Олімпіада спокус

чекає на кожного, хто приїде до Греції

У цій країні кожен може відчути себе богом. I річ не лише в ароматі оливкових гаїв, морському прибої та цілющому повітрі, завдяки якому греки — чемпіони з довгожительства. Причина номер один — гостинність. На переконання стародавніх греків, жителі Олімпу мали звичку подорожувати інкогніто. Навіть сам Зевс міг, перетворившись на змученого дорогою мандрівника, постукати в дім і попросити про нічліг. Хто ж схоче розсердити богів непривітним прийомом?

От і сьогодні, потрапивши в Елладу, нікому не вдасться не скуштувати місцевого вина і страв національної кухні — між іншим, не тільки дуже смачних, а й корисних, адже в них мінімум холестерину. Ще господарі неодмінно продемонструють вам бузукі — шоу з виступами грецьких співаків. I, звісно, розкажуть про те, що живуть на батьківщині демократії, філософії, театру та Олімпійських ігор. Це не будуть сухі факти, відомі всім iз шкільних підручників. Iсторія й міфи живі в Греції досі. Афінські вулиці носять імена Діогена, Гіппократа, головне місто острова Кріт — Heraklion (Iєракліон) нагадує про 12 подвигів сина Зевса, а перший раз у перший клас йдуть маленькі Аріадни й Артеміди.

БIЛЯ КОЛИСКИ ЗЕВСА

«Приготуйтеся, зараз їдемо до лабіринту Мінотавра», — так почала свою розповідь для групи українських журналістів екскурсовод Евридіка. У путівниках це місце значиться як Кноський палац. Жителі острова Кріт вважають його своєю гордістю й переконані, що саме тут розгорталися описані в міфах події. За пихатість боги вирішили покарати царя Кріта Міноса. Запалавши пристрастю до бика, його дружина народила потворне немовля з бичачою головою й людським тілом. Ніхто не міг впоратися зі змужнілим Мінотавром, якого Мінос сховав у лабіринтах свого палацу. Щороку жителі Афін змушені були відправляти на з’їдення чудовиську сім найгарніших юнаків і дівчат. I якби не Тесей, який завдяки своїм хитрощам й допомозі Аріадни таки вбив Мінотавра, можливо, він знищив би Афіни.

Нині і лабіринт, і помешкання царя Міноса туристи можуть побачити на власні очі. Поруч iз палацом стоїть найдавніший у світі театр і перша в Європі кам’яна дорога. На переконання істориків, тут була також каналізація й перша у світі вбиральня. Такій високій концентрації «перших» дивуватися не варто, адже саме на Кріті зародилася найдавніша цивілізація — Мінойська. За підрахунками істориків, вона на дві тисячі років старша за Римську й на тисячу років — за Давньогрецьку. Але при цьому архітектори досі дивуються тим складним рішенням, які були використані при будівництві Кноського палацу. Наприклад, тут не було отворів у стінах, подібних до вікон — їхню роль виконували світлові колодязі. Сонце проходило через отвори в стелі до першого поверху, створюючи різну міру освітленості залів палацу.

Ще одна гордість критян — плоскогір’я Лассіті, вздовж якого стоїть десь тисяча кам’яних вітряків. Деякі з них iз парусиновими лопатями досі качають воду для зрошування полів iз картоплею та пшеницею. Але Лассіті знамените не лише архаїчним інструментарієм. У печері Діктеон Андрон, яка знаходиться на плоскогір’ї, народився Зевс. Його батько — титан Крон — найбільше боявся позбутися влади. Щоб у майбутньому сини не склали йому конкуренції, він їх просто ковтав. Коли ж народився Зевс, його мати Рея попросила Гею-Землю врятувати немовля. Новонародженого вирішено було сховати в печері, а на коліна Крону замість сина поклали камінь, який він і проковтнув.

Сьогодні в Діктеон Андрон, де температура навіть у найспекотніші дні не перевищує 17 градусів, можна побачити кам’яну колиску. А всередині сталактитів і сталагмітів археологи постійно знаходять вази, статуетки, предмети культу, які згодом стають експонатами археологічного музею Iракліона.

