Північний рай для ледарів

«Демократизми» держави Суомі

Гельсінкі виявилися зовсім не такими сніговими, якими уявлялися... Плюс шість. Для туристичної галузі такої стереотипно зимової країни, як Фінляндія, глобальне потепління — це вирок. Санта Клауси, Діди Морози і Йоло Пуккі в шоці, туристи — тим паче: де обіцяні туристичними агентами i рекламними брошурами засніжені краєвиди й олені? 30 грудня у столиці Фінляндії накрапує дощ, надворі майже весна... Щоправда, сніг і олені теж є, але їх доводиться шукати значно північніше...

КРАЇНА-ДЕМОКРАТІЯ — БОНУС ДЛЯ СУСІДІВ

Болота й ліси — це вже значно правдивіша історія. На фізичній карті Фінляндії помітна інтенсивна присутність блакитного і зеленого кольорів. Присутність води — навіть у назві країни. Як «Фінляндія», так і «Суомі» (так називають свою країну самі фіни) перекладається як «країна озер». Але навіть ця місцева особливість занадто однобоко репрезентує Фінляндію. До прикладу, Гельсінкі справляє враження, так би мовити, класичного центральноєвропейського міста. Хоча столиця країни має свою специфічну архітектуру і цілий набір унікальних рис, дорогі мережеві готелі, величезні шопінг-моли, фаст- фуди і цивілізовані європейці, що пересуваються чистими тротуарами, надають Гельсінкі космополітичних рис. Високий рівень життя (один із найвищих у світі) і рекордно низький рівень корумпованості тут дуже відчутні. От хоча б у тотальному спокої і омріяній усіма нами стабільності.

Історія Фінляндії пов’язана переважно з двома державами — Швецією і Росією. Землі Суомі були володінням спершу однієї, а потім іншої держави. Але, врешті-решт, фінам пощастило, і 1917 року країна здобула незалежність, не долучившися до відомого табору республік. З того часу історія Росії і Фінляндії, навіть попри 1313 кілометрів спільного кордону, пішла кардинально різними шляхами. Сьогодні Фінляндія — «ветеран» Європейського Союзу. У ЄС країна вступила ще 1995 року, тобто 13 років тому. Відтак список «демократизмів» Фінляндії почав набувати для Росії рис недосяжності. Так, жінка- президент Тар’я Халонен перебуває на своїй посаді вже протягом восьми років. У цьому списку також цілковите визнання і реєстрація одностатевих шлюбів на офіційному рівні, а також інші, поки що «дикі» і для нашої країни речі. Політик найвищого рангу у Фінляндії може бути гомосексуалістом, але зеком — ніколи.

Держава робить серйозний акцент на соціальній політиці. У Фінляндії соціально незахищених категорій суспільства не існує. Якщо ви не маєте роботи і даху над головою, держава надає вам фінансову допомогу. Цієї суми вистачає, щоб винаймати пристойне житло, нормально харчуватися і пересуватися містом. Причому на таку допомогу мають право не тільки громадяни Фінляндії, але й ті, хто отримав дозвіл на проживання.

Фінською демократією, природно, вже встигли скористатися не тільки самі фіни, а і росіяни. Отримуючи дозвіл на проживання, громадяни Російської Федерації реєструються у Фінляндії як безробітні. Живучи й працюючи, припустімо, у Санкт-Петербурзі, вони час від часу заїжджають у Фінляндію за своїми «чесно вкраденими» євро. Таким чином розумники далеко не європейської держави отримують доволі пристойну навіть за мірками ЄС суму — близько 500 євро: подарунковий бонус від фінських платників податків.

Ще один дивовижний факт із життя країни: офіційна в’язниця Гельсінкі працює фактично у відкритому режимі. За умови нетяжкого злочину і хорошої поведінки ув’язнених відпускають додому на вихідні та свята...

