МЕНЮ

(Без) права на пам’ять

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця
26 травня, 2020 - 19:59
У Вінниці — на місці можливого поховання бійців Галицької армії — розпочалося будівництво багатоквартирних будинків

Сто років тому біля військових казарм, що на сучасній вулиці Стрілецькій, був розташований військовий цвинтар. На ньому в період епідемії тифу, яка вирувала у Вінниці, поховали кілька тисяч вояків Української Галицької армії та Української Народної Республіки. Однак захоронення не збентежило Міністерство оборони, якому належить ця земельна ділянка, віддати її частину під забудову у 2017 році — без проведення будь-якого дослідження території. Така ситуація призвела до конфлікту: громадські активісти наголошують на неприпустимості «будівництва на кістках», військові вказують на те, що місцезнаходження військового цвинтаря сторічної давнини ґрунтується лише на свідченнях очевидців і розташоване воно зовсім в іншому кінці ділянки. Врегулювати ситуацію могли б документи, але за сто років необхідності провести дослідження цієї території чомусь не виникало. Тепер — таємниці під землею — вимагають пояснень.

СТЕРТИ З ПОЛЯ ЗОРУ І ПАМ’ЯТІ

Про військовий цвинтар на вулиці Стрілецькій знають небагато вінничан. Поховання почали занепадати ще з перших десятиліть радянської влади. Вона ліквідувала цвинтар не лише з поля зору, але й пам’яті. Окремі мізерні факти збереглися в архівних документах. Так, за даними Державного архіву Вінницької області, братські могили загиблих від тифу вояків почали з’являтися на вулиці Стрілецькій ще до початку Української Революції, у рядах царської армії, гарнізони якої стояли на околиці міста. У документах не йдеться про кількість померлих, як і не вказується конкретна локалізація поховання.

Конкретніше про військовий цвинтар ідеться вже у фонді міської управи. У справі за січень 1919 року говориться про те, що командувач Подільського корпусу Дієвої Армїі УНР Федір Колодій звертається до міської управи Вінниці з проханням виділити земельну ділянку під військовий цвинтар для поховання померлих від тифу бійців УГА. У справі доволі чітко окреслені його межі, що дозволяє зрозуміти, де саме було розташоване кладовище. Зараз ця ділянка частково поглинута промисловою зоною 45-го заводу, який у 1960-х і 1970-х роках активно розбудовувався. Цілком ймовірно, що під його корпусами покоїться тіло і Миколи Євшана — літературного критика та перекладача, який був у числі похованих на цвинтарі. Сьогодні, на жаль, конкретно визначити його місце поховання чи його побратимів не доводиться, відзначає директор Центру історії Вінниці Олександр ФЕДОРИШЕН. Він займається вивченням питання впорядкування військового цвинтаря бійців УГА і УНР ще з 2012 року. Однак про забудову також дізнався із соціальних мереж.

«Справді у 2018 році до Центру історії Вінниці зверталися представники Подільського управління капітального будівництва щодо даних про поховання: ми надали всю наявну інформацію включно з копіями архівних документів. Адже територія потребує детального дослідження, — визнає Олександр Федоришен. — У Вінниці відомо про два військові цвинтарі тих часів. Перший — це якраз на вулиці Стрілецькій, де за архівними даними, міська управа виділила ділянку для поховання майже 9 тисяч вояків. (Другий — це ділянка римо-католицької церкви, оскільки більшість бійців були греко-католиками за віросповіданням. І вона була розташована у частині теперішнього Центрального парку). Про долю цих територій у часи більшовиків ми можемо тільки здогадуватися. Але про цвинтар на Стрілецькій відомо, що у 1970-х робітники 45-го заводу під час земляних робіт неодноразово натрапляли на кістки, пов’язуючи їх з Другою світовою війною. Хоча цілком можливо, що це були рештки бійців армії УНР».

Олександр Федоришен додає, що забудова, яка відбувається нині, розташована на певній відстані від локалізованого цвинтаря. Однак це не виключає можливості поховання галичан саме у місці забудови. Адже за спогадами очевидців, поховання були як масовими, так й індивідуальними. Мали певну хаотичність, бо на той час це була окраїна міста — пустовище.

«Торік я мав перемовини із спеціалістами Львівського меморіально-пошукового центру «Доля» щодо дослідження території колишнього цвинтаря. Основна складність процесу полягала в тому, що у тифозних поховань є певний термін, після якого можна починати роботи — це приблизно 100 років. Також за порадою львівських колег ми зверталися до Вінницького обласного лабораторного центру за фаховим роз’ясненням алгоритму дій, отримавши відповідь про наявність усіх засобів для проведення дослідження на виявлення черевного тифу, в тому числі у ґрунті. Виявилося, що 2020 рік — це найбільш ранній термін, коли для детального з’ясування меж масових поховань можливо робити повноцінне шурфування на прилеглій території, за потреби — з подальшими пошуково-ексгумаційними роботами. І сподіваюся, його таки вдасться провести».

ЗА ВИСОКИМ ПАРКАНОМ

Власне, резонанс щодо забудови військового цвинтаря виник після публікації фото та відеоматеріалів забудови, який оприлюднила голова ГО «Автомайдан Вінниця» Таїса ГАЙДА. У ньому йдеться про те, що приватна компанія «Особняк центр» викупила територію площею 7,14 га у Міністерства оборони і будує там комерційне житло. Згідно з детальним планом забудови, на ділянці запроєктовано шість житлових будинків на 367 помешкань. 10% із них нададуть військовим. Підготовка до будівництва розпочалася ще у 2017 році, коли Подільське управління капітального будівництва МОУ уклало угоду з військовою частиною А-3641, якій належить територія, про будівництво першої черги житла для військовослужбовців. Вона передбачає зведення трьох багатоквартирних будинків.