МIФИ Й ДИПЛОМАТIЯ

Схоже, без допомоги богів у Греції не з’явилася б жодна нинішня визначна пам’ятка. Наприклад, всесвітньо відомий храм Парфенон, що стоїть на священній горі Акрополь, архітектор Iктін присвятив богині Афіні. I хоча вона протегувала героям Греції, була непереможною захисницею міст і фортець, зберегти свій храм у цілості їй не вдалося. Як відомо, ще у XVIII столітті Парфенон нагадував музей просто неба — фронтон і карнизи храму прикрашали найтоншої роботи мармурові скульптури. Але на початку XIX століття лорд Ельджин вивіз велику їх частину до Лондона, а 1816 року фризи придбав Британський музей. Забрати скульптури у греків лорду було неважко. Коли його посланці прибули до Афін, городяни переживали не найкращі часи — вони ще не встигли оговтатися після тиранії воєводи турка Хасеке, а їх уже «накрила» епідемія чуми. Але повернути фризи виявилося справою майже нереальною. Нині дипломатичні переговори греків і британців не дають результатів. А афіняни вже майже втратили надію на те, що скульптури Парфенона коли-небудь зустрінуться на своїй батьківщині.

Проте Акрополю потрібні не лише фризи, а й реставрація. Головний ворог реліквій — загазоване повітря жаркої грецької столиці, оточеної з трьох сторін горами. Реставрацію архітектурного ансамблю розпочали ще 30 років тому. Але для завершення робіт, за оцінками експертів, знадобиться ще, як мінімум, 20 років і понад 70 мільйонів євро.

Канула в Лєту й статуя Афіни, яка, як запевняють історики, була з чистого золота та слонової кістки. Щоправда, сталося це набагато раніше за парфенонські втрати — в перші роки візантійської епохи. За переказами, статуя стала символом перемоги Афіни над Посейдоном. Бог моря, щоб задобрити жителів міста, підніс їм у дар воду. Але вона виявилося дуже солоною, й тому ніхто не оцінив старань Посейдона. Зате мудра Афіна вирішила подарувати оливкове дерево. Його смачні плоди, які до того ж символізують мир і благополуччя, припали грекам до душі. I своє головне місто вони вирішили назвати Афінами.

А Діоніс посприяв тому, щоб у Греції стали популярними театри. На південному схилі Акрополя можна розгледіти фрагменти кам’яних сидінь — саме звідси глядачі спостерігали за першими постановками п’єс Есхіла, Софокла, Арістофана. I навіть одне з чотирьох морів, що омиває береги Греції, було назване на честь міфічного героя — царя Егея. Засмучений розлукою з Аріадною, його син Тесей забув виконати обіцяне батькові. Він не замінив чорні вітрила на своєму кораблі на білі — знак того, що він живий і переміг Мінотавра. Егей, побачивши судно, не став чекати, поки воно причалить. Від горя він кинувся в море, яке сьогодні називають Егейським.

ПРО ЧУДОТВОРНУ IКОНУ ТА ПIДЗЕМНИЙ МУЗЕЙ

Проте Греція — це не тільки складні стосунки богів і залишена ними після себе архітектурна спадщина. Після падіння Константинополя саме Грецію вважали колискою православ’я, і саме від неї прийняла хрещення Київська Русь. Храми на території Еллади без перебільшення можна назвати святинями. Наприклад, на Кріті, в монастирі Кера є чудотворна ікона Богоматері. Під час свого правління турки тричі намагалися забрати її, але щоразу вона невідомо як знову опинялася в храмі. А одного разу ікону викрали. Але винести її за поріг монастиря злодії знову ж не змогли — лик здався їм занадто важким, і вони кинули ікону у внутрішньому дворику храму. Через декілька днів всі вони загинули...

Ще, як люблять повторювати гіди, Греція — це країна, де зустрічається культура Заходу й Сходу. Афіни були захоплені турками 1456 року, а визволені лише 1833 го. Недивно, що в місті залишилися мечеті (щоправда, недіючі), старі лазні хамам і ворота мусульманського медресе. Неподалік від острова Кріт, на острові Спіналонга, можна побачити руїни Венеціанської фортеці — на відміну від багатьох інших їй вдалося не потрапити до рук турок, коли ті заволоділи Крітом 1669 року. Ця фортеця залишалася під владою венеціанців ще впродовж півстоліття й лише 1715 року була передана туркам за договором. А до середини п’ятдесятих років уже минулого століття тут ховалися від людських очей хворі на лепру.

