Чому Кремль агресивно підвищує ставки?

«Україні слід переглянути темпи переозброєння сил оборони та намагатися забезпечити єдину позицію західних партнерів відносно Росії», — експерти

Переміщення російських військ до українських кордонів і навчання з відпрацюванням наступальних дій — серйозно насторожили не тільки Україну, а й наших західних партнерів. Як відомо, минулого тижня у Верховній Раді головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак заявив: «Останнім часом під виглядом навчань Росія нарощує війська поблизу кордону України — на півночі, сході та півдні. Всього очікується додатково зосередження до 25 батальйонних тактичних груп, що в сукупності з уже існуючими поблизу кордону створює загрози військовій безпеці держави». 

Також, знаємо, збільшилася кількість ворожих обстрілів по нашим позиціям з території Донбасу, що призвело до збільшення бойових втрат з боку українських військовослужбовців. Тобто з усього видно, що Росія навмисно нагнітає ситуацію і підвищує ставки з метою тиску не тільки на Україну, зокрема аби домогтися поступок в нормандсько-мінському переговорному процесі, а й в протистоянні із Заходом, головним чином із Сполученими Штатами Америки. Не дарма в різних брехливих заявах представників російського МЗС і прес-секретаря очільника Кремля, які стосуються України, постійно згадується США.

Як відповідає Україна? Поперше, наше військово-політичне керівництво чітко фіксує небезпеку, яка концентрується на наших кордонах, інформуючи українське суспільство та західних партнерів. Зокрема Головне управління розвідки Міноборони України попередило про можливість «широкомасштабних провокацій проти нашої держави». А президент України Володимир Зеленський назвав «гру м’язами» — «традиційною справою Росії». Подруге, на кордоні з тимчасово окупованим Кримом розрахунки протиповітряних сил української армії провели навчання, під час яких відпрацювали знищення ворожих БПЛА та інших цілей, а також залучили підрозділ реактивних систем залпового вогню «Смерч».

Очевидно, що загострюючи ситуацію по відношенню до України, Кремль прагнув перевірити реакцію нової американської адміністрації на чолі з президентом США Джо Байденом. І поки європейці висловлювали чергову стурбованість, а очільники Німеччини Ангела Меркель і Франції Емманюель Макрон спілкувались онлайн з Путіним без України про Україну, американці продемонстрували досить жорстку і однозначну реакцію на дії агресора. Весь минулий тиждень найвищі американські посадовці контактували з українськими колегами. Держсекретар Ентоні Блінкен спілкувався з керівником українського МЗС Дмитром Кулебою, міністр оборони США Ллойд Остін — з міністром оборони України Андрієм Тараном, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі — з головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком (до речі, Міллі мав розмову і з начальником штабу ЗС РФ Валерієм Герасимовим).

Ну і кульмінацією став довгоочікуваний дзвінок Джо Байдена Володимиру Зеленському, після чого в Білому домі повідомили: «Президент Байден підтвердив непохитну підтримку США суверенітету і територіальної цілісності України перед обличчям тривалої агресії Росії на Донбасі і в Криму».

Але і це не все. У зв’язку з діями Росії європейське командування Збройних сил США привело війська в бойову готовність найвищого рівня. А посли країн-членів НАТО провели термінову зустріч у Брюсселі, щоб обговорити сплеск насильства на Донбасі та накопичення російських військ біля українських кордонів.

Тобто сигнали американців на адресу Кремля є чіткими і рішучими. Що не могло не вплинути, відповідно запал апологетів «русского мира» трохи поменшав. Проте це не означає, що агресор заспокоївся і небезпека для України кудись зникла. Ні, це означає, що ставки в геополітичній сутичці між Вашингтоном і Москвою підвищилися, а Україні давно пора вирішувати свої внутрішні проблеми, вибудовуючи сильну державу.

