МЕНЮ

Монобільшість на марші

Андрій БУЛҐАРОВ, політичний оглядач, публіцист
16 вересня, 2019 - 19:31
або Всю владу Зеленському

Новий склад Верховної Ради кидає дуже серйозні виклики різноманітним політологам, аналітикам та оглядачам політичного життя. Тільки-но один законопроект усвідомив, а його ззаду ще три підпирають. У таких обставинах українська політична галузь ще не була.

На превеликий жаль, законопроекти, які потрапили і потрапляють до порядку денного не мають жодної системи. Депутати беруться за все і одразу, за принципом «головне ув’язатися у бійку, а там подивимося». Цілком зрозуміло, що якість підготовки законопроектів бажає кращого. Ба більше, на запитання журналістів за що ж ви зараз проголосували, відповісти може дуже обмежена кількість народних обранців.

Навіть з гучними законопроектами на кшталт про імпічмент президенту не все добре і зрозуміло, що вже казати про якесь там скасування пайової участі на розвиток інфраструктури. Хоча, наприклад, відтермінування ще на 90 днів штрафів стало гарною новиною для власників автівок на євро номерах. 

Всього на другу сесію заплановано розглянути 239 законопроектів. Понад 30 уже розглянуто.

Самі представники домінуючої політичної сили називають нинішню роботу Ради «турборежимною», маючи на увазі, що все приймається швидко, кавалерійським наскоком. При цьому важко зрозуміти необхідність такого турборежиму, адже каденція цього парламенту тільки починається. І незважаючи на невдоволені голоси противників команди Зе, як свідчить опитування соціологічної групи «Рейтинг», народна підтримка дій Президента у 71 відсоток поки що гарантує тривалу роботу.

Президентові Зеленському й надалі пробачається все. І нехтування законами й регламентами проходить під бурхливі та тривалі оплески.

Отже, минулий парламентський тиждень почався з гучного законопроекту про процедуру імпічменту президенту. За внесений Володимиром Зеленським законопроект проголосувало 245 народних обранців. Доречним буде зазначити, що Верховна Рада минулого скликання в останні дні своєї каденції теж встигла ухвалити відповідний Закон, але Президент Зеленський відмовся його підписувати, і вніс свій на розгляд Ради.

Уже під час голосування за президентський законопроект був грубо порушений регламент, оскільки голова Верховної Ради Дмитро Разумков проігнорував вимогу депутатів інших депутатських фракцій не приймати законопроект в цілому, таким чином відбулося ухвалення виключно у редакції Офісу Президента.

Головна критика президентського законопроекту стосується самої процедури імпічменту. Проблема в тому, що ініціювати процедуру можуть не менше ніж 226 депутатів, а для остаточного голосування за імпічмент взагалі потрібно буде мінімум 338 голосів. Яким чином це можна зробити в парламенті, в якому одна партія значно домінує над іншими, — не зрозуміло. 

Наразі цей Закон поки що не вийшов за стіни парламенту, оскільки фракція «Європейська солідарність» внесла на розгляд проект постанови про скасування результатів голосування, оскільки, на думку парламентарів, голова ВРУ не мав права ставити законопроєкт на голосування у другому читанні як такий, що не потребує доопрацювання, через те, що частина депутатів висловлювала претензії до документа.

Втім, немає сумнівів, що цю постанову не буде ухвалено. Як і інші ініціативи парламентської меншості, тож уже невдовзі Закон ляже на підпис Президентові. Щоправда, від цього нічого не зміниться.

Взагалі-то парламентарі від «Слуги народу» продовжують показувати дива дисципліни. І не слід вважати, що провалений ними законопроект «Про правонаступництво України», яким пропонувалось скасувати дії актів СРСР та УРСР на території України, — це якась там ознака розколу фракції. Навпаки, це більше свідчить про домовленість і про бажання надалі сидіти не декількох електоральних стільцях.