Не менш цікава й доля інших пам’яток, що стосуються турецького ярма. Наприклад, щоб видобути вапняк для будівництва мечеті Тзістаракіса в Афінах, воєвода Мустафа Ага зруйнував сімнадцяту колону храму Зевса Олімпійського — заснованого, між іншим, Девкаліоном, одним з праотців грецького народу. Сьогодні всередині мечеті зберігається колекція керамічних виробів, якими так славляться греки. Ще один музей — гігієни тіла — «оселився» в турецьких лазнях.

Узагалі ж, музеї Греції — окрема тема. У археологічному музеї Iракліона зібрані скарби мінойської культури та періоду Мікен. Туристи можуть подивитися на кам’яні посудини з тонким різьбленням, вишукані прикраси, подвійні мінойські сокири й навіть ванни, в яких купалися стародавні греки, й у яких їх потім ховали. А у Візантійському музеї Афін зберігається одна з найбагатших у світі колекцій візантійських ікон. Також у столиці, у музеї Бенакі, зібрані предмети, якими в давні часи грали діти в Європі, країнах Сходу й навіть Африки. I це не кажучи про один з п’яти найвідоміших у світі музеїв нумізматики — його експозиція нараховує понад 600 тисяч монет, гирьок, свинцевих печаток. А також музей на станції метро. Так, так, сьогодні афінський метрополітен по праву можна назвати музеєм. Тут виставлені всі знахідки археологів під час будівництва підземного транспорту в столиці Греції.

СЕКРЕТ ДОВГОЛIТТЯ ПО-ГРЕЦЬКИ

Як ви думаєте, чи смачно годують в країні, де була написана перша в історії кулінарна книжка? Відповісти «ні» неможливо ще й тому, що застілля для греків — це ціла філософія, невід’ємний атрибут суспільного життя, якщо хочете. Щовечора в місцевих тавернах — аншлаг. Під добрячу вечерю товариські й життєрадісні греки обговорюють останні події або просто грають, наприклад, у преферанс. Любов до смачних страв і вина аж ніяк не заважає жителям цієї країни виглядати здоровими й жити довше за всіх у Європі, в чому запевняє офіційна медична статистика. Секрет довголіття — в національній кухні. Адже майже кожна страва готується з дуже корисних морепродуктів і овочів. Клімат Греції не потребує парників для вирощування аграрних культур, а тому рослинна їжа, заправлена характерними для грецької кухні прянощами й травами, має справді чарівний смак.

Але найголовніше — це оливки й олива, що виготовляється з них. За обсягами виготовлення цього продукту Греція посідає третє місце в Європі (після Iспанії та Iталії). Тут нараховується до 3,5 мільйонів оливкових дерев, найстарішому з яких — 5 тисяч років. Незважаючи на такий поважний вік, воно досі плодоносить, і саме з листя «старця» робили вінки для переможців Олімпіади-2004.

Збирання оливок — священний ритуал для кожного грека, який має хоча б одне оливкове дерево. Час «Ч» настає в листопаді, і щоб обнести дерево, збирається ціла сім’я. За 15 хвилин за допомогою спеціального пристосування можна зірвати до 3 кілограмів оливок. На Кріті, де, власне, й росте більша частина грецьких оливок, фермери віддають вирощені ними плоди на фабрики, а натомість отримують оливу. За рік середньостатистичний грек з’їдає її до 30 кілограмів, і саме оливі завдячує своїм квітучим виглядом і енергійністю.

Майже з таким самим благоговінням у Греції ставляться й до вина. Наприклад, на Кріті щороку збирають 40 тонн виноградного урожаю, який перетворюється на вiсiм мільйонів пляшок вина. Фермери вважають за краще вичавлювати сік з ягід самостійно й у листопаді урочисто відзначати закінчення цієї роботи — в День п’яниці все село відкорковує й куштує заготовлене молоде вино. Сільська профспілкова організація крітського селища Пеза навіть створила в приміщенні старого виноробного заводу виставковий центр. Тут можна подивитися на колекцію посудин і інструментів, які використовувалися у виробництві оливи й вина ще в 30-ті роки минулого століття. Ну й, звісно, — продегустувати місцеву гордість з традиційною крітською закускою.

ЯК ЛIКУЮТЬ КОРОЛIВ

I вся ця краса й ласощі — на березі моря. Згадавши свого земляка Платона, який стверджував, що воно змиває біди людини, греки почали відкривати центри таласотерапії. Дослівно «лікування морем» уперше почав практикувати французький лікар Де ля Бонадьєр. Він, щоправда, лише помітив, що морська вода, клімат і водорості мають цілющі властивості. Біолог Рене Кітон пішов далі. Вчений довів: за своїм хімічним складом плазма крові та морська вода мають дуже багато спільного.