«УКРАЇНІ ПОТРІБНО ШВИДШЕ І АКТИВНІШЕ ПІКЛУВАТИСЯ ПРО СВІЙ АСИМЕТРИЧНИЙ НЕЛІНІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ»

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:

— Захід (США та Європа) неоднорідний. Наразі в першу чергу ми маємо розглядати позицію США, які увійшли у конфронтацію з Росією після заяви Джо Байдена про Путіна вбивцю. Існує очевидна суперечка між США і Росією, а Україна опинилася в ролі лабораторії для відпрацювання завдань Кремля. На жаль, заяви США про допомогу і про те, що вони не залишать нас на одинці із агресором означають військово-технічну допомогу або політичні заходи, тобто збільшення санкцій або відключення РФ від системи SWIFT на певний час. Тобто можна говорити про активність США і НАТО, але безумовно ніякої участі у військовій кампанії з їхньої сторони не буде. Тому ми маємо ще раз переглянути темпи переозброєння наших сил оборони, тому що за останні сім років в цій сфері зроблено надзвичайно мало. Ми тільки-но почали реалістично дивитись на переозброєння і отримання якихось нових платформ високого рівня, які можуть нанести суттєві ураження Росії. Але, знову ж таки, вони можуть потрапити до нас лише наприкінці року, якщо, наприклад, говорити про ракетні комплекси «Нептун». Якщо говорити про катери США «Марк» або про турецькі безпілотники «Бар'яктари», то йдеться взагалі про наступний рік.

Росія надзвичайно збільшила темпи в цьому напрямку. Ми бачимо, що нею не тільки стягуються війська до нашого кордону, але й те, що активізація відбулася у переозброєнні зокрема повітрянодесантних дивізій. Чотири повітрянодесантних дивізій фактично стоять по кордоні з нами і напряму загрожують Україні. Ці дивізії оперативно перетворюються в сили швидкого реагування, оснащуються вертольотами. В кожній дивізії буде по батальйону на штурмових гелікоптерах, що збільшить можливості їхнього перекидання. Я далекий від думки, що росіяни готові будуть скинути реальний десант. Тому що за все існування ПДВ з 1930-х років не було жодного успішного десанту. Тому Росія скоріше всього не дійде до такої безглуздої ідеї. Але можливі інші способи перекидання за допомогою гелікоптерів. Для цього може бути використана і Білорусь, і територія Криму. Ми знаходимось у величезному напівкільці. Ця ситуація носить перманентний загрозливий характер.

Варто сказати про те, що якось пов’язані нинішні атаки Росії з новою воєнною доктриною України, але доктрина в цьому плані є не першочерговим моментом. Тим більше, що вона вийшла не зубастою, а поміркованою. Спеціалісти говорять про те, що дуже погано, що там не прописані превентивні заходи, наприклад, дії Сил спеціальних операцій за межами території України або нанесення ракетних ударів в ситуації, коли російські війська ще не перетнули кордон. Але все одно це другорядні аспекти.

На сьогодні існує дві ключові речі, якими керується Кремль. Перше — це рейтинг Путіна, його особисті політичні позиції, які серед росіян послабились. Друге — загострення риторики з Вашингтоном і фактично відкрита боротьба США з Росією, в тому числі з акцентом на необхідність перемогти Росію у гонці озброєнь. Росія в свою чергу підтримала темп переозброєння. Наприклад, у згаданих ПДВ (повітрянодесантні війська) майже 70% нових озброєнь. Дуже далеко просунулася Росія у створенні і поставках до військ нових автоматизованих систем управління (АСУ). Це дає Росії підстави вважати, що вона буде реагувати на загрози швидше і діяти більш динамічніше. Тим більше, що остання постійно знаходиться у войовничому стані, в той час як в самій Європі панують пацифістські настрої.

Звичайно, США будуть вести свою гру, але вона виходить далеко за межі України. Ми лише частина їхніх інтересів. США встигли зробити потужний плацдарм в Польщі. Україна ж для них є наступним кроком. Але історія з нами досить довга. В нашому випадку це гра США на роки, а може й на десятиліття. Виходячи з цього, якщо дійде до відвертої військової агресії Росії проти нас, то Україні доведеться самостійно розв’язувати це питання. Саме тому я завжди кажу, що Україні потрібно швидше і активніше піклуватися про свій асиметричний нелінійний потенціал. До цього потенціалу можуть відноситись не лише ракети або ССО (сили спеціальних операцій), а й територіальна оборона стосовно якої досі немає закріпленого закону. Потрібна також реформа СБУ, щоб ця служба перетворилася на контррозвідувальний орган та була позбавлена невластивих функцій. Окрему увагу треба приділяти авіації, протиповітряній обороні (тут не треба нехтувати і своїми розробками щодо ЗРК), цифровим технологіям, автоматизованим систем управління, зв’язку тощо.

