МЕНЮ

6 років окупації...

Лариса ВОЛОШИНА
20 лютого, 2020 - 17:39
Мустафа ДЖЕМІЛЄВ: «Не думаю, що повернення Криму буде покроковим. Компромісів і поступок агресору з боку України бути не може»

На тлі збільшення намагань чинної влади врегулювати ситуацію на Донбасі з офіційних промов зникає тема Криму. Разом з тим пом’якшується політика світових гравців відносно РФ в сподіванні вмовити Володимира Путіна припинити військові дії на Донбасі. Прикладом цього може служити повернення російської делегації в ПАРЄ без виконання умов стосовно звільнення окупованого півострова. Чому про Крим на міжнародних майданчиках згадується все рідше? Якою має бути державна політика щодо Криму? Як Україні зберегти зв’язок з жителями окупованого Криму? Про це ми поговорили з лідером кримськотатарського народу Мустафою ДЖЕМІЛЄВИМ.

«РОСІЯ ПОБОЮЄТЬСЯ, ЩО КВІТУЧА ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА МОЖЕ СТАТИ ЗАРАЗЛИВИМ ПРИКЛАДОМ»

— Розв’язавши війну і окупувавши частину Донбасу, а також нав’язавши Україні Мінські домовленості, Кремль фактично переключив увагу від Криму на схід України. Це стало не просто тестом для цивілізованого світу, а й проблемою, звичайно, головним чином для нашої країни. Тепер це питання має вже вирішувати нова влада на чолі з Президентом України Володимиром Зеленським. Чи озвучує вона сьогодні питання Криму на повний голос?

— Ще в проміжку між першим і другим турами президентських виборів, коли вже було цілком очевидно, що В.Зеленський стане 6-м президентом України, я через засоби інформації звернувся з п’ятьма запитаннями з приводу позиції нового президента щодо Криму. Відповіді були цілком позитивні. Але, на жаль, тема Криму останнім часом відійшла на задній план, а в стані правлячої партії подеколи лунають дуже неприйнятні для нас голоси.

Якою має бути покрокова політика України по поверненню окупованого півострова?

— Не думаю, що повернення Криму буде покроковим. Питання в тому, буде Росія дотримуватися міжнародного права, поважати суверенітет нашої країни та її територіальну цілісність чи ні. Якщо так, то вона має негайно вивести свої війська з нашої території й сама, не чекаючи міжнародного суду, розпочати розслідування скоєних своїм керівництвом злочинів проти нашої країни й притягти винних до відповідальності. Лише так Росія може до певної міри відновити до себе пошану й довіру у світі й не скотитися до становища великої Північної Кореї. Якихось компромісів і поступок агресорові з боку України в цьому питанні бути не може.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Чи передує цьому вирішення питання Донбасу, чи необхідно розглядати ці питання в комплексі? Як оцінюєте дії нової влади в цьому напрямку?

— Ми категорично проти якоїсь «черговості» в цьому питанні. Крім того, цілком очевидно, що Росія не має наміру приєднувати Донбас до своєї території. Вона зацікавлена лише в тому, щоб там завжди був підвішений стан, оскільки це створює Україні величезні труднощі у відновленні своєї економіки, утрудняє її розвиток на шляху до євроатлантичної інтеграції. Керівництво Росії дуже побоюється, що квітуча демократична Україна може стати заразливим прикладом вектора розвитку для самої Росії.

Якою, на вашу думку, є міжнародна обстановка — чи сприяє вона деокупації українських територій?

— Цілком зрозуміло, що всі країни світу, зокрема й західні, керуються в першу чергу національними інтересами своїх країн, але, на жаль, не завжди далекоглядними, а переважно миттєвими. Адже, здавалася б, цілком зрозуміло, що якщо в світі існують розбійницькі держави, які по праву сильного можуть вторгатися в інші країни й захоплювати їхні території, то жодна держава у світі не може бути в цілковитій безпеці й що насамперед слід спільними зусиллями нейтралізувати цю загрозу. Але, на жаль, цього не відбувається або, в усякому разі, дуже багато країн заради цього не готові йти на якісь для себе видатки.

