Тисячолітній Бориспіль

Напевно, всім відомо, що біля Борисполя знаходиться міжнародний аеропорт. Але як живе саме місто, відомо небагатьом. Бориспіль — одне із прадавніх міст Київщини. Раніше він називався Летч, Льто, Ольто, а перші згадки про місто можна знайти в літописах початку XI століття, коли загинув син князя Володимира — Борис. Із його ім’ям і пов’язана сучасна назва міста. З XIII сторіччя ці землі підпали під владу Великого Князівства Литовського.  1596 року місто стало  власністю польського короля Сигізмунда III і отримало Магдебурзьке право.

У Борисполі народився П.П. Чубинський — історик, етнограф, журналіст і автор вірша, який став Державним Гімном України. У місті шанують Павла Платоновича. Йому встановили пам’ятник і меморіальний знак  на території Книшового меморіального паркового комплексу.

Неподалік від сучасної автобусної зупинки «Розвилка» знаходилася поштова станція, що з’явилася в кінці XVIII століття. Павло Чубинський у статті «З Борисполя» писав: «Тут знаходиться поштова станція — не проста, а так би мовити привілейована: на ній приймається всіляка кореспонденція і навіть усяке листування на гербовій» (1861р.). На станції зупинявся і Т. Шевченко, тут же, поруч, на Петрусевому лугу, він і відпочивав. Шлях через розвилку на Переяслав-Хмельницький проходив і для поета-філософа Григорія Сковороди, пишуть на офіційному міському сайті borispol-rada.gov.ua.

В Інтернеті також повідомляють про те, що в центрі Борисполя до цього часу збереглися залишки оборонного валу ІХ—ХІІ століть.  Але ми не змогли їх знайти. Запитували у місцевих жителів — ніхто не знає, де розташовані вали і навіть не чули про них. Тому ми знайшли лише вулиці Верхній і Нижній Вал, і жодних старовинних споруд. Лише сучасні будинки.

Головна вулиця міста — Київський шлях. Вона ж — основна дорога, транспортна артерія між столицею і містами Лівобережної України. Вулиця широка, багатолюдна, але дуже гамірлива, і сховатися від цього можна у Міському парку культури та відпочинку. Це справжній зелений оазис із великими деревами, дитячими гойдалками, розвагами, екстрим-парком, кафе.

У місті декілька церков, усі вони побудовані  за нашого часу. Біля одного з храмів — пристойного розміру доглянутий і затишний парк, де із задоволенням прогулюються мамусі з колясками. Як виявилося, таким чином місцева влада вирішила проблему з дуже старим покинутим кладовищем, яке раніше знаходилося посеред міста.

Відвідали ми і повітряні ворота України — аеропорт «Бориспіль». Правда, зайшли з тильного боку, щоб подивитися, як злітають і сідають літаки. Місцеві жителі приходять сюди помилуватися заходом сонця, вечірніми вогнями аеропорту, мерехтінням злітно-посадочної смуги.  У Борисполі їх, до речі, дві. Одна смуга, завдовжки 4000 метрів, дозволяє приймати повітряні судна всіх типів, цілодобово і в умовах обмеженої видимості.