«РОСІЇ УКРАЇНСЬКИЙ КЕЙС Є СПОСОБОМ ПРОМАЦАТИ РЕАЛЬНІСТЬ ПОГРОЗ США ЩОДО СТРИМУВАННЯ РФ»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр зовнішніх справ України:

— Є складова регіонального характеру, тобто наш російсько-український аспект, російська агресія проти України і намагання Росії через шантаж примусити Україну до поступок. В даному випадку брязкання зброєю — це типовий інструмент зовнішньої політики Росії. А є складова глобального виміру, який полягає в американсько-російському протистоянні. Для Росії український кейс є способом промацати реальність погроз Байдена та США в цілому щодо стримування РФ. Адже можна робити серйозні і жорсткі заяви, але при цьому після них не робити жодних практичних кроків. На мою думку, РФ через ескалацію на сході України, через демонстративне перекидання своїх військ до нашого кордону, хоче протестувати Байдена — наскільки він рішучий в своїх діях, а не лише в словах. До честі американців, відразу після таких кроків з боку Кремля, відбулися контакти між керівниками штабів — американського, російського і українського. Це свідчить про те, що американці тримають своє слово. Я думаю, що після розмови голови комітету начальників штабів Збройних сил США генерала армії Марка Міллі з Начальником Генштабу Збройних сил Росії Валерієм Герасимовим, у Росії самовпевненості поменшало. Звичайно, не йдеться про перекидання американський військ, наприклад, під Маріуполь. Але це дуже жорстке попередження про те, що США буде діяти відповідним чином. Можливо американцям і не має сенсу перекидати своїй війська на територію України. Для того, щоб продемонструвати рішучість своїх дій можна просто ще раз зайти в Чорне море трьома-чотирма потужними військовими кораблями, які за своєю міццю можуть перевершувати Чорноморський флот в рази і реально загрожувати безпеці Росії. А можна реагувати відповідним чином з Середземного моря не заходячи до Чорного. Словом, у США є безліч способів продемонструвати серйозність своєї позиції.

Для України ж треба зробити головний висновок:  не лягати під агресора, не йти на жодні поступки, не гратися в спроби домовитись. Треба чітко робити основні речі — в рази збільшувати військовий потенціал України, який зараз не є в тому стані, який би дозволив самостійно протидіяти російській агресії. Також треба намагатися забезпечити єдину позицію західних партнерів відносно Росії, чого, на жаль, поки що немає. І до певної міри я можу зрозуміти європейців, тому що чотири роки президенства Трампа для них були катастрофою. Політика ізоляціонізму, яку проводив Трамп, змусила європейців терміново думати про способи самозахисту. Саме така політика Трампа стала причиною появи концепції стратегічної безпеки ЄС, забезпечення якої не передбачає допомоги США. Наскільки така концепція реалістична — це інше питання. Але і Франція, і Німеччина почали реально думати над більшою незалежністю в плані безпеки ЄС. Тепер ситуація змінилася і американці доволі інтенсивно повертаються до попередніх позицій зокрема в стосунках з ЄС. Проте не все так просто. Наприклад, позиції США і ЄС стосовно Китаю, який є головною економічною загрозою, відрізняються. Так само відрізняються позиції США і Європи стосовно сумнозвісного «Північного потоку-2». Безумовно, тут є поле для дипломатичних маневрів та пошуку компромісу, але те, що стовідсоткової єдності в позиціях американців і європейців відносно всіх безпекових питань немає — це факт.

Що торкається нашої дипломатії, то треба виходити з того, що дипломатична оборона сильна тоді, коли є сильною військова оборона. Це аксіома, яка поки що навряд чи може бути змінена. Тому я, як дипломат, наголошую, що нам треба підвищувати оборонну здатність наших військових сил. Щодо суто дипломатичних речей, то вони не нові — це створення єдиного антипутінського фронту, як запорука того, щоб змінити позицію Кремля.


ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Чому Кремль агресивно підвищує ставки?

