Відновити пам’ять про Звенигород

Чи бували ви колись у селі Звенигород, що на Львівщині? Ні? То скоро у вас з’явиться чудова нагода туди завітати. У цьому невеличкому селі біля Львова збираються відкрити перший в Україні історико-культурний парк. Ми з’ясовували, чому обрали саме цю місцину та що такого особливого чекає на мешканців та гостей села.

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ: ЧОМУ САМЕ ЗВЕНИГОРОД?

Древній Звенигород буде першим в Україні історико-культурним парком на території пам’ятки археології. Його створять у селі Звенигород, яке розташоване за 25 км від Львова. Таке місце обрали не випадково — майже тисячу років тому там було велике місто — одна з трьох перших княжих столиць українського Прикарпаття.

Ще в ХІ ст. брати Ростиславичі (правнуки Ярослава Мудрого) підкорили собі землі Галицької Русі та здобули право на власні князівства. Старший брат Рюрик правив у Перемишлі, молодший Василько розбудовував Теребовель, а середній Володар заклав нове місто Звенигород. Уперше цю назву — «Звенигород» — задокументовано у літописах під 1086 роком.

Будівництво міста розпочалось у другій половині ХІ ст. На вершині пагорба розпланували князівську фортецю. По периметру твердиню оточили укріпленнями із дерев’яних стін. За Володаря Ростиславича місто поступово розросталося й економічно міцнішало. Довкола княжого дитинця сформувалася реміснича забудова перших поселенців. Вони жили в заглиблених у ґрунт зрубних житлах, займалися обробкою болотної руди, виплавляли залізо, заготовляли деревину.

Як результат роботи мешканців поселення постали дерев’яні стіни укріплень замку і церква. Через болото спорудили греблю, по якій проклали міст, що сполучав місто з торговими шляхами. Поблизу княжого замку обробляли шкіру. Природні ресурси Звенигородської долини дозволяли займатися сільським господарством, рибалити та полювати на диких птахів і звірів.

Звенигород розквіт у часі правління Володимирка Володаревича (сина засновника поселення). Князь успадкував місто у 1124 році. Новий правитель перетворив місто на велику та багату столицю свого князівства. Площа Звенигорода у межах укріплень становила майже 140 гектарів. Це було найбільше місто в усьому Звенигородському князівстві.

Історики вважають, що єдиний син Володимирка — Ярослав, пізніше відомий як Осмомисл, народився у Звенигороді, де минули його дитячі роки. Згодом об’єднав усі володіння Ростиславичів у Галицьке князівство. Проте князівський стіл він не залишив у Звенигороді, а переніс у місто Галич.

На території міста під час археологічних розкопок виявили колекцію артефактів. Вона свідчить про високий рівень ремісництва ювелірного, склоробного, швацького, деревообробного, ковальського, гончарного. У кварталі багатих бояр процвітали ливарні, склоробні та ювелірні майстерні, кузні. У Звенигороді процвітав живопис, різьба по каменю та дереву, гра на гуслях та сопілках, писемність.

Звенигород загинув у січні 1241 року. Тоді місто не встояло перед навалою татар на чолі з ханом Батиєм. За легендою, ворога провела у місто стара жінка, яка жила на болотах і знала таємні ходи. Монголи, зазнавши величезних втрат, ущент спалили всю забудову, на місці якої залишився лише товстий шар попелу. Відтоді Звенигород не відновлював свого статусу могутнього міста.

ЩО ЧЕКАЄ НА ЗВЕНИГОРОД ТЕПЕР

Майбутній парк матиме на своїй території кілька зон: відпочинкову, культурну, наукову, музейну та освітню. Площа парку становитиме приблизно 30 гектарів. Основний акцент зроблять на збереженні пам’ятки археології. Гості парку зможуть провести час на природі, дізнатися про княжі часи в Україні, а також про історію самого Звенигорода.

На території давнього городища збудують доріжки, підсвітять основні елементи та поставлять знаки з основною довідковою інформацією. Можна буде побачити не лише сучасні ландшафти, а й реконструкції давнього міста (за допомогою і звичних стендів, і 3D-технології).

Центральну площу села озеленять, підсвітять і перетворять на відпочинкову зону. Тут заново облаштують каскад ставків, зроблять невеликий водоспад, дерев’яні підвищення, пішохідні доріжки для прогулянок та місток. Нинішні пішохідні доріжки перепланують, аби поєднати між собою різні частини парку. Для дітей створять ігровий майданчик у давньоруському стилі. Він включатиме дві зони, розділені ровом із водою та з’єднані дерев’яним містком. Біля парку будуть стоянки для авто та екскурсійних автобусів.

Родзинками парку будуть інсталяції з дерев’яних паль «Ліс із частоколу», насипні земляні вали з відкритими дерев’яними галереями, дитячі лазанки, гойдалки, гірки з дерев’яних конструкцій та інсталяція «Шахи» (дерев’яні плити і скульптури у вигляді середньовічних шахових фігур). Дизайн усіх архітектурних елементів спиратиметься на матеріали археологічних досліджень, які проводили на території Звенигорода.

Координаторка проєкту «Історико-культурний парк Звенгород» Наталя ВОЙЦЕЩУК в ексклюзивному коментарі газеті «День» розповіла: «Два роки тому відбулися громадські слухання за участю мешканців села. На них прийшло орієнтовно 300 звенигородців (це понад чверть населення. — Авт.), і всі вони висловилися за створення такого заповідника. Люди розуміють, що парк стане «свіжою кров’ю» і допоможе оживити село. Зараз у Звенигороді діє музей, який має увійти до складу заповідника. Вхід на територію комплексу буде платним, проте про точну вартість вхідного квитка говорити поки що рано».

ЦІНА ПИТАННЯ

Проєкт «Древній Звенигород: брендинг та промоція княжої столиці» став одним із переможців у конкурсній програмі Українського культурного фонду (УКФ) «Створюємо інноваційний культурний продукт». Проєкт реалізують завдяки підтримці УКФ, а також за співфінансування Пустомитівської районної ради та Львівської ОДА. На його втілення у межах секторальної бюджетної підтримки ЄС виділять приблизно 12 мільйонів гривень. Завершити створення парку планують до кінця 2020 року.

Над проєктом зараз працює ініціативна група, до якої входять археологи, архітектори та ландшафтники. Їм у розробці та втіленні допомагає експертна рада, до якої входять і українські, і міжнародні фахівці. До ради залучені, зокрема, Марцін Волошин — професор Інституту археології Жешівського університету в Польщі; Ян Ганцарський — директор Підкарпатського музею у Кросно у Польщі; Богдан Гой — голова Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України; Яцек Гурський — директор Музею археологічного у Кракові у Польщі; Генрик Домбровський — директор Музею археологічного у Біскупіні у Польщі; Катерина Чуєва — гендиректорка музею Ханенків.

Творення першого в Україні історико-культурного парку — це непроста праця, яка потребує багато часу та зусиль. Команда проєкту сповнена енергії та ентузіазму. А ми, читачі, можемо лише затамувати подих в очікуванні відкриття оновленого Звенигорода.