«Спадщина» для майбутнього президента

Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» діятиме до 31 грудня 2019 року. За таке рішення в четвер проголосували 245 народних депутатів. І якби не голоси «Опозиційного блоку», то владним партіям «Блок Петра Порошенка» та «Народний фронт» пролонгувати закон не вдалося б. Адже фракції «Самопоміч», Радикальна партія, «Батьківщина» виступили категорично проти.  

«БПП — 107, НФ — 62, Опозиційний блок — 37, «Воля Народу» — 10, «Відродження» — 15. Кому ж потрібен цей Закон, поясніть мені, шановні?, — пише у ФБ народний депутат від «Батьківщини» Альона ШКРУМ. — Медведчуку у Мінську та РФ, Бойку, Мураєву, Ахметову та його бізнес-партнеру Порошенку чи українським хлопцям на фронті? Декілька статей із Закону: статті про амністію від кримінального та адміністративного переслідування; особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів на Донбасі; особливий порядок транскордонного співробітництва цих областей з Російською Федерацією (!); утворення загонів народної міліції в цих областях. Процитовані статті почнуть діяти з позачергових місцевих виборів в Донецькій та Луганській області, які за Мінськими «угодами» мають пройти ДО (?!) встановлення контролю України над нашим кордоном».

Є КОНТАКТ. ПРЕДСТАВНИКИ «БЛОКУ ПЕТРА ПОРОШЕНКА» ОКСАНА БІЛОЗІР ТА «ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ» НЕСТОР ШУФРИЧ. ДВІ ФРАКЦІЇ В ЄДНОСТІ ПРОГОЛОСУВАЛИ ЗА ПОДОВЖЕННЯ ЗАКОНУ ПРО «ОСОБЛИВИЙ СТАТУС ДОНБАСУ» 

Представники влади наводили свої аргументи. «Це технічний законопроект, який жодним чином не стосується змістів, виключно терміну дії, — заявила перший заступник голови Верховної Ради Ірина ГЕРАЩЕНКО. — Закон важливий для наших дипломатів і партнерів в ЄС, він посилить переговорні позиції українського дипкорпусу для пролонгації санкцій проти РФ. Якщо ми не проголосуємо цей закон, ми дамо привід нашим колегам на Заході скасувати санкції проти Росії. Рік тому критики закону лякали країну всякими жахіттями, що гіві-моторолами-захарченки будуть засідати в ВР. Якщо в пеклі є парламент, то вони там засідають і чекають свого «подельника» Путіна. І це не правда, що буде амністія злочинцям. Той, хто вбивав, ґвалтував і знущався над нашими хлопцями, будуть відповідати за свої злочини. Хочу, щоб всі зрозуміли, що закон не буде діяти, поки не буде деокупація і демілітаризація цього регіону. А це складно зробити без введення миротворчої місії ООН. Росія жодного дня не виконувала Мінські угоди. Але Мінські угоди дали нам можливість припинити широкомасштабну війну Росії проти України і сьогодні наші хлопці знаходяться на сході по контракту, а не через масову мобілізацію на війну».

Насправді, ця історія виникла не сьогодні. У чинної влади, можна сказати, вибору не було, бо пролонгувати закон вимагав Захід, і американці, і європейці, щоб не дати привід Росії «зіскочити» з Мінських угод і санкцій. Ось тут і криється головна проблема. Ще в лютому 2015-го, одразу після підписання Мінська-2, «День» писав про «Дипломатичний «котел» (№34 за 27 лютого 2018 р.).

4 ЖОВТНЯ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ВІД УКРОПУ ВИЙШЛИ ДО ТРИБУНИ З ВИМОГОЮ ЗАБОРОНИТИ ПРОПАГАНДУ «РУССКОГО МИРА» В УКРАЇНІ. ДЛЯ ЦЬОГО НЕОБХІДНО УХВАЛИТИ ЗАКОНОПРОЕКТ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАСУДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО ТА НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИЧНОГО (НАЦИСТСЬКОГО) ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ В УКРАЇНІ ТА ЗАБОРОНУ ПРОПАГАНДИ ЇХНЬОЇ СИМВОЛІКИ» (ЩОДО ЗАСУДЖЕННЯ ТА ЗАБОРОНИ «РОСІЙСЬКОГО СВІТУ» («РУССКОГО МИРА») В УКРАЇНІ)»

«Цей апріорі програшний формат для нашої країни, на який погодився Київ, відмовившись від «женевського формату», фактично став частиною спецоперації Кремля проти України, — писали ми тоді. — Незважаючи на  заяви української влади, що так зване перемир’я дало нам можливість «побудувати армію», від тимчасового «затишшя» більше виграла Росія. Вона «нафарширувала» Донбас своїми військовими та технікою і вдарила з новою силою, «відкусивши» нові українські землі».