Чому Кремль агресивно підвищує ставки?

«Україні слід переглянути темпи переозброєння сил оборони та намагатися забезпечити єдину позицію західних партнерів відносно Росії», — експерти

Переміщення російських військ до українських кордонів і навчання з відпрацюванням наступальних дій — серйозно насторожили не тільки Україну, а й наших західних партнерів. Як відомо, минулого тижня у Верховній Раді головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак заявив: «Останнім часом під виглядом навчань Росія нарощує війська поблизу кордону України — на півночі, сході та півдні. Всього очікується додатково зосередження до 25 батальйонних тактичних груп, що в сукупності з уже існуючими поблизу кордону створює загрози військовій безпеці держави». 

Також, знаємо, збільшилася кількість ворожих обстрілів по нашим позиціям з території Донбасу, що призвело до збільшення бойових втрат з боку українських військовослужбовців. Тобто з усього видно, що Росія навмисно нагнітає ситуацію і підвищує ставки з метою тиску не тільки на Україну, зокрема аби домогтися поступок в нормандсько-мінському переговорному процесі, а й в протистоянні із Заходом, головним чином із Сполученими Штатами Америки. Не дарма в різних брехливих заявах представників російського МЗС і прес-секретаря очільника Кремля, які стосуються України, постійно згадується США.

Як відповідає Україна? Поперше, наше військово-політичне керівництво чітко фіксує небезпеку, яка концентрується на наших кордонах, інформуючи українське суспільство та західних партнерів. Зокрема Головне управління розвідки Міноборони України попередило про можливість «широкомасштабних провокацій проти нашої держави». А президент України Володимир Зеленський назвав «гру м’язами» — «традиційною справою Росії». Подруге, на кордоні з тимчасово окупованим Кримом розрахунки протиповітряних сил української армії провели навчання, під час яких відпрацювали знищення ворожих БПЛА та інших цілей, а також залучили підрозділ реактивних систем залпового вогню «Смерч».

Очевидно, що загострюючи ситуацію по відношенню до України, Кремль прагнув перевірити реакцію нової американської адміністрації на чолі з президентом США Джо Байденом. І поки європейці висловлювали чергову стурбованість, а очільники Німеччини Ангела Меркель і Франції Емманюель Макрон спілкувались онлайн з Путіним без України про Україну, американці продемонстрували досить жорстку і однозначну реакцію на дії агресора. Весь минулий тиждень найвищі американські посадовці контактували з українськими колегами. Держсекретар Ентоні Блінкен спілкувався з керівником українського МЗС Дмитром Кулебою, міністр оборони США Ллойд Остін — з міністром оборони України Андрієм Тараном, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі — з головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком (до речі, Міллі мав розмову і з начальником штабу ЗС РФ Валерієм Герасимовим).

Ну і кульмінацією став довгоочікуваний дзвінок Джо Байдена Володимиру Зеленському, після чого в Білому домі повідомили: «Президент Байден підтвердив непохитну підтримку США суверенітету і територіальної цілісності України перед обличчям тривалої агресії Росії на Донбасі і в Криму».

Але і це не все. У зв’язку з діями Росії європейське командування Збройних сил США привело війська в бойову готовність найвищого рівня. А посли країн-членів НАТО провели термінову зустріч у Брюсселі, щоб обговорити сплеск насильства на Донбасі та накопичення російських військ біля українських кордонів.

Тобто сигнали американців на адресу Кремля є чіткими і рішучими. Що не могло не вплинути, відповідно запал апологетів «русского мира» трохи поменшав. Проте це не означає, що агресор заспокоївся і небезпека для України кудись зникла. Ні, це означає, що ставки в геополітичній сутичці між Вашингтоном і Москвою підвищилися, а Україні давно пора вирішувати свої внутрішні проблеми, вибудовуючи сильну державу.

