діалоги з фахівцями і цікавими співрозмовниками