Сьогодні ж таласотерапія — улюблена «пілюля» принцеси Монако Кароліни, членів королівської сім’ї Великобританії й дуже багатьох відомих політиків і бізнесменів. Як стверджують лікарі, «лікування морем» знімає біль у суглобах при ревматизмі та артрозі. Масажні та грязьові ванни з морських молюсків і водоростей поліпшують кровопостачання і стан лімфатичної системи. А гімнастика в теплій морській воді допомагає при ожирінні та нервовій перевтомі. I це не кажучи вже про косметологію. Центри таласотерапії пропонують близько двохсот процедур, які запобігають старінню шкіри й зменшують прояви целюліту.

Перший центр таласотерапії відкрився в Греції 1997 року. Aldemar Royal Mare Thalasso, який з’явився на Кріті, започаткував у країні оздоровчий туризм. Незважаючи на те, що сьогодні в Греції вже нараховується близько 30 центрів таласотерапії, піонер по праву може вважатися не лише найкращим у країні, а й у Європі. Приблизно третина туристів приїжджає сюди спеціально, щоб прийняти процедури, «технології» яких збирають по всьому світу, вибираючи найкраще та найефективніше.

ДЛЯ ТУРИСТА — БУДЬ-ЯКИЙ КАПРИЗ

Недивно, що третину державного бюджету Греції формують прибутки від туризму. Тільки Кноський палац щорічно приносить у скарбницю 15 мільйонів євро. I це при тому, що потреба отримати Шенгенську візу відсіває, за експертними оцінками, приблизно кожного десятого потенційного туриста. Переповнений пропозицією готельний бізнес бореться за клієнта, підстроюючись під кожний його каприз. Iсторію про вимогливого арабського шейха екскурсоводи переказують, як легенду. Приїхавши до одного з найдорожчих готелів Греції, він забажав зустріти світанок біля каміна. Звісно, не минуло й кількох годин, як у його номері вже розпалювали щойно сконструйований камін.

Спосіб життя греків також підлаштований під бажання туристів. В індустрії гостинності задіяно до 800 тисяч людей, чимала частина яких працюють тільки в сезон, а отже, вважаються безробітними. У нетуристичний час вони отримують допомогу, що становить у Греції 330 євро — це вдвічі менше за мінімальну зарплату (650 євро) й учетверо — за середню (1200 євро). Безумовно, прибуток дають і оливкові дерева, що є в господарстві. За кожний кілограм Євросоюз виплачує грекам допомогу. Угледівши комерційну вигоду, багато людей у сільських районах вирішили не вирощувати інші культури, а переключитися на оливки.

Сьогодні греки вважають за краще жити в кредит. Прибутки більшості населення не дозволяють купувати все й одразу. Наприклад, двокімнатна квартира на Кріті коштуватиме в середньому 300 тисяч євро, щомісяця за комунальні послуги слід сплачувати до 200 євро. До того ж греки не уявляють себе без свят і нічних розваг. А весілля, на яке запрошено менш як 500 гостей, на їхню думку, таким навіть називатися не може. Аналогічна історія і з днями народження, іменинами, хрестинами. Останні події в Греції — особливо приємні. Незважаючи на своє довгожительство, греки, так само, як і всі європейці, — на порозі демографічної кризи. Тому держава в міру сил стимулює народжуваність. Якщо, наприклад, у сім’ї двоє дітей, то неоподатковуваний мінімум істотно підвищується. Якщо ж троє — банки на пільгових умовах надають кредити.

До своїх дітей греки ставляться з невластивою іншим європейцям опікою. Та й загалом, родинні зв’язки тут набагато міцніші, ніж можна подумати. Онучаті племенники, троюрідні тітки, куми та їхні зовиці постійно зустрічаються, організовують сімейні обіди та спільні подорожі. «У мене півкраїни знайомих, а ще половина — родичі», — люблять дотепничати греки. Проте, побувавши в Елладі, подібне відчуття виникло в усіх. А разом з ним і непереборне бажання приїхати до Греції ще не один раз...

Автор дякує за організацію прес-туру компанію ITService, мережу готелів «Aldemar», посольство України в Греції та авіакомпанію Аerosvit.