«УКРАЇНІ ПОТРІБНО ШВИДШЕ І АКТИВНІШЕ ПІКЛУВАТИСЯ ПРО СВІЙ АСИМЕТРИЧНИЙ НЕЛІНІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ»

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:

— Захід (США та Європа) неоднорідний. Наразі в першу чергу ми маємо розглядати позицію США, які увійшли у конфронтацію з Росією після заяви Джо Байдена про Путіна вбивцю. Існує очевидна суперечка між США і Росією, а Україна опинилася в ролі лабораторії для відпрацювання завдань Кремля. На жаль, заяви США про допомогу і про те, що вони не залишать нас на одинці із агресором означають військово-технічну допомогу або політичні заходи, тобто збільшення санкцій або відключення РФ від системи SWIFT на певний час. Тобто можна говорити про активність США і НАТО, але безумовно ніякої участі у військовій кампанії з їхньої сторони не буде. Тому ми маємо ще раз переглянути темпи переозброєння наших сил оборони, тому що за останні сім років в цій сфері зроблено надзвичайно мало. Ми тільки-но почали реалістично дивитись на переозброєння і отримання якихось нових платформ високого рівня, які можуть нанести суттєві ураження Росії. Але, знову ж таки, вони можуть потрапити до нас лише наприкінці року, якщо, наприклад, говорити про ракетні комплекси «Нептун». Якщо говорити про катери США «Марк» або про турецькі безпілотники «Бар'яктари», то йдеться взагалі про наступний рік.

Росія надзвичайно збільшила темпи в цьому напрямку. Ми бачимо, що нею не тільки стягуються війська до нашого кордону, але й те, що активізація відбулася у переозброєнні зокрема повітрянодесантних дивізій. Чотири повітрянодесантних дивізій фактично стоять по кордоні з нами і напряму загрожують Україні. Ці дивізії оперативно перетворюються в сили швидкого реагування, оснащуються вертольотами. В кожній дивізії буде по батальйону на штурмових гелікоптерах, що збільшить можливості їхнього перекидання. Я далекий від думки, що росіяни готові будуть скинути реальний десант. Тому що за все існування ПДВ з 1930-х років не було жодного успішного десанту. Тому Росія скоріше всього не дійде до такої безглуздої ідеї. Але можливі інші способи перекидання за допомогою гелікоптерів. Для цього може бути використана і Білорусь, і територія Криму. Ми знаходимось у величезному напівкільці. Ця ситуація носить перманентний загрозливий характер.

Варто сказати про те, що якось пов’язані нинішні атаки Росії з новою воєнною доктриною України, але доктрина в цьому плані є не першочерговим моментом. Тим більше, що вона вийшла не зубастою, а поміркованою. Спеціалісти говорять про те, що дуже погано, що там не прописані превентивні заходи, наприклад, дії Сил спеціальних операцій за межами території України або нанесення ракетних ударів в ситуації, коли російські війська ще не перетнули кордон. Але все одно це другорядні аспекти.

На сьогодні існує дві ключові речі, якими керується Кремль. Перше — це рейтинг Путіна, його особисті політичні позиції, які серед росіян послабились. Друге — загострення риторики з Вашингтоном і фактично відкрита боротьба США з Росією, в тому числі з акцентом на необхідність перемогти Росію у гонці озброєнь. Росія в свою чергу підтримала темп переозброєння. Наприклад, у згаданих ПДВ (повітрянодесантні війська) майже 70% нових озброєнь. Дуже далеко просунулася Росія у створенні і поставках до військ нових автоматизованих систем управління (АСУ). Це дає Росії підстави вважати, що вона буде реагувати на загрози швидше і діяти більш динамічніше. Тим більше, що остання постійно знаходиться у войовничому стані, в той час як в самій Європі панують пацифістські настрої.

Звичайно, США будуть вести свою гру, але вона виходить далеко за межі України. Ми лише частина їхніх інтересів. США встигли зробити потужний плацдарм в Польщі. Україна ж для них є наступним кроком. Але історія з нами досить довга. В нашому випадку це гра США на роки, а може й на десятиліття. Виходячи з цього, якщо дійде до відвертої військової агресії Росії проти нас, то Україні доведеться самостійно розв’язувати це питання. Саме тому я завжди кажу, що Україні потрібно швидше і активніше піклуватися про свій асиметричний нелінійний потенціал. До цього потенціалу можуть відноситись не лише ракети або ССО (сили спеціальних операцій), а й територіальна оборона стосовно якої досі немає закріпленого закону. Потрібна також реформа СБУ, щоб ця служба перетворилася на контррозвідувальний орган та була позбавлена невластивих функцій. Окрему увагу треба приділяти авіації, протиповітряній обороні (тут не треба нехтувати і своїми розробками щодо ЗРК), цифровим технологіям, автоматизованим систем управління, зв’язку тощо.

