Меланократія замість меритократії?

Нинішня ідеологія містить тезу про нібито непереборні в західному суспільстві форми дискримінації, в тому числі, расову та гендерну

Ідеальних суспільств немає. Але є більш і менш досконалі. Суспільства можуть прогресувати, а можуть деградувати. Процеси, які розгортаються нині на теренах Заходу, можна порівняти хіба що з розвалом Римської імперії, коли «останній римлянин» Боецій жахнувся пастухам-варварам на Форумі. Те, що відбувається, має давнє ідеологічне підґрунтя, коріння якого сягають праць Карла Маркса та його послідовників. Нинішня ідеологія, яка виправдовує «варварів на Форумі», містить тезу про нібито непереборні в західному суспільстві форми дискримінації, в тому числі, расову та гендерну.

Ми не беремося аналізувати західне суспільство в цілому, різні сфери його життя. Зупинимося на знайомих нам його науково-освітніх підсистемах, адже нам пощастило займатися там науковою роботою за практично ідеальних умов. Багаті бібліотеки, інформаційні системи, окремі робочі кабінети, багатонаціональні колективи, доброзичливе ставлення колег, можливість відряджень, регулярні наукові семінари, скромні за західними, але гігантські за нашими мірками, дослідницькі стипендії чи зарплати, відсутність принизливого контролю у вигляді звітів «керівним інстанціям», що постійно змінюються за формою та які насправді ніхто не читає.

І ось у цій науково-освітній сфері західного суспільстві поширюється зі швидкістю верхової лісової пожежі наратив про те, що англосакси (власне, всі білі) є більшими та більш підступними расистами, ніж німецькі нацисти. Авторами цієї сумнівної тези є «професори» особливих наук, що мають справу з нібито наявними спеціальними освітніми потребами «чорних людей». Коріння цієї тези сягають діяльності Герберта Маркузе, відомого представника Франкфуртської школи, який твердив, що замість пролетаріату (як у Маркса) прогресивними групами наразі є виключно різноманітні «меншини», в тому числі расові, покликані зруйнувати капіталізм.

Чому нас турбує доля науки в Західних країнах? Адже в Україні з цим набагато гірше. Відповідь на це питання проста. А саме: у нас завжди було гірше, є гірше і буде гірше, хоча нечисленні групи однодумців намагаються, щоб ще гірше не стало. Проте раніше було на кого рівнятися, ким захоплюватися. Та й переважна більшість корисних фундаментальних і прикладних досліджень виконувалась на Заході. Зараз чималий внесок роблять і вчені з Азії та Латинської Америки. Зроблені ними відкриття визнаються і винагороджуються світовим науковим співтовариством, яке в цілому давно позбулося будь-яких расистських забобонів. Прикладами можуть служити Нобелівські премії з фізики пакистанця Абдуса Салама і єгиптянина Ахмеда Хасана Зевейла, премія Абеля індуса Срініваса Варадхана і Філдсівська премія іранки Мар’ям Мірзахані.

Тепер цю меритократичну основу науки намагаються вихолостити фанатики «святого Флойда», невігласа рецидивіста та наркомана, вони ж BLM (Black Life Matters). Догоджати цій галасливій і неосвіченій публіці стали Американське фізичне товариство, Американське хімічне товариство та інші поважні спільноти дослідників, а також багато провідних наукових журналів. Вони заявили про свою ідейну і кадрову підтримку BLM і обіцяють провести расову та етнічну чистки в своїх керівних органах.

У нашому західному оточенні ми зустрічали на відповідальних посадах і в професорських когортах людей різного кольору шкіри й етнічного походження. Вони зайняли посади й отримали звання завдяки своїм талантам, прагненню до знань, наполегливої розумової роботі зі шкільної лави. При цьому доходи наших закордонних колег на порядок менші за доходи тих, хто з таким же рівнем знань і кваліфікації працює в області високотехнологічного бізнесу чи наукоємного матеріального виробництва, не кажучи вже про боксерів, баскетболістів або ідолів шоу-бізнесу. Проте ці достойники в силу власного вибору самовіддано слугують науці. Та цього, виявляється, замало, і служіння це неправильне, бо «расистське».

Які ж стратегічні цілі мають «реформатори» західної науки й освіти? Передусім вони пропонують спростити шкільні курси з математики та природничих наук, щоб вони не демонстрували «системної білої переваги» і не вимагали від представників деяких расових меншин відповідей на «расистські» запитання (наприклад,  чому дорівнює синус кута в 30 градусів). Але ми зосередимося не на середній освіті (це окрема тема), а на науці та вищій освіті. Щодо науки (sciences) плани «реформаторів» теж цікаві. Вже вигадано відокремлення «чорних» фізиків від інших колег з метою якось улестити перших. Мабуть, вони будуть видавати на-гора якісь специфічні результати, відмінні від тих, які отримуватимуть науковці з іншої «курії». Чим не відокремлення «арійської» науки від «єврейської»? У нас однак виникає природне запитання: «А посилатися вони будуть тільки на себе? Тобто, чи замкненим буде цикл досліджень?»