Як розповідає Таїса Гайда, Подільське управління капітального будівництва знало, що на території майбутнього будівництва можуть знаходитися могили українських вояків, які померли від тифу. Саме тому вони ще у 2018 році замовили дослідження, щоб виявити аномалії в ґрунті на глибині 1,5-2, 5 метра на цій земельній ділянці. Роботи виконувала Івано-Франківська фірма «Геоленд ІФ». У звіті вона вказала, що під час дослідження знайдено кілька аномалій у західно-південній частині, які потребують додаткового дослідження. Тоді Подільське управління капітального будівництва звернулося до Вінницького обласного лабораторного центру МОЗ України з проханням перевірити ґрунт ділянки на Стрілецькій, 23. Але дослідження проводилося не на виявлення кісткового матеріалу, а на наявність збудників черевного тифу і сибірської виразки, що не має жодного стосунку ні до поховань, ні до причини смерті вояків.

«Справа в тому, що будівництво ведеться за високим парканом і не відомо, що там відбувається. Коли до нас звернулися жителі навколишніх будинків, які виступають проти забудови, бо у них забрали зелену зону для прогулянок, і принесли пакет документів, то ми передусім запідозрили корупційну складову. Занадто багато квадратних метрів забудовник погодився віддати власнику землі, — відзначає Таїса Гайда. — Ініціативна група мешканців на той момент вже не раз апелювала до Міноборони, але отримувала відписку, що всю необхідну документацію мають, як і дозволи. Але коли до справи долучився Автомайдан, то виявилося, що будівництво ведеться на місці військового цвинтаря. Ми розіслали запити, почали співпрацювати з істориками. Мешканці звернулися до військової прокуратури, яка відкрила кримінальне провадження за фактом перевищення своїх повноважень службовими особами військової частини А3641. Усе це дозволило привернути увагу громадськості і сісти за стіл переговорів з власниками і забудовником. Перш ніж будувати, треба вивчити питання досконало, дослідити території і у разі виявлення поховань — перепоховати і вшанувати».

ЖОДНОГО БУДИНКУ ЗА 12 РОКІВ

Зустріч у форматі круглого столу між представниками Повітряних Сил, Міністерства оборони, фірми-забудовника, громадських організацій відбувалася 19 травня. Забудовник ПП «Особняк — Центр», який виграв тендер, повідомив, що отримав землю під будівництво трьох житлових будинків. Саме в них і отримають квартири 25 сімей вінницьких військовослужбовців. Окрім житла для армійців, він зобов’язався підвести необхідні комунікації: воду, каналізацію, газ, електроенергію, спорудити підстанції, а також дороги. Це у майбутньому дозволить вже за кошти Міноборони звести ще чотири багатоквартирні будинки для сотень сімей військовослужбовців. Адже на сьогодні у черзі на квартири стоїть понад 2800 військовослужбовців.

«За 12 років — у гарнізоні жодного будинку не здано і черга на житло лише зростає, а грошей на будівництво — немає, — коментує начальник служби зв’язків з громадськістю Командування Повітряних Сил ЗСУ Юрій ІГНАТ. — Проте у власності Міноборони є державна земля, за яку цивільний забудовник може розрахуватися бодай двома поверхами квартир. У Вінниці, зокрема, є кілька ділянок, на яких можна зводити багатоквартирні будинки для військовослужбовців та їхніх сімей. У конкретному випадку мова йде про територію колишнього шпиталю на вул. Стрілецькій. Цільове призначення цієї ділянки — будівництво та обслуговування групи житлових будинків. Територія уже не має статусу «земель оборони».

Ми розуміємо обурення громадськості з приводу зведення багатоповерхівок на місці ймовірного масового поховання померлих від тифу вояків Української Галицької Армії. Однак точного місця розташування могильника не можуть напевне вказати навіть місцеві історики. На ділянці, де вже повним ходом йдуть будівельні роботи, жодних ознак кладовища чи поховань на цей час не виявлено. Будівництво ведеться на руїнах столітніх будівель. І там аж ніяк не могло бути масових поховань бійців УГА. Ймовірно воно розташоване щонайменше за 150 метрів від діючого будівництва».

За результатами круглого столу учасники домовилися не залишати важливі питання без відповідей і дійшли згоди про необхідність проведення шурфування (тобто обстеження) ґрунту. Ця процедура дасть змогу підтвердити або спростувати факт наявності на цій території кісткового матеріалу і вже за результатами цієї експертизи будуть вирішувати, що робити далі.

ПИТАННЯ НА КОНТРОЛІ

Щоб питання не спустили з коліс, журналіст Антон БУЛГАКОВ опублікував петицію до міськради з пропозицією провести дослідження ділянки забудови на вулиці Стрілецькій. На його думку, існує загроза, що майбутні багатоквартирні комплекси будуть збудовані на тому місці, де у 1919 році могли бути поховання воїнів-учасників національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. Він слушно відзначив, що забудовник «Особняк-Центр» та представники Міністерства оборони, як і Вінницька міська рада, мали б перед тим, як погоджувати забудову земельної ділянки провести історичну розвідку цього місця та дослідити його на предмет наявності поховань. А за умови виявлення поховань, впорядкувати належним чином територію або належно перепоховати тіла воїнів. Збір підписів тривав до 20 травня.

Як ремарка. Попри конфлікт довкола забудови, є у цій ситуації і позитивний момент — тепер вінничани більше знатимуть про історію свого міста. 100 років поспіль долею бійців Української Галицької армії, які загинули на Вінниччині, ніхто особливо не переймався. Час від часу їх згадували лише історики та дослідники. А переважна частина вінничан навіть не замислювалася, чому кілька років тому вулиця Червоноармійська повернула свою історичну назву — Стрілецька.