Це була пастка, в яку Україну загнали. І про це ще тоді у згаданому матеріалі казав юрист-міжнародник Володимир ВАСИЛЕНКО: «Загалом, «мінський формат» — це пастка, в яку потрапила Україна. Саме він призвів до того, що вже в лютому в нові мінські домовленості було включено такі пункти, які ще більше шкодять нашим національним інтересам. Для мене є незрозумілим, чому ми перейшли на «мінський формат». Це помилка, якої не можна було припускатися. У «женевському форматі» Росія виступала стороною переговорів, і це попри те, що вона нахабно заперечує свою участь у збройному конфлікті на Донбасі. Таким чином, визнавалося, що вона є стороною збройного протистояння і тому бере на себе певні зобов’язання, які повинна виконувати. Зміна ж формату на «мінський» дала РФ можливість говорити, що вона нібито не є стороною конфлікту і домовленостей. По-друге, це зробило суб’єктом переговорів терористичні організації «ДНР-ЛНР», а тому Росія отримала підстави говорити, щоб Україна домовлялася з ними сама, адже це начебто «внутрішній конфлікт у державі».

У ЧЕТВЕР ВЕРХОВНА РАДА УХВАЛИЛА В ПЕРШОМУ ЧИТАННІ ПРОЕКТ ЗАКОНУ «ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ» (№ 5670-Д). ЦЕ САМЕ ТОЙ ЗАКОНОПРОЕКТ, ЯКИЙ ПІДГОТУВАЛИ І ПІДТРИМАЛИ БІЛЬШІСТЬ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ ТА ГРОМАДСЬКІСТЬ. ГАННА ГОПКО — ОДНА З НАЙАКТИВНІШИХ ЛОБІСТОК ЦЬОГО ДОВГООЧІКУВАНОГО ЗАКОНУ  

Так і відбулося. Росія всі ці роки повторювала і повторює, що «це громадянський конфлікт», консервуючи ситуацію. Власне, пролонгувавши закон, Верховна Рада проголосувала за те, щоб залишити все як є. Тобто прогрес можливий, але він залежатиме від Кремля, який взяв курс на демонтаж усталених міжнародних правил. Залежатиме від Заходу, зокрема США, які мають важелі аби натиснути на Росію. Ну, і звичайно від України, яка не повинна хоча б допускати тих помилок, яких вона вже допустила. Як може розвиватися ситуація далі?

«Прогрес у переговорах можливий, коли всі сторони його прагнуть. Коли хоча б одна зі сторін не хоче цього — очікувати позивної динаміки марно, — заявив у вчорашньому інтерв’ю «Дню» адмірал, експерт з питань оборони та безпеки Ігор КАБАНЕНКО. — Разом з тим, Європа як засновник концепцій країн-націй, суверенітету і рівноваги сил і далі, скоріше всього, буде залучатися до урегулювання. Але, багато буде залежати від політики США. Що ж до введення миротворців, то на сьогодні незрозумілі головні питання — який можливий мандат місії, хто буде нацією-лідером місії та ін. Тобто, по суті, розгортання місії ще далеко від виконавчої фази. Водночас, зрозумілим є прагнення російської сторони отримати ключові важелі впливу на майбутню миротворчу місію. В історичній ретроспективі Москва досить часто віддавала перевагу поразці, ніж компромісу, тобто, скоріше за все, швидкого фіналу цієї ситуації не слід очікувати. Іншим аспектом є те, що миротворці ніколи не розв’язували кризу, лише створювали умови для цього. Тобто все одно величезну домашню роботу потрібно буде виконувати нам».

Хто візьметься? Перед майбутніми кандидатами в президенти стоїть два стратегічні питання. Перший виклик — як завершити війну і вирішити питання окупованих територій? Другий виклик —як позбутися «кучмізму», який і призвів до трагедії в Україні?