Але в «реформаторів» є й інша, радикальніша, точка зору на залучення в науку тих, хто відрізняється на підставі зовнішніх біологічних ознак (в основному, оцінювачів турбує процентний вміст пігменту меланіну в епідермісі) і тепер належить до посилено опікуваних категорій населення. А саме, пропонується зробити науку інклюзивною, тобто ввести квоти в науці, але вже не тільки для расових, але й для сексуальних меншин. Ми після курсу біології в середній школі втямили як належне, що статей тільки дві, а не три або більше. Але реформаторам видніше. Адже вони не тільки нове суспільство будують, але й впроваджують «нову біологію» і навіть особливу феміністську філософію науки.

Однак і прихильники поділу вчених за расою, й прихильники квотності для расових і «гендерних» меншин у своїх намірах мають начебто спиратися на експериментальні дані. Виявляється, що «покращувачі» вже давно моніторять бази даних наукових публікацій і відокремлюють «ягнят» від «козенят». Можна здогадуватися, як вони стать авторів визначають у європейців: імена підказують, хоча й така ознака аж ніяк не є однозначною. А у китайців як? А як вони їхній колір шкіри визначають? Адже «Сміт» може бути як «чорним», так і «білим» чи навіть «жовтим» (якщо він з Гонконгу)?

Рух BLM прагне не тільки радикально змінити сьогодення й майбутнє, а в вплинути на минуле, переписуючи історію, скасовуючи культуру («cancel culture»), відправляючи в забуття імена спонсорів університетів і дослідницьких установ, їхніх славних професорів, та й науку, виконану протягом того часу, доки гасла BLM і Г. Маркузе, ще не заполонили засоби масової інформації та не забезпечили вихід на вулиці сотень тисяч далеких від науки прихильників радикальних змін.

Тим часом провідні наукові журнали рекомендують цілеспрямовано змінювати расовий склад університетських викладачів, щоб потім це ж саме відбулося зі студентами. Висловлюються вимоги не рівності, про яку цілком справедливо мріяв Мартін Лютер Кінг, а преференцій, привілеїв для меншин, не обумовлених жодними заслугами, а тільки кольором шкіри або гендером (визначеним на сучасний антинауковий манер). Сутність подібних вимог добре виражена в листі, опублікованому в авторитетному британському журналі Nature з одним із найбільших імпакт-факторів. Автором є бакалавр з соціології (?), яка не має за душею навіть тез із викладом отриманих наукових результатів. «Занадто багато людей опираються визнанню расизму, тому що вони хочуть сказати: «Ми всі хороші люди». Я стверджую, що бути хорошим означає навчитися розпізнавати расизм і культуру дискримінації, а потім вжити заходів. Це означає вибір [кандидатур] з тих, кого часто не помічають або активно виключають, залучення чорних учених, включаючи студентів і постдоков, для отримання нагород і запрошень виступати головними спікерами. Це означає запрошувати чорних вчених для оголошення доповідей в департаментах. Це означає створення інституційних програм допомоги чорним постдокам та іншим майбутнім науковцям, щоб вони переходили з історично маргіналізованих груп на посади добре забезпечених викладачів».

В останній фразі важливо те, чого в ній немає. А саме, в ній ні слова не говориться про те, чи здатна буде захищена група займатиметься науковими дослідженнями та викладати, бо її членів планується запрошувати тільки за колір шкіри. З іншого боку, закінчується виклад програми словами «добре забезпечених викладачів». Тобто висуваються економічні вимоги до платників податків («білих» і «чорних»), натомість їм не обіцяють нічого...

Доходить до граничного абсурду. Коли один із нас укотре відвідав Центр теоретичної фізики в Мірамаре (Трієст, Італія), то всім учасникам семінару роздали анкети, куди довелося записати як расову ознаку горде Caucasian (це вони так європейців нарекли). Виразно запахло Третім Райхом. Але цього мало. Як розповіли бразильці, їх скопом записали в «кольорові», а тому виділили гроші на переліт і додаткові гроші на прокорм. Однак, бразильська делегація зі сміхом повідомила, що вона вся складалася з «білих»: осіб португальського, італійського та навіть єврейсько-сефардського походження. Боже, караючи людей, ти перш за все забираєш у них розум!

