МЕНЮ

Добре, що взялися. Погано, що «під вибори»

Іван КАПСАМУН, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
12 березня, 2019 - 19:55
У вівторок Верховна Рада продовжила розгляд поправок до законопроекту про забезпечення функціонування української мови як державної

Для підтримки і розвитку української мови раніше вже приймалися різні законодавчі ініціативи, однак до забезпечення функціонування української мови як державної в рамках конкретного законопроекту руки у депутатів дійшли тільки зараз — на фінішній прямій виборчої кампанії. Перед початком розгляду в другому читанні до законопроекту було подано 2082 поправки, які народні депутати почали розглядати 28 лютого і продовжили 12 березня.

На момент здачі номера процес ще тривав. Поправки ставилися на підтвердження, далі тривало обговорення, голова комітету з питань культури і духовності Верховної Ради Микола Княжицький — за трибуною, віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко — в ложі уряду. Скільки засідань може зайняти розгляд такої великої кількості правок, спікер парламенту Андрій Парубій спрогнозувати не зміг.

Напередодні голова Верховної Ради нагадав про те, що у мовній сфері утворився правовий вакуум після визнання неконстуційним «українофобського» закону «Колісніченка — Ківалова». «Ми зобов’язані ухвалити закон, який би регулював застосування української — державної мови. Ухвалення цього законопроекту — це наш обов’язок», — сказав він (rada.gov.ua).

Парубій також пояснив, що в українському законодавстві є окремий закон про мови національних меншин і окремий закон про функціонування державної мови. Ухвалення цього законопроекту, на переконання Парубія, забезпечить знання і застосування української мови посадовцями та тими, хто надає послуги.

«Ухвалення цього законопроекту забезпечить не менше 90% української мови на загальнонаціональних телеканалах; не менше 50% назв газет і журналів українською мовою в пунктах розповсюдження; не менше 50% назв книжок українською мовою в книгарнях і видавництвах; україномовну освіту», — заявив Парубій. Він також нагадав, що були великі страхи перед тим, як ухвалювали закон про квоти на радіо і телебаченні, «але в результаті вся країна і весь світ побачили, що це дало великий розвиток для української пісні, українського кіно».

Можливо, в країнах з міцною державністю спеціальний закон про захист мови і не потрібен, бо для неї немає загроз. А от в такому постколоніальному суспільстві, як українське, державний захист потрібен. Головне, щоб тема мови не використовувалася «під вибори» і, що дуже важливо, — були передбачені інструменти реалізації запропонованого законопроекту.