МЕНЮ

Чотири європейські перлини — очима кореспондента «Дня»

Іван АНТИПЕНКО, «День», Вроцлав — Дрезден — Прага — Відень, фото автора
10 жовтня, 2019 - 16:02
або Канікули в турборежимі

Остання відпустка видалася однією з найнасиченіших на враження. Було поставлено завдання: побачити максимум за мінімум часу. І не за всі гроші світу, звичайно. Міста: Вроцлав (Польща), Дрезден (Німеччина), Прага (Чехія), Відень (Австрія).

Цей текст — не путівник по всіх визначних місцях, не ідеальний порадник для туриста, а мікс особистого досвіду, емоцій, реплік, спостережень, приправлених фотокартками із красивих місць, зробленими на смартфон.

ІДЕЯ

Від самого початку було вирішено планувати подорож самостійно. Так, є десятки турагентств, які пропонують не дуже дорогі маршрути цими ж містами. В організованому турі все продумано за вас: трансфер, ночівля, екскурсія, варіанти харчування. Зручно. Але не цього разу, вирішили ми, і взялися все організувати самотужки. Це був своєрідний виклик: а чи вийде?

Забігаючи наперед, скажу, що ідея побачити багато місць за мало часу з погляду стратегії подорожі — не дуже комфортна. Очевидні мінуси — мало відпочинку, швидкий темп, не встигаєш «відчути» місто, заглибитись в атмосферу іншої країни. Значно цікавішим видається варіант візиту в одну — максимум дві країни, по яких можна подорожувати з зупинками на два-три дні у різних містах. Та поглянувши на мапу, подумалося: та скільки тієї дороги — поїхали!

ПЛАНУВАННЯ

На підготовку пішов не один тиждень. Десь за місяць-півтора найкраще бронювати квитки. І тут можна вигукнути: слава безвізу і лоукостам! Недорогі авіаперевізники (Ryanair, Wizzair, SkyUp та інші) розширюють