Контрприклади, які руйнують ідею ліваків, що для просування по адміністративних щаблях у науковій ієрархії необхідно давати якимсь обраним «нещасненьким» незаслужені «плюшки» за рахунок інших, начебто «незаслужено ощасливлених», його громадян, легко знайти, починаючи з біографій Ньютона (з йоменської родини матері-одиначки) або Фарадея (в юності палітурника). Але ми обмежимося свіжою, хоча, на жаль, сумною новиною. У березневому 2021 року випуску журналу Nature Materials вміщений некролог на померлого в 2020 році видатного фізико-хіміка Джона Майріга Томаса. Він за своє життя опублікував понад тисячу сто (1100) статей, оглядів і книг. Тато професора був валлійський шахтар. Професором у Кембриджському університеті і директором Королівського інституту у Лондоні його син став не за процент меланіну в шкірі, а за таланти і працьовитість. Типовий приклад зникаючої натури — Західної меритократії.

Можна було б навести ще багато цитат, вилити на лівих діячів потоки справедливої критики і абсолютно зайвої, але неминучої, жовчі. Однак, робити це безглуздо, оскільки історія розпорядилася інакше. Мабуть, часи Ньютонів (1642-1727), Фарадеїв (1791-1867), Ейнштейнів (1879-1955) і Андерсонів (1923-2020) пройшли. Ми хотіли б помилитися, але, схоже, настає епоха заміни меритократії на меланократію.

А що відбувається з відомими вченими, коли вони відкрито висувають наукові аргументи проти меланократії, свідчать поки що, на щастя, не занадто численні приклади вигнання з Західних університетів інакомислячих за «неполіткоректні» не тільки публічні, але й підслухані доброзичливцями приватні висловлювання.

Олександр ГАБОВИЧ, провідний науковий співробітник відділу фізики кристалів, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інститут фізики НАН України, Член українського і американського фізичних товариств

Володимир КУЗНЄЦОВ, головний науковий співробітник відділу логіки та методології науки, доктор філософських наук, професор, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, професор кафедри фізико-математичних дисциплін, Національний університет «Києво-Могилянська академія», член Philosophy of Science Association (USA), European Philosophy of Science Association, International Society for Knowledge Organization (ISKO)

Меланократія замість меритократії?

Меланократія замість меритократії?

Нинішня ідеологія містить тезу про нібито непереборні в західному суспільстві форми дискримінації, в тому числі, расову та гендерну

Ідеальних суспільств немає. Але є більш і менш досконалі. Суспільства можуть прогресувати, а можуть деградувати. Процеси, які розгортаються нині на теренах Заходу, можна порівняти хіба що з розвалом Римської імперії, коли «останній римлянин» Боецій жахнувся пастухам-варварам на Форумі. Те, що відбувається, має давнє ідеологічне підґрунтя, коріння якого сягають праць Карла Маркса та його послідовників. Нинішня ідеологія, яка виправдовує «варварів на Форумі», містить тезу про нібито непереборні в західному суспільстві форми дискримінації, в тому числі, расову та гендерну.

Ми не беремося аналізувати західне суспільство в цілому, різні сфери його життя. Зупинимося на знайомих нам його науково-освітніх підсистемах, адже нам пощастило займатися там науковою роботою за практично ідеальних умов. Багаті бібліотеки, інформаційні системи, окремі робочі кабінети, багатонаціональні колективи, доброзичливе ставлення колег, можливість відряджень, регулярні наукові семінари, скромні за західними, але гігантські за нашими мірками, дослідницькі стипендії чи зарплати, відсутність принизливого контролю у вигляді звітів «керівним інстанціям», що постійно змінюються за формою та які насправді ніхто не читає.

І ось у цій науково-освітній сфері західного суспільстві поширюється зі швидкістю верхової лісової пожежі наратив про те, що англосакси (власне, всі білі) є більшими та більш підступними расистами, ніж німецькі нацисти. Авторами цієї сумнівної тези є «професори» особливих наук, що мають справу з нібито наявними спеціальними освітніми потребами «чорних людей». Коріння цієї тези сягають діяльності Герберта Маркузе, відомого представника Франкфуртської школи, який твердив, що замість пролетаріату (як у Маркса) прогресивними групами наразі є виключно різноманітні «меншини», в тому числі расові, покликані зруйнувати капіталізм.

