Боротьба тільки починається?

Що показав другий тур виборів міського голови в Луцьку

Офіційно ім’я новообраного луцького міського голови ще не названо, це має відбутися з дня на день. Але вже у понеділок після другого туру виборів Григорій Недопад, перший заступник в.о. міського голови, на своїй сторінці у соцмережі привітав з перемогою Ігоря Поліщука: «Луцьк отримав нового мера і я щиро радію за свого колегу, товариша і достойного переможця Ігоря Поліщука. Разом ми кілька років працювали пліч-о-пліч, реалізовуючи численні проєкти із розвитку і благоустрою Луцька. І завжди знаходили спільну мову, порозуміння, спільне бачення у реалізації усіх задумів. Добре, що більшість людей зробили вибір на користь майбутнього і не дозволили ввести себе в оману привидам минулого. Адже зворотній рух неможливий — рухаємось вперед, до нових звершень, до подальшої, ще більш ефективної роботи. Починається новий етап співпраці, в якому головними переможцями мають стати лучани, уся громада Луцької ОТГ».

Для вітання Григорій Недопад мав усі підстави. Суперник на виборах Ігоря Поліщука Богдан Шиба заявив, що погоджується з вибором лучан і не буде оскаржувати результати волевиявлення. У другому турі виборів у Луцьку проголосувало 44 тисячі 607 виборців із загальної кількості 171 тисяча 887 виборців. Це 25,95 % виборців Луцької територіальної громад, лише четверта її частина, але умови виборів і передбачають перемогу за кількістю голосів, а не кількістю тих, хто голосує. За Ігоря Поліщука віддано 24355 голосів, за Богдана Шибу — 19 тисяч 33 голоси. 1158 бюлетенів були визнані недійсними.

Але цікавішими є інші цифри. У другому турі за Ігоря Поліщука проголосувало 18 0934 чоловік, за Богдана Шибу — 7 662. За Поліщука у другому турі додалося 5417 голосів, за Шибу — 11 359. Якщо врахувати масове розчарування українських виборців і їхню безнадію на зміни, то понад 11 тисяч чоловік свідомо прийшли на виборчі дільниці, аби подати свій голос за Богдана Шибу. Поліщук ішов від партії «За майбутнє». І борди з назвою його партії висіли по Луцьку ще з літа. Згодом на них додалися й портрети Ігоря Палиці, як голови партії, та самого Ігоря Поліщука, і цими бордами місто було просто завішане. А Богдан Шиба, ідучи як самовисуванець, подав свою кандидатуру вже перед закінченням офіційної реєстрації, рекламував свою позицію здебільшого через соцмережі і обмежене коло ЗМІ.

Ігор Поліщук на вибори ішов як радник в.о. луцького міського голови. Але тут нюанс, що вже три роки, від лютого 2017-го, часу смерті тодішнього голови Миколи Романюка, Луцьк так і не мав міського голови. Три місяці Поліщук пропрацював секретарем міської ради, далі став радником. Проте виступав з позицій представництва, презентуючи міську владу на різних рівнях. До міської ради він 5 років працював у благодійному фонді Ігоря Палиці. Богдан Шиба вже був луцьким міським головою, у 2006 — 2010 роках, за його каденції не було зроблено аж надто багато, бо були інші часи з меншою кількістю коштів у бюджеті і  можливостями міської ради. За нього відремонтували основні дороги Луцька, перекрили багато дахів. Загалом він позиціонував себе на виборах як противник монополії олігархічної групи, зазначав, що на посаді міського голови не крав з бюджету (і тут справді «пришити» йому нічого офіційно не могли), наразі працює генеральним директором  КП «Волиньстандартметрологія», яке досить успішно заробляє гроші.

Богдан Шиба після другого туру зазначає, що хоч не оскаржує результати голосування, проте подав заяву до поліції через розповсюдження перед другим туром друкованої продукції проти нього як кандидата. Треба зазначити, це була справжня «чорнуха», котра все ж могла вплинути на виборців, які звикли довіряти друкованому слову.

Шиба каже, що «боротьба тільки починається». Бо Луцьк має належати лучанам, а не олігархам, як він вважає.  З позитиву передвиборної боротьби Шиби є те, що він показав: у Луцьку є опозиція, правда, невідомо, як вона діятиме далі. Але це покаже час.

Антон БУГАЙЧУК, політолог, журналіст:

«НОВОМУ ГОЛОВІ ЩЕ ПОТРІБНО БУДЕ ЗАВОЙОВУВАТИ ДОВІРУ БАГАТЬОХ ЛУЧАН»

— Другий тур виборів міського голови у Луцьку показав, що адмінресурс та постійні зусилля із традиційної «піару» і «перерізання стрічок» перемагають тимчасовий сплеск громадської та опозиційної активності. Зважаючи на те, що розрив між кандидатами, що посіли друге, третє, четверте, п’яте місця у першому турі, був не дуже великим, Богдану Шибі було не просто зайняти роль «головного» опозиціонера, хоча він і пробував. Фактично його системно підтримували лише «Європейська Солідарність» та «Народний Рух». Натомість, «Слуга народу», публічно зайняла нейтральну позицію, а ще більше активних учасників першого туру «утримались» і не мобілізували своїх виборців.

Ігоря Поліщука із «За майбутнє» натомість активно підтримала «Батьківщина», проте такий нейтралітет більшості був йому на руку, адже в першому турі Поліщук випередив головного опонента майже на 20%. Головним завданням для нього було зберегти перевагу і не набрати більше антирейтингу для себе і команди Палиці загалом. Тим не менш, за попередніми результатами Богдану Шибі вдалося суттєво скоротити розрив і це важливий «дзвіночок» для ймовірного міського голови Ігоря Поліщука. Великі дільниці в центрі міста та в приватному секторі, та й навіть цілі села у новоприєднаних громадах віддали перевагу його опоненту. Це означає, що адмінресурс, «чорний піар» проти опонента і активна медійна підтримка не гарантують перемоги за замовчуванням. Отож, новому голові потрібно буде завойовувати довіру багатьох із них.

Загалом виборча кампанія не стала прикладом високої конструктивності та доброчесності. Ми побачили багато маніпуляцій у медіа, емоційного нагнітання, надмірне спрощення реальності із намаганням достукатися до аполітичних виборців, а ще кнопка «утримався», яку натиснули після першого туру більшість партій. В результаті вони стали аж ніяк не тріумфом демократії, а ще одним змаганням популізму, антирейтингів та кулуарних домовленостей.

Я сподіваюся, що це буде хорошим уроком для активної громади. Я сподіваюся, що більше активних лучан зрозуміють, що системна робота дає результат, навіть якщо доброчесність цієї роботи викликає сумніви. Тому за «повернення Луцька лучанам», на яке сподівалася опозиція, варто починати боротися із понеділка після виборів, а не в авральному режимі за два тижні до дня голосування.