«БОЯТИСЯ ЇХНІХ РЕПРЕСІЙ І ЗВІРСТВ — ЦЕ ОЗНАЧАЄ НАДИХАТИ ОКУПАНТІВ НА НОВІ БЕЗЗАКОННЯ»

— Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров 6 грудня анонсував підготовку і проведення міжнародної ненасильницької мирної акції «Світ — проти насильства і окупації». Акція відбудеться у формі ходи з материкової частини України на Кримський півострів. Багато хто називає акцію провокацією через ризики. Ви не боїтеся, що людей заарештують?

— У російських і деяких українських ЗМІ з посиланням на Р.Чубарова говориться, що під час акції не виключається й силове протистояння. Насправді Р.Чубаров говорив про можливе застосування зброї й сили лише з боку окупантів. Ми дійсно не виключаємо не лише арештів, а й того, що можуть почати стріляти. Ми ж розуміємо, з яким неадекватним режимом маємо справу. Але боятися їхніх репресій і звірств — це означає надихати окупантів на нові беззаконня. Ось цей страх за своє життя й благополуччя й призвів до того, що Крим здали практично без опору. Є на сході приказка «Найбільше за свою шкуру трясеться той, чия шкура нічого не варта». Думаю, що в Україні знайдеться достатньо людей, які не трясуться за свою шкуру, коли йдеться про честь, гідність, цілісність і благополуччя країни.

— До речі, на коли запланована акція?

— Розглядалися кілька дат. Зокрема 26 лютого — день опору корінних жителів Криму російській окупації (чекаємо, що указ про «День Опору»  буде підписаний Президентом), 19 квітня — день першої офіційної депортації кримського татарина зі своєї батьківщини, 3 травня — день протистояння близько 5 тисяч кримських татар окупантам на кордоні з материковою Україною, які вимагали впустити на свою батьківщину депортованого 19 квітня 2014 року кримського татарина. Зрештою зупинилися на 3 травня.

Чи плануєте ви особисто перетинати адмінкордон з Кримом?

— Зважаючи на доволі великий ризик, я якось уже висловлювався в тому сенсі, що вперед треба посилати не молодих людей, а тих, у яких вік уже перевищує середньостатистичну тривалість життя в Україні, тобто 73 роки. Отже, я цілком відповідаю цій категорії.

Чи є у Меджлісу план функціонування представницького органу кримських татар на випадок арешту лідерів?

— З 33 членів Меджлісу на материковій частині України зараз перебувають 9 членів Меджлісу (7 депортовані окупантами або виїхали під загрозою арешту, двоє — жителі Херсонської області), ще один в Америці, а решта — в Криму. Щоправда, п’ятеро з них перейшли на службу до окупантів, і вони рішенням конференції Курултаю виключені зі складу Меджлісу, а кілька інших прагнуть ніде не «висовуватися» в основному внаслідок отриманих досить серйозних погроз від окупантів. Одним погрожували, що вони можуть безслідно «зникнути», як декілька інших в перші роки після окупації, ще одному (прізвище зі зрозумілих причин не називатиму) погрожували вбивством його дітей. Проте, в Криму залишається досить багато вірних своєму обов’язку членів Меджлісу. Але голові Меджлісу Р.Чубарову, вважаю, все ж не слід йти попереду колони. Утім, усі ці питання вирішуватимуться на засіданні Меджлісу.

«НАЦІОНАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА АВТОНОМІЯ — ЦЕ ДОДАТКОВИЙ АРГУМЕНТ ДЛЯ УКРАЇНИ ОЧИСТИТИ СВОЮ ТЕРИТОРІЮ ВІД ОКУПАНТІВ»

— 2015 року Петро Порошенко заявив про початок процесу створення кримськотатарської національно-територіальної автономії. Була створена робоча група, яка напрацювала три законопроекти. У грудні 2018 року Порошенко заявив, що готовий внести до Верховної Ради законопроект про внесення змін до Конституції щодо кримськотатарської автономії, але про готовність фракцій парламенту голосувати ще не знає. Вас критикують за те, що ви стали членом команди Порошенко після того, як він, перебуваючи на посаді президента, не виконав обіцянку, дану кримськотатарському народу. Що ви можете відповісти своїм критикам?