Чому нас турбує доля науки в Західних країнах? Адже в Україні з цим набагато гірше. Відповідь на це питання проста. А саме: у нас завжди було гірше, є гірше і буде гірше, хоча нечисленні групи однодумців намагаються, щоб ще гірше не стало. Проте раніше було на кого рівнятися, ким захоплюватися. Та й переважна більшість корисних фундаментальних і прикладних досліджень виконувалась на Заході. Зараз чималий внесок роблять і вчені з Азії та Латинської Америки. Зроблені ними відкриття визнаються і винагороджуються світовим науковим співтовариством, яке в цілому давно позбулося будь-яких расистських забобонів. Прикладами можуть служити Нобелівські премії з фізики пакистанця Абдуса Салама і єгиптянина Ахмеда Хасана Зевейла, премія Абеля індуса Срініваса Варадхана і Філдсівська премія іранки Мар’ям Мірзахані.

Тепер цю меритократичну основу науки намагаються вихолостити фанатики «святого Флойда», невігласа рецидивіста та наркомана, вони ж BLM (Black Life Matters). Догоджати цій галасливій і неосвіченій публіці стали Американське фізичне товариство, Американське хімічне товариство та інші поважні спільноти дослідників, а також багато провідних наукових журналів. Вони заявили про свою ідейну і кадрову підтримку BLM і обіцяють провести расову та етнічну чистки в своїх керівних органах.

У нашому західному оточенні ми зустрічали на відповідальних посадах і в професорських когортах людей різного кольору шкіри й етнічного походження. Вони зайняли посади й отримали звання завдяки своїм талантам, прагненню до знань, наполегливої розумової роботі зі шкільної лави. При цьому доходи наших закордонних колег на порядок менші за доходи тих, хто з таким же рівнем знань і кваліфікації працює в області високотехнологічного бізнесу чи наукоємного матеріального виробництва, не кажучи вже про боксерів, баскетболістів або ідолів шоу-бізнесу. Проте ці достойники в силу власного вибору самовіддано слугують науці. Та цього, виявляється, замало, і служіння це неправильне, бо «расистське».

Які ж стратегічні цілі мають «реформатори» західної науки й освіти? Передусім вони пропонують спростити шкільні курси з математики та природничих наук, щоб вони не демонстрували «системної білої переваги» і не вимагали від представників деяких расових меншин відповідей на «расистські» запитання (наприклад,  чому дорівнює синус кута в 30 градусів). Але ми зосередимося не на середній освіті (це окрема тема), а на науці та вищій освіті. Щодо науки (sciences) плани «реформаторів» теж цікаві. Вже вигадано відокремлення «чорних» фізиків від інших колег з метою якось улестити перших. Мабуть, вони будуть видавати на-гора якісь специфічні результати, відмінні від тих, які отримуватимуть науковці з іншої «курії». Чим не відокремлення «арійської» науки від «єврейської»? У нас однак виникає природне запитання: «А посилатися вони будуть тільки на себе? Тобто, чи замкненим буде цикл досліджень?»

Але в «реформаторів» є й інша, радикальніша, точка зору на залучення в науку тих, хто відрізняється на підставі зовнішніх біологічних ознак (в основному, оцінювачів турбує процентний вміст пігменту меланіну в епідермісі) і тепер належить до посилено опікуваних категорій населення. А саме, пропонується зробити науку інклюзивною, тобто ввести квоти в науці, але вже не тільки для расових, але й для сексуальних меншин. Ми після курсу біології в середній школі втямили як належне, що статей тільки дві, а не три або більше. Але реформаторам видніше. Адже вони не тільки нове суспільство будують, але й впроваджують «нову біологію» і навіть особливу феміністську філософію науки.

Однак і прихильники поділу вчених за расою, й прихильники квотності для расових і «гендерних» меншин у своїх намірах мають начебто спиратися на експериментальні дані. Виявляється, що «покращувачі» вже давно моніторять бази даних наукових публікацій і відокремлюють «ягнят» від «козенят». Можна здогадуватися, як вони стать авторів визначають у європейців: імена підказують, хоча й така ознака аж ніяк не є однозначною. А у китайців як? А як вони їхній колір шкіри визначають? Адже «Сміт» може бути як «чорним», так і «білим» чи навіть «жовтим» (якщо він з Гонконгу)?

Рух BLM прагне не тільки радикально змінити сьогодення й майбутнє, а в вплинути на минуле, переписуючи історію, скасовуючи культуру («cancel culture»), відправляючи в забуття імена спонсорів університетів і дослідницьких установ, їхніх славних професорів, та й науку, виконану протягом того часу, доки гасла BLM і Г. Маркузе, ще не заполонили засоби масової інформації та не забезпечили вихід на вулиці сотень тисяч далеких від науки прихильників радикальних змін.

