МЕНЮ

Хранителька елітарного духу

Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
4 липня, 2019 - 19:23
До 100-річчя від дня народження Олени Отт-Скоропадської

Епохи (особливо героїчні) живуть у серцях доти, поки живуть люди, які втілюють ідеї, вчинки, вищі цінності давно минулих часів, які знають — не з книг, розповідей «третіх осіб», не з лекцій про «славетну боротьбу наших предків», а зі щоденних реальних справ рідних людей — що таке бути хранителькою елітарного духу України. І передають це знання суспільству та нащадкам.

Такою «хранителькою національного вогню» була молодша донька гетьмана України Павла Скоропадського, Олена. Сьогодні українці (якби наша свідомість не була б настільки деформованою) мали б якнайширше відзначати 100-річчя від дня народження цієї дивовижної людини (литовці ось і досі урочисто святкують 600, 550, 500 річницю від дня коронації або від народження своїх знаменитих Великих князів Гедиміна, Ольгерда, Вітовта — і зрозуміло, чому). А в Україні — майже цілковита мовчанка про життя пані Олени та її долю. Суспільство не знає, еліта цікавитись не бажає. Проте — тим більшою є необхідність бодай коротко розповісти про «останню з роду Скоропадських» (так називалась книга її спогадів).

Саме в цій книзі гетьманівна наголосила, що їхня родина належала до тих, «які високо шанували своє історичне коріння і український спосіб життя». Це, безумовно, заслуга батьків, але не лише їх: далася взнаки жива пам’ять про кращих представників української еліти, Миклашевських, Милорадовичів, Тарновських, Кочубеїв, тих, кого свято шанували в родині Скоропадських. І хіба дивно, що, народившись у Німеччині, у містечку Фріденау поблизу Берліна, вперше відвідавши нашу землю у 72-річному віці, 1991 року, пані Олена все життя гранично чітко ідентифікувала себе українкою. Оце і є елітарність духу: зберігати своє національне «я» попри будь-які складні обставини.

Свою найвищу місію гетьманівна завжди вбачала в тому, щоб донести до українців чистий, неспотворений образ батька. Вона доклала справді надзвичайних зусиль до того, аби побачив світ аутентичний текст «Споминів» Павла Скоропадського — книги, надзвичайно важливої для нас і наших нащадків. Олена Скоропадська залишила (як співавтор) спогади про останні дні гетьмана. Про особливу цінність книги «Остання з роду Скоропадських» ми вже згадували — це дійсно унікальна річ, розповідь і факти про життя родии гетьмана у Берліні є воістину цікавими.

Чи була вона політиком? Формально — так, адже не одне десятиліття (після смерті сестри Єлизавети у 1975 році) очолювала гетьманський рух на еміграції. Але не це є головним. Олена Скоропадська відчула (доля подарувала їй 95 років життя) свій обов’язок у тому, аби не словами, а конкретними справами звільнити образ батька від ворожих, суб’єктивних оцінок. Задля цього вона вже у дуже поважному віці що два роки відвідувала далеку Батьківщину, брала участь у наукових конференціях, передавала унікальні документи у Музей гетьманства, зустрічалась із молоддю. Вічна пам’ять та дяка їй...