— Думаю, що п’ятий Президент щиро хотів внести відповідні зміни до Конституції України з приводу статусу Кримської автономії. До речі, про необхідність цих змін висловився першим він сам, тобто ще до того, як ми офіційно звернулися до нього з цим питанням. Це було 3 червня 2014 року у Варшаві, де він був присутній при врученні мені Премії Солідарності. За його розпорядженням була створена робоча група на чолі з нашим корифеєм у сфері конституційного права Буткевичем. Президент разом з нами пройшовся по всіх пунктах, крапках і комах запропонованих цією робочою групою змін до Конституції, вніс деякі свої правки. Залишалося передати проект запропонованих поправок до Конституційної комісії, а потім винести до сесійної зали. На жаль, цього не було зроблено. П.Порошенко дуже боявся, що в сесійній залі може не вистачити голосів для ухвалення рішення. Це була головна причина.

На думку Зеленського, зміни до Конституції не приведуть до деокупації. Чи планує «Європейська солідарність» подавати вже напрацьовані робочою підгрупою Конституційної комісії законопроекти?

— Ніхто ж не стверджує, що як тільки ми внесемо поправки до нашої Конституції щодо статусу Криму, то одразу росіяни зберуть свої манатки й по своєму мосту покинуть півострів. Але для нас поза сумнівом те, що надання Криму статусу національно-територіальної автономії на основі міжнародного визнаного права корінних народів на самовизначення на своїй території дасть Україні додатковий потужний аргумент у міжнародних переговорах, оскільки корінний народ Криму, за винятком кількох десятків або нехай навіть сотень колаборантів, не визнає окупацію й анексію. Крім того, це буде додатковим стимулом для подальшого ненасильницького опору жителів Криму окупантам. Бажано, щоб ці поправки були подані Президентом, а не «Європейською солідарністю». Тоді вже точно спікер парламенту при розгляді на сесії цих проектів скаже: «Прошу підтримати й проголосувати», — а не: «Прошу визначитися й проголосувати».

Іноді можна почути думки, що сьогодні потрібно фокусувати увагу і мобілізувати всі сили для повернення Криму, а не говорити про кримськотатарську національно-територіальну автономію, коли ми не контролюємо півострів. Останнє може працювати на наше роз’єднання, адже не всі погоджуються з такою постановкою питання. Яка ваша думка?

— По-перше, відновлення національно-територіальної автономії — це не якийсь привілей для одного етносу, а крок у напрямку ліквідації наслідків злочинної депортації й геноциду 1944 року та реалізація передбаченого міжнародними нормами його законного права. А по-друге, що особливо важливо для нинішньої ситуації, — це додатковий потужний аргумент у вимозі України очистити свою територію від окупантів.

«ПРОЄКТИ ЗАКОНІВ РОЗРОБЛЕНІ Й РАЗОМ З ПРОЄКТОМ ПОПРАВОК ДО КОНСТИТУЦІЇ ПЕРЕДАНІ ПРЕЗИДЕНТОВІ В.ЗЕЛЕНСЬКОМУ»

— Верховна Рада України 25 квітня 2019 року ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». 16 липня закон набрав чинності. В законі зазначається, що протягом півроку має бути розроблений та ухвалений закон про мови корінних народів. За словами голови Меджлісу Рефата Чубарова, Меджліс досі не залучений до розробки цього законопроекту про мови корінних народів. Чи планує Меджліс сам розробити і подати його через дружніх депутатів?

— Ми виходимо з того, що слід ухвалювати не просто закон про функціонування в Україні мов корінних народів, а в цілому про комплекс їхніх прав на основі Декларації ООН про права корінних народів, до якої Україна приєдналася 2014 року. Проєкти цих законів (Закон про статус кримськотатарського народу в Україні та Закон про корінні народи України) нами давно розроблені й теж разом з проєктом поправок до Конституції передані Президентові В.Зеленському. Виходячи з нинішньої розставовки сил у парламенті, ми вважаємо, що ці закони й поправки також мають бути внесені до парламенту від імені Президента. З цим погодився і сам Президент під час зустрічі з нами 9 серпня минулого року.

До 2014 року Междліс на офіційному рівні не було визнано представницьким органом кримськотатарського народу. Легітимності йому надавала наявність народу та легітимні механізми представництва. В 2014 році Меджліс був визнаний Верховною Радою представницьким органом кримськотатарського народу на рівні підзаконних актів. Але на сьогодні майже все керівництво Меджлісу не має можливості в’їхати в окупований Крим. На скільки впливає на комунікацію і чи не падає довіра до лідерів через їх відсутність в Криму?