Тим часом провідні наукові журнали рекомендують цілеспрямовано змінювати расовий склад університетських викладачів, щоб потім це ж саме відбулося зі студентами. Висловлюються вимоги не рівності, про яку цілком справедливо мріяв Мартін Лютер Кінг, а преференцій, привілеїв для меншин, не обумовлених жодними заслугами, а тільки кольором шкіри або гендером (визначеним на сучасний антинауковий манер). Сутність подібних вимог добре виражена в листі, опублікованому в авторитетному британському журналі Nature з одним із найбільших імпакт-факторів. Автором є бакалавр з соціології (?), яка не має за душею навіть тез із викладом отриманих наукових результатів. «Занадто багато людей опираються визнанню расизму, тому що вони хочуть сказати: «Ми всі хороші люди». Я стверджую, що бути хорошим означає навчитися розпізнавати расизм і культуру дискримінації, а потім вжити заходів. Це означає вибір [кандидатур] з тих, кого часто не помічають або активно виключають, залучення чорних учених, включаючи студентів і постдоков, для отримання нагород і запрошень виступати головними спікерами. Це означає запрошувати чорних вчених для оголошення доповідей в департаментах. Це означає створення інституційних програм допомоги чорним постдокам та іншим майбутнім науковцям, щоб вони переходили з історично маргіналізованих груп на посади добре забезпечених викладачів».

В останній фразі важливо те, чого в ній немає. А саме, в ній ні слова не говориться про те, чи здатна буде захищена група займатиметься науковими дослідженнями та викладати, бо її членів планується запрошувати тільки за колір шкіри. З іншого боку, закінчується виклад програми словами «добре забезпечених викладачів». Тобто висуваються економічні вимоги до платників податків («білих» і «чорних»), натомість їм не обіцяють нічого...

Доходить до граничного абсурду. Коли один із нас укотре відвідав Центр теоретичної фізики в Мірамаре (Трієст, Італія), то всім учасникам семінару роздали анкети, куди довелося записати як расову ознаку горде Caucasian (це вони так європейців нарекли). Виразно запахло Третім Райхом. Але цього мало. Як розповіли бразильці, їх скопом записали в «кольорові», а тому виділили гроші на переліт і додаткові гроші на прокорм. Однак, бразильська делегація зі сміхом повідомила, що вона вся складалася з «білих»: осіб португальського, італійського та навіть єврейсько-сефардського походження. Боже, караючи людей, ти перш за все забираєш у них розум!

Контрприклади, які руйнують ідею ліваків, що для просування по адміністративних щаблях у науковій ієрархії необхідно давати якимсь обраним «нещасненьким» незаслужені «плюшки» за рахунок інших, начебто «незаслужено ощасливлених», його громадян, легко знайти, починаючи з біографій Ньютона (з йоменської родини матері-одиначки) або Фарадея (в юності палітурника). Але ми обмежимося свіжою, хоча, на жаль, сумною новиною. У березневому 2021 року випуску журналу Nature Materials вміщений некролог на померлого в 2020 році видатного фізико-хіміка Джона Майріга Томаса. Він за своє життя опублікував понад тисячу сто (1100) статей, оглядів і книг. Тато професора був валлійський шахтар. Професором у Кембриджському університеті і директором Королівського інституту у Лондоні його син став не за процент меланіну в шкірі, а за таланти і працьовитість. Типовий приклад зникаючої натури — Західної меритократії.

Можна було б навести ще багато цитат, вилити на лівих діячів потоки справедливої критики і абсолютно зайвої, але неминучої, жовчі. Однак, робити це безглуздо, оскільки історія розпорядилася інакше. Мабуть, часи Ньютонів (1642-1727), Фарадеїв (1791-1867), Ейнштейнів (1879-1955) і Андерсонів (1923-2020) пройшли. Ми хотіли б помилитися, але, схоже, настає епоха заміни меритократії на меланократію.

А що відбувається з відомими вченими, коли вони відкрито висувають наукові аргументи проти меланократії, свідчать поки що, на щастя, не занадто численні приклади вигнання з Західних університетів інакомислячих за «неполіткоректні» не тільки публічні, але й підслухані доброзичливцями приватні висловлювання.

Олександр ГАБОВИЧ, провідний науковий співробітник відділу фізики кристалів, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інститут фізики НАН України, Член українського і американського фізичних товариств

Володимир КУЗНЄЦОВ, головний науковий співробітник відділу логіки та методології науки, доктор філософських наук, професор, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, професор кафедри фізико-математичних дисциплін, Національний університет «Києво-Могилянська академія», член Philosophy of Science Association (USA), European Philosophy of Science Association, International Society for Knowledge Organization (ISKO)