Фінляндія — це країна- демократія, її безперечно можна вважати взірцем того, як впроваджуються і реалізуються принципи «влади народу». Одночасно тут як ніде відчувається неоднозначність самої природи демократії. Зрозуміло, що граничний гуманізм і створення найоптимальніших умов для життя одночасно для найуспішнішого підприємця і останнього ледаря неможливі без побудови міцної системи з чітким, хоча й демократичним порядком. Тотальна впорядкованість — ось, мабуть, найголовніша ознака як країни, так, за великим рахунком, і менталітету її жителів. Поринаючи у таку незрушну стабільність і впорядкованість, мимоволі починаєш сумніватися у перспективах інтеграції в цю впорядкованість рідного хаосу.

«ПЕРВІСНИЙ» МЕТРОПОЛІТЕН

Якщо ви знаєте англійську, у Фінляндії ви не загубитеся. Хоча в якості державних у країні законодавчо закріплено дві мови — фінська та шведська, але майже 100% населення досконало володіє англійською. Загальновизнана мова дипломатичного спілкування звучить тут навіть у кінотеатрах, щоправда супроводжується фінськими субтитрами.

Півмільйонне населення Гельсінкі пересувається в основному громадським транспортом — утримувати автомобіль тут невигідно. Турбуючись про екологію, фіни за допомогою податкових «якщо» гальмують зростання власників авто у країні. Тому велосипедів тут не цураються, так само, як і майже безшумних і суперсучасних, як для нашого ока, трамваїв і метро. Тутешній метрополітен, до речі, обійшовся фінам недешево, його довелося буквально видовбувати — через географічне розташування міста в скелястій місцевості. Зате імітація примітивних наскельних малюнків первісних людей у переходах метро дивує нетривіальним підходом муніципальної влади до декору метрополітену.

Одне з найефектніших місць у Гельсінкі — це набережна, за два кроки від центральної Сенатської площі, на якій розміщений Кафедральний собор. За 60 євро на великому комфортабельному лайнері можна допливти до Стокгольма або Таллінна й назад. А за чотири євро та 15 хвилин — дістатися пароплавом до невеличкого острова Суоменлінна. У буквальному перекладі з фінської «Суоменлінна» означає «фінська фортеця». Таку назву острів і оборонна споруда на ньому отримали після здобуття незалежності Фінляндією, у 1918 році. До того часу комплекс стратегічного значення називався Свеаборг або Віапорі, і протягом двохсот років захищав Фінляндію від небезпек iз боку Фінської затоки. Сьогодні Суоменлінна — це одна з найпопулярніших у Гельсінкі культурних пам’яток і за сумісництвом — один із найпрестижніших у місті житлових районів.

СВЯТКОВІ ХУЛІГАНИ

Для фінів Новий рік — не принципове свято. До святково-фатальної ночі з 31 грудня на 1 січня місцеві жителі ставляться як до формальності — хоча і не байдуже, але без притаманного нам надмірного ентузіазму. Динаміку і «новорічність» надають місту хіба що туристи. Країна Суомі зараз дуже популярна серед українців і росіян як модний зимовий курорт. Щоправда, свої канікули гості міста витрачають в основному не на місцеві визначні місця і пам’ятки, а на шопінг.

У новорічну ніч центральна площа Гельсінкі заповнена людьми. В основному — росіяни та китайці, що відображає загальносвітову тенденцію етнічного складу мандруючого люду. Феєрверки й салюти спалахують і вистрілюють на кожному кроці протягом всієї ночі. Тут обожнюють піротехніку. Завдяки цьому місто нагадує не зібрання позитивно налаштованих, «підігрітих» людей, а швидше класичні європейські акції протесту — з криками, петардами і вибухами. Перше січня відгукується адекватно до поведінки святкового люду — парою розбитих вітрин і декількома повідомленнями у ЗМІ про «новорічне» хуліганство.

На цій майже екстремальній ноті наші враження про Гельсінкі обриваються. Не полишаючи надії побачити фінський сніг і оленячі запряжки, ми вирушаємо на Північ — до майже казкової Лапландії...

Враження про батьківщину Санта Клауса читайте у наступну п’ятницю.