Американський сигнал...

Що означають санкції США проти семи громадян та чотирьох ЗМІ України?

Джо Байден офіційно ще не вступив на посаду, але наслідки американської виборчої кампанії вже наздогнали окремих політиків в Україні. Днями Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США запровадило санкції проти семи громадян та чотирьох ЗМІ України через втручання у президентські вибори Сполучених Штатів. Американська влада вказує на причетність до цієї мережі українського народного депутата Андрія Деркача, якого Вашингтон називає «російським агентом». Проти самого Деркача США ввели санкції ще у вересні минулого року.

Наразі ж під санкції потрапили народний депутат зі «Слуги народу» Олександр Дубінський, колишній народний депутат-утікач Олександр Онищенко, колишній прокурор ГПУ Костянтин Кулик, помічники Деркача Антон Симоненко та Дмитро Ковальчук, колишній працівник посольства США в Україні Андрій Теліженко та політолог Петро Журавель. Також Міністерство фінансів США запровадило санкції проти компаній «Ера-Медіа», «Інформаційного агентства Онлі Н’юз», «Скептик» та сайту Nabuleaks. Накладені санкції означають економічні обмеження для згаданих осіб.

n По суті, ще до інаугурації нового американського президента Україні посилається сигнал, від якого, в тому числі, залежатиме подальша політика Сполучених Штатів по відношенню до нашої країни. Що означає цей сигнал? Насамперед, слід розуміти, що ведення відповідних санкцій є результатом внутрішньоамериканської боротьби між командами Джо Байдена і Дональда Трампа, в якій окремі українські групи (олігархи, політики, журналісти) брали участь на тому чи іншому боці, намагаючись взяти участь в цій грі для майбутніх преференцій. І ті, що програли, вже отримали «ответку».

Якщо звернути увагу на осіб, проти яких ввели санкції, то це Деркач і наближені до нього люди. А також люди, яких пов’язують з Ігорем Коломойським, щодо якого Міністерство юстиції США домагається конфіскації частини американських активів, підозрюючи олігарха у відмиванні коштів. Схоже, інтереси цих двох осіб (головне тих, хто стоїть за Деркачем) в американському напрямку співпали. Хоча біографії, калібр і політична вага Коломойського і Деркача суттєво відрізняються.

n Якщо заява американців про «російського агента» Деркача говорить сама за себе (на що не наважуються в державних органах України), то Коломойський має різні сторінки в своїй біографії. Наприклад, мало хто буде заперечувати його позитивну роль в подіях 2014 року, коли зусиллями тодішнього голови Дніпропетровської ОДА (також Геннадія Корбана та Бориса Філатова), «русская весна» була зупинена в регіоні. Хай навіть якщо Коломойський захищав свій бізнес в області: чому інші цього не зробили (замість цього дехто просто гудів)?

Або заява Коломойського в 2015-му на засіданні парламентської комісії про необхідність перегляду приватизації часів Леоніда Кучми. А що у відповідь? А у відповідь тодішня влада Петра Порошенка заклик очільника Дніпропетровської ОДА непросто проігнорувала, а фактично змусила його по-перше, подати у відставку, а по-друге, покинути Україну. Крім цього, проти Корбана була порушена кримінальна справа, яка згодом розвалилася в судах.   

n У нас немає мети виправдовувати Коломойського, адже він далеко не «святий» і кожен має відповідати за свої дії перед законом - головне, щоб він в Україні працював. Але виходить так, що людину, яка в 2014-му боролася з Москвою, сьогодні американці фактично штовхають в руки Кремля. Більш того, чинній владі в Україні, президенту Володимиру Зеленському, дають зрозуміти з ким можна дружити, а від кого варто триматися подалі. Чомусь подібних посилів з приводу іншого олігарха Віктора Пінчука, який за повідомленням американської преси фінансував передвиборчий штаб Гілларі Клінтон в 2016 році, немає. 

Насправді, проблема в тому, що державна політика в Україні, як внутрішня, так і зовнішня, має бути державною, а не спиратися на ті чи інші групи впливу. Не повинен жоден з олігархів диктувати як країні розвиватися і яким зовнішньополітичним вектором рухатися. Те саме стосується і зовнішнього впливу. Керування всіх влад в різні роки призвело до того, що без зовнішніх фінансових запозичень економіка країни фактично не може існувати, а звідси і необхідність виконувати певні вказівки ззовні. Все це свідчить про слабкість і розбалансованість нашої країни, про вразливість перед внутрішніми і зовнішніми викликами.


ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Американський сигнал...