— За нинішніх засобів комунікації обмінюватися думками з членами Меджлісу, з іншими співвітчизниками в Криму неважко. Щоправда, майже всі комунікації їхніми спецслужбами фіксуються, прослуховуються й кодуються. Але нічого. Крім того, члени Меджлісу й багато інших співвітчизників регулярно відвідують Київ. Регулярно в Києві проводяться й засідання Меджлісу, конференції делегатів Курултаю. У Криму постійно перебуває й один із заступників голови Меджлісу Наріман Джелялов. Що стосується рівня довіри співвітчизників, то після окупації, на мою думку, якщо не рахувати купки колаборантів, він значно зріс. Причому не лише серед кримських татар, а й через людей інших національностей. Мені часто доводилося чути від росіян і українців, які приїжджають з Криму, що зараз надія лише на Меджліс.

Якою може бути адекватна відповідь з боку України?

— Україна має активніше й наполегливіше добиватися виконання Росією рішення Міжнародного суду ООН від 17 квітня 2017 року про негайне зняття і заборони на діяльність Меджлісу, і заборони на в’їзд до Криму Джемілєву й голові Меджлісу Рефату Чубарову.

«НА ПОСАДУ УПОВНОВАЖЕНОГО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ У СПРАВАХ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ Я ПРОПОНУВАВ Р.ЧУБАРОВА»

— У травні минулого року ви залишили посаду Уповноваженого Президента Україні у справах кримськотатарського народу. Відтоді цей орган не має керівника. Ви неодноразово пропонували Володимиру Зеленському призначити на цю посаду голову Меджлісу Рефата Чубарова. Але голова держави під різними приводами уникає ухвалення цього рішення. Чи є зрушення в цьому питанні?

— Під час свого тривалого, 14-годинного інтерв’ю Президент В.Зеленський на запитання кореспондента АТr по цій темі відповів, що чекає від нас кандидатуру на цю посаду. Мабуть, він забув, що ще 9 серпня минулого року на нашій зустрічі я пропонував йому кандидатуру Р.Чубарова. Заперечень від Президента тоді не було, і я сподіваюся, що це питання найближчим часом усе ж вирішиться.

Який у вас взагалі контакт із Володимиром Зеленським?

— Прямий контакт був лише 7—8 серпня минулого року, коли я був у складі офіційної делегації України до Туреччини, 9 серпня — офіційна зустріч Зеленського у своєму офісі з головою Меджлісу Р.Чубаровим, депутатами Джемілєвим і Р.Умеровим, і востаннє — 3 лютого цього року під час наради в рамках стратегічного партнерства в Києві з президентом Туреччини Р.Ердоганом. Але зараз на розгляді Президента є проєкти указів або постанов про регулярні обов’язкові зустрічі Президента України з Меджлісом кримськотатарського народу та про призначення Уповноваженого Президента у проблемах кримськотатарського народу.

«ЗБЕРЕГТИ МОВЛЕННЯ ЗА КОРДОН МОВОЮ ДРУГОГО КОРІННОГО НАРОДУ УКРАЇНИ ВВАЖАЮ ДУЖЕ ВАЖЛИВИМ»

— 13 січня державний канал UA.TV припинив мовлення кримськотатарською мовою. Замість англійської, арабської, кримськотатарської та російської інформаційних редакцій планується створити телеканал, наповнений по більшості російськомовним розважальним контентом. В свою чергу фінансування кримськотатарського телеканалу ATR було зменшено більш ніж в 10 разів, запланованої суми недостатньо для продовження роботи. Чи не вбачаєте ви в таких діях держави нехтування прав кримськотатарського народу?

— Коли у мене немає інших справ, я зазвичай в інтернеті переглядаю й копіюю всі публікації про Крим і кримських татар. Так, уже протягом більш як 20 років. Копіюю їх, тому що деякі статті, повідомлення й цілі сайти час від часу зникають з інтернету. У мене в архіві такі публікації приблизно 60 мовами — добре, що нині за допомогою Google можна перекладати все. Так от, російська брехлива пропаганда присутня абсолютно всіма мовами світу. А ми, виявляється, замість поширення об’єктивної інформації й викриття їхньої брехні будемо їх лише розважати. Якщо насправді плани такі, то це дуже дивно й пахне чимось дуже нехорошим. Але я чув, що в Мінкульті дуже незадоволені нашим іномовленням і хочуть цей канал переформатувати або створити щось інше. Подивимося. Але зберегти мовлення за кордон мовою другого корінного народу України вважаю дуже важливим. Кримськотатарська діаспора багатомільйонна, й хоча вони краще володіють мовою тієї країни, де живуть, ніж рідною, це було б демонстрацією ставлення України до кримськотатарського народу й підняло б рівень пошани зарубіжних кримських татар до України.