Також показовим є «шмагання депутатів-кнопкодавів» Сергія Литвиненка та Олени Копанчук. Цілком може скластися враження, що це була спланована акція. У «Слуги народу» голосів більш ніж досить для майже будь-якого рішення, тож у «кнопкодавах» просто немає потреби. А от показати своїм виборцям, що «Слуга народу» сувора й до своїх, дуже важливо й електорально вигідно. Тут важко стверджувати, але від публічного вибачення депутатів та їхнього широкого жесту з передачею своєї зарплати у благодійний фонд ЗеКоманда тільки виграла. До речі, особисто у мене тут виникають два питання. По-перше, що за це фонд, адже назви його ніхто не назвав. По-друге, за який рахунок будуть жити цілий місяць депутати, адже зарплати немає, а інших джерел доходів у чесних «слуг» бути не може. Тож все це схоже на звичайну піар-акцію.

Так, домінуюча більшість відчуває себе переможцями і поводиться як переможець, втім політичні лідери чудово розуміють, що від любові до ненависті один крок. Тому слід очікувати й надалі загравання з електоратом. Чого не скажеш про ставлення верхівки «Слуги народу» до своїх депутатів. Тут гайки закручені будуть міцно. Тому навряд відкликаний законопроект, який передбачав позбавлення депутатів мандату в разі виходу із фракції це є послаблення «обійм партії». Скоріш за все, лідери СН збагнули, що тут уже вони якось дуже сильно перегнули палицю.

Тож рейтинг міцний як ніколи, лави монолітні, можна сміливо рухатися до остаточних змін. Втім, біда може прийти, звідки не чекали. Голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової і митної політики Данило Гетьманцев здатен дуже сильно попсувати рейтинг президентської партії наступом на IT та ФОПів. Парламент у першому читанні вже ухвалив законопроект, яким суттєво піднімає штрафи для ФОПів і розширює застосування касових апаратів. На часі — підвищення податку для IT-галузі. А як бізнесу ставитися до слів пана Гетьманцева про те, що «використання схеми ФОП великим бізнесом теж є корупцією», — взагалі незрозуміло. Іронія в тому, що саме ІT-шники та малі підприємці дуже розраховували на зміну ставлення влади до себе. Та й великий бізнес сподівався на нові можливості, а не на нові зобов’язання перед бюджетом.

Що ж, феєричний початок тижня, з ухваленням Закону про імпічмент, передбачав не менш феєричне його завершення. І це сталося. Навіть двічі. Спочатку парламентарі ухвалили в першому читанні законопроект про «викривачів корупції», який уже охрестили Законом про «доноси і стукачив». А потім Верховна Рада розглянула подання Президента України про дострокове припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії.

Володимир Зеленський звинуватив ЦВК у непрофесійності і заангажованості, а також у тому, що під час передвиборчої кампанії ЦВК відмовлялася реєструвати кандидатів від сьогоднішньої домінуючої більшості. Незважаючи на те, що і два тури президентських, і дострокові парламентські вибори всіма міжнародними спостерігачами були визнані як чесні, прозорі, легітимні і демократичні, Верховна Рада 341 голосом проголосувала «за» звільнення членів ЦВК. Проти були 41 депутат — це наявні підчас голосування депутати фракції «Європейська солідарність» і «Голос».

Нагадаю, що повноваження ЦВК, яке пропрацювало лише рік, мали б закінчитися 2025 року.

Справжні причини перезавантаження ЦВК межують з конспірологією, вже чути версії і про дочасні місцеві вибори, і про проведення низки референдумів, і навіть про реалізацію так званої формули Штайнмайєра щодо припинення конфлікту на сході України. Нібито старий склад ЦВК ніколи б не погодився на такі ініціативи президента Зеленського. Але це все припущення, наразі впевнено можна стверджувати лише те, що Володимир Зеленський і ЗеКоманда в особі парламентської монобільшості й уряду з кожним днем отримують дедалі більше влади в одні руки. І це не може не викликати занепокоєння.