Американський сигнал...

Що означають санкції США проти семи громадян та чотирьох ЗМІ України?

Джо Байден офіційно ще не вступив на посаду, але наслідки американської виборчої кампанії вже наздогнали окремих політиків в Україні. Днями Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США запровадило санкції проти семи громадян та чотирьох ЗМІ України через втручання у президентські вибори Сполучених Штатів. Американська влада вказує на причетність до цієї мережі українського народного депутата Андрія Деркача, якого Вашингтон називає «російським агентом». Проти самого Деркача США ввели санкції ще у вересні минулого року.

Наразі ж під санкції потрапили народний депутат зі «Слуги народу» Олександр Дубінський, колишній народний депутат-утікач Олександр Онищенко, колишній прокурор ГПУ Костянтин Кулик, помічники Деркача Антон Симоненко та Дмитро Ковальчук, колишній працівник посольства США в Україні Андрій Теліженко та політолог Петро Журавель. Також Міністерство фінансів США запровадило санкції проти компаній «Ера-Медіа», «Інформаційного агентства Онлі Н’юз», «Скептик» та сайту Nabuleaks. Накладені санкції означають економічні обмеження для згаданих осіб.

n По суті, ще до інаугурації нового американського президента Україні посилається сигнал, від якого, в тому числі, залежатиме подальша політика Сполучених Штатів по відношенню до нашої країни. Що означає цей сигнал? Насамперед, слід розуміти, що ведення відповідних санкцій є результатом внутрішньоамериканської боротьби між командами Джо Байдена і Дональда Трампа, в якій окремі українські групи (олігархи, політики, журналісти) брали участь на тому чи іншому боці, намагаючись взяти участь в цій грі для майбутніх преференцій. І ті, що програли, вже отримали «ответку».

Якщо звернути увагу на осіб, проти яких ввели санкції, то це Деркач і наближені до нього люди. А також люди, яких пов’язують з Ігорем Коломойським, щодо якого Міністерство юстиції США домагається конфіскації частини американських активів, підозрюючи олігарха у відмиванні коштів. Схоже, інтереси цих двох осіб (головне тих, хто стоїть за Деркачем) в американському напрямку співпали. Хоча біографії, калібр і політична вага Коломойського і Деркача суттєво відрізняються.

n Якщо заява американців про «російського агента» Деркача говорить сама за себе (на що не наважуються в державних органах України), то Коломойський має різні сторінки в своїй біографії. Наприклад, мало хто буде заперечувати його позитивну роль в подіях 2014 року, коли зусиллями тодішнього голови Дніпропетровської ОДА (також Геннадія Корбана та Бориса Філатова), «русская весна» була зупинена в регіоні. Хай навіть якщо Коломойський захищав свій бізнес в області: чому інші цього не зробили (замість цього дехто просто гудів)?

Або заява Коломойського в 2015-му на засіданні парламентської комісії про необхідність перегляду приватизації часів Леоніда Кучми. А що у відповідь? А у відповідь тодішня влада Петра Порошенка заклик очільника Дніпропетровської ОДА непросто проігнорувала, а фактично змусила його по-перше, подати у відставку, а по-друге, покинути Україну. Крім цього, проти Корбана була порушена кримінальна справа, яка згодом розвалилася в судах.   

n У нас немає мети виправдовувати Коломойського, адже він далеко не «святий» і кожен має відповідати за свої дії перед законом - головне, щоб він в Україні працював. Але виходить так, що людину, яка в 2014-му боролася з Москвою, сьогодні американці фактично штовхають в руки Кремля. Більш того, чинній владі в Україні, президенту Володимиру Зеленському, дають зрозуміти з ким можна дружити, а від кого варто триматися подалі. Чомусь подібних посилів з приводу іншого олігарха Віктора Пінчука, який за повідомленням американської преси фінансував передвиборчий штаб Гілларі Клінтон в 2016 році, немає. 

Насправді, проблема в тому, що державна політика в Україні, як внутрішня, так і зовнішня, має бути державною, а не спиратися на ті чи інші групи впливу. Не повинен жоден з олігархів диктувати як країні розвиватися і яким зовнішньополітичним вектором рухатися. Те саме стосується і зовнішнього впливу. Керування всіх влад в різні роки призвело до того, що без зовнішніх фінансових запозичень економіка країни фактично не може існувати, а звідси і необхідність виконувати певні вказівки ззовні. Все це свідчить про слабкість і розбалансованість нашої країни, про вразливість перед внутрішніми і зовнішніми викликами.


ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»