«РОСІЇ УКРАЇНСЬКИЙ КЕЙС Є СПОСОБОМ ПРОМАЦАТИ РЕАЛЬНІСТЬ ПОГРОЗ США ЩОДО СТРИМУВАННЯ РФ»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр зовнішніх справ України:

— Є складова регіонального характеру, тобто наш російсько-український аспект, російська агресія проти України і намагання Росії через шантаж примусити Україну до поступок. В даному випадку брязкання зброєю — це типовий інструмент зовнішньої політики Росії. А є складова глобального виміру, який полягає в американсько-російському протистоянні. Для Росії український кейс є способом промацати реальність погроз Байдена та США в цілому щодо стримування РФ. Адже можна робити серйозні і жорсткі заяви, але при цьому після них не робити жодних практичних кроків. На мою думку, РФ через ескалацію на сході України, через демонстративне перекидання своїх військ до нашого кордону, хоче протестувати Байдена — наскільки він рішучий в своїх діях, а не лише в словах. До честі американців, відразу після таких кроків з боку Кремля, відбулися контакти між керівниками штабів — американського, російського і українського. Це свідчить про те, що американці тримають своє слово. Я думаю, що після розмови голови комітету начальників штабів Збройних сил США генерала армії Марка Міллі з Начальником Генштабу Збройних сил Росії Валерієм Герасимовим, у Росії самовпевненості поменшало. Звичайно, не йдеться про перекидання американський військ, наприклад, під Маріуполь. Але це дуже жорстке попередження про те, що США буде діяти відповідним чином. Можливо американцям і не має сенсу перекидати своїй війська на територію України. Для того, щоб продемонструвати рішучість своїх дій можна просто ще раз зайти в Чорне море трьома-чотирма потужними військовими кораблями, які за своєю міццю можуть перевершувати Чорноморський флот в рази і реально загрожувати безпеці Росії. А можна реагувати відповідним чином з Середземного моря не заходячи до Чорного. Словом, у США є безліч способів продемонструвати серйозність своєї позиції.

Для України ж треба зробити головний висновок:  не лягати під агресора, не йти на жодні поступки, не гратися в спроби домовитись. Треба чітко робити основні речі — в рази збільшувати військовий потенціал України, який зараз не є в тому стані, який би дозволив самостійно протидіяти російській агресії. Також треба намагатися забезпечити єдину позицію західних партнерів відносно Росії, чого, на жаль, поки що немає. І до певної міри я можу зрозуміти європейців, тому що чотири роки президенства Трампа для них були катастрофою. Політика ізоляціонізму, яку проводив Трамп, змусила європейців терміново думати про способи самозахисту. Саме така політика Трампа стала причиною появи концепції стратегічної безпеки ЄС, забезпечення якої не передбачає допомоги США. Наскільки така концепція реалістична — це інше питання. Але і Франція, і Німеччина почали реально думати над більшою незалежністю в плані безпеки ЄС. Тепер ситуація змінилася і американці доволі інтенсивно повертаються до попередніх позицій зокрема в стосунках з ЄС. Проте не все так просто. Наприклад, позиції США і ЄС стосовно Китаю, який є головною економічною загрозою, відрізняються. Так само відрізняються позиції США і Європи стосовно сумнозвісного «Північного потоку-2». Безумовно, тут є поле для дипломатичних маневрів та пошуку компромісу, але те, що стовідсоткової єдності в позиціях американців і європейців відносно всіх безпекових питань немає — це факт.

Що торкається нашої дипломатії, то треба виходити з того, що дипломатична оборона сильна тоді, коли є сильною військова оборона. Це аксіома, яка поки що навряд чи може бути змінена. Тому я, як дипломат, наголошую, що нам треба підвищувати оборонну здатність наших військових сил. Щодо суто дипломатичних речей, то вони не нові — це створення єдиного антипутінського фронту, як запорука того, щоб змінити позицію Кремля.


ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»