Що стосується проблеми ATR, ситуація, як мені відомо, дещо інша, ніж сформульовано у вашому питанні. Торік у держбюджеті на цей канал заклали 35 мільйонів гривень замість потрібних більш ніж 50 мільйонів, але обіцяли в міру можливості до кінця року додати ще 15 мільйонів. Ці 35 мільйонів видали повністю, але з обіцяними 15 мільйонами сталася заковика. Лише за два дні до кінця року переказали 4,7 млн, які вже неможливо було використати й, відповідно до закону, їх повернули до скарбниці. І дійсно, канал опинився у відчайдушному становищі — великі заборгованості із зарплат співробітникам, почалися звільнення. На цей рік у бюджеті на канал заклали 50 мільйонів замість запитаних 56 мільйонів. За словами керівництва Мінкульту, планується ще близько 20 млн витратити цього року на розвиток мови та культури кримських татар.

— Чому так відбувається і як протидіяти згортанню кримськотатарського мовлення?

— Причин тут декілька, і проблема не лише в забезпеченні безперебійного мовлення мовою корінного народу Криму. Велике значення має, звичайно, які кадри призначаються на ті чи інші посади. Якби питання деокупації Криму й відновлення законних прав корінного народу Криму було однією з пріоритетних проблем, то, звичайно, в усіх тією чи іншою мірою пов’язаних з відновленням територіальної цілісності України  структурах, зокрема на дипломатичній службі, в посольствах у різних країнах мають бути й представники корінного народу Криму. Але цього, на жаль, не спостерігається. А наших регулярних поїздок на різні міжнародні форуми й зустрічі, причому за власні обмежені кошти, явно недостатньо.

«У ПИТАННІ ОКУПОВАНОГО КРИМУ МИ ПОКИ СПОСТЕРІГАЄМО ОСЛАБЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЗИЦІЙ»

— Як у Меджлісі оцінюють міжнародну та внутришньоукраїнську ситуацію щодо окупованого Криму та свою роль в цьому процесі?

— Від наших нових чиновників різного рівня мені неодноразово доводилося чути, що попередні п’ять років в плані деокупації Криму та Донбасу минули майже даремно, а тепер, мовляв, усе піде інакше. Дай Боже, щоб це було так, але поки, на жаль, ми спостерігаємо ослаблення українських позицій на багатьох напрямках, зокрема й у питанні окупованого Криму.

Мало хто сумнівається в тому, що кримськотатарський чинник, чинник корінного народу Криму в плані деокупації Криму є найважливішим. Це добре розуміють і росіяни, адже невипадково більш як 85% в’язнів у тюрмах окупантів — кримські татари, понад 90% обшуків у Криму у кримських татар, хоча вони становлять усього близько 13% населення півострова. Окупанти роблять відчайдушні спроби, не гребуючи ніякими методами й засобами, створити з їхнього числа колону прибічників анексії Криму, витрачають величезні кошти для створеного ними пропагандистського каналу «Міллет», який вважається кримськотатарським, хоча більш як 90% співробітників там росіяни, точніше позаштатні співробітники або інформатори ФСБ.

Але в Україні, вважаю, належного розуміння важливості цього питання поки немає. За попередньої влади в керівництві країни були принаймні двоє заступників міністра — в міністерстві інформаційної політики й міністерстві у справах окупованих територій, і від них була велика користь. А зараз там їх немає. Заступник міністра інформаційної політики Еміне Джеппарова, завдяки якій проводилися численні заходи, пов’язані з Кримом і деокупацією, пішла працювати до якогось Данського фонду, хоча за рівнем своєї освіти, знанням мов та іншими професійними даними вона цілком могла б займати гідний посаду в МЗС країни або бути послом в одній із провідних країн світу. Другий заступник міністра Юсуф Куркчі, якого ми спеціально викликали із окупованого Криму, залишився без роботи — повернутися до Криму він уже із зрозумілих причин не може.