Валенсiя: готика і постмодерн у тіні апельсинових дерев
Історично так склалося, що подорожі в Іспанію асоціюються в українців передусім із Барселоною — столицею непокірної Каталонії. В тіні цього міста й ефектних витворів Антоніо Гауді залишаються інші чарівні куточки Піренейського півострова. Наприклад, місто Валенсія. Гарне й строкате: крім легендарної Чаші святого Грааля, тут є також шедевр сучасної постмодерної архітектури — комплекс «Місто мистецтв і наук» Сантьяго Калатрави і Фелікса Кандели, жар південного сонця розбавляє свіжий вітерець із моря, а посеред типових кам’яних хащів вузьких середньовічних вуличок раптом натрапляєш на мікроскопічні парки зі справжніми апельсиновими деревами.
Київ із Валенсією пов’язують прямі авіарейси, зокрема лоу-кости. Чимало пасажирів використовують їх лише як пересадку, щоб їхати, наприклад, у ту ж таки Барселону чи ще кудись, але насправді й тут, у Валенсії, варто зупинитися.
• Валенсія — столиця однойменної автономної провінції з власною історією та мовою. Хоч сьогодні статистика свідчить про перевагу власне іспанської (кастильської) мови, валенсійська теж присутня повсюди (часто її називають діалектом каталонської), та й тутешня іспанська дуже специфічна. Валенсія має свій яскравий смугастий прапор, його можна побачити в місті значно частіше, ніж прапор Іспанії.
У ВЕЛИЧЕЗНИХ «РИБАХ» — КОНЦЕРТНІ ЗАЛИ ТА МУЗЕЇ, А ПОМІЖ НИМИ, В БАСЕЙНАХ, ОХОЧІ ПЛАВАЮТЬ ЧОВНАМИ ЧИ ЗДІЙСНЮЮТЬ ВОДНІ ЕКСКУРСІЇ У ПРОЗОРИХ КУЛЯХ
У VIII—XIII століттях Валенсія перебувала в складі Арабського халіфату. З тих часів збереглися тільки колоритні лазні, але в загальному дусі міста залишився неодмінний східний присмак. Певний час Валенсійське королівство було незалежним. А 1437 р. сюди привезли Чашу святого Грааля.
• Саме вона мала би бути, як на мене, головною пам’яткою міста. Ще б пак! Легендарна чаша, з якої, за переказами, причащалися під час Таємної вечері, а потім у неї зібрали кров розіп’ятого Ісуса Христа... Грааль також — багатозначний символ, чудодійне джерело сили і благодаті, образ нескінченного пошуку світла, могутності й удосконалення. Він відіграв величезну роль в усій європейській містиці й культурі, і то не лише в суто християнській формі, а й у контексті різноманітних «єретичних» відгалуженнях на кшталт катарів. Але — на диво! — на підходах до Кафедрального собору Валенсії, де зберігається чаша, немає сотень табличок із написами: «Ви — за 10 метрів до віднайдення Святого Грааля». Та й усередині туристичні інформаційні матеріали розповідають про реліквію вельми стримано.
Хоч би як там було, Грааль у Валенсії — лише одна з можливих чаш, дуже віддалена від міфологізованого містичного образу недосяжного, таємного дива, що його сотнями років не можуть знайти найвидатніші лицарі. Але й на ній лежить відбиток однієї з найзагадковіших легенд європейської культури. А що валенсійці не надто привертають до чаші увагу мандрівників — тим приємнішими та ексклюзивнішими будуть ваші враження.
• Кафедральний собор Валенсії, зрештою, це не єдине, що варто подивитися. Тут — і невеличкий музейчик церковного мистецтва переважно готичних і романських часів, і численні елегантні архітектурні деталі різних епох. Собор свого часу перебудували з мечеті, тож і сьогодні він виглядає не однозначно по-християнському, не дуже звично й для готики — не піднесено й полум’яно, а ближче до землі. Дзвіниця теж трохи нагадує мінарет. На неї можна піднятися, щоб оглянути панораму південного старого міста, його дзвіниць, пальм і червоних черепичних дахів.
Інша готична перлина Валенсії — Шовкова біржа. Стильні стрільчасті вікна, величезні звали, вежа й підвали... А у внутрішньому дворику — цілий сад апельсинових та інших цитрусових дерев. Апельсинові дерева взагалі можна побачити у Валенсії в найнесподіваніших місцях. Де-не-де плоди можна й скуштувати — мені вони видалися значно солодшими, аніж ті, що продаються в нас, але, може, це просто психологічний ефект.
А навколо — дуже насичені ліпниною і статуями барокові й сецесійні будівлі на площах уперемішку зі стриманими, але елегантними будинками у вузьких і не надто чистих (Південь!) середньовічних вуличках.
На вулиці, яка оточує старе місто, можна побачити й величну браму — пам’ятник усім загиблим у трагічній Громадянській війні Іспанії 1936—1939 рр. (тоді Валенсія була тимчасовою столицею Республіки). На сьогоднішніх гостей міста з України, напевно, вона справляє особливе враження...
Гріх побувати у Валенсії та не зайти до Музею красних мистецтв. Гойя і Босх, готика й ренесанс — навдивовижу цікава, хоч і не величезна, колекція в гарному палаці з італійським двориком.
Від середньовічних брам, подзьобаних наполеонівськими гарматами, вітражів і готичних роз історичного міста нескладно дістатися цікавої сучасності. Наприклад, доїхати трамваєм чи метро до приморських районів. Nota bene: у менш як мільйонній Валенсії — шість ліній метро.
• Пляжі великі й несподівано малолюдні, тут купається, здається, менше відпочивальників, аніж спостерігає за ними рятувальників. А на так само не забитій людьми вечірній набережній поміж яток, кав’ярень та ресторанів ходять вуличні оркестрики із запальною іберійською музикою.
Порівняно недалеко від моря розташувалася й одна з найвідоміших пам’яток сучасної світової архітектури — Місто мистецтв і наук, комплекс будівель, які своєю конструкцією нагадують риби, мушлі, риб’ячі кістки... Зрештою, розмаїття інтерпретацій може бути ще багатшим, проте творіння Калатрави і Кандели своїм масштабом, несподіваністю задуму й ефектністю втілення цілком здатне стати емблематичним об’єктом архітектурної спадщини наших днів.
• У величезних «рибах» — концертні зали та музеї, а поміж ними, в басейнах, охочі плавають човнами чи здійснюють водні екскурсії у прозорих кулях. Ще рівнем нижче — кафе, де можна скуштувати, приміром, традиційну валенсійську паелью — страву з рису і морепродуктів.
До речі, саме в Місті мистецтв і наук починається великий парк, облаштований... у колишньому руслі річки Турії. Дуже вона часто затоплювала місто, й тому її трохи «пересунули» на південь, а на звільненому просторі тепер — нескінченні сади, фонтани, стадіони, химерно перерізані стародавніми кам’яними мостами зі скульптурами...
• Отож, розмаїта й яскрава, але не перенасичена туристами Валенсія — далеко не найгірше місце, щоб скуштувати на смак особливий м’який середземноморський колорит. І коли трапиться нагода для подорожі на південний захід нашого континенту — пам’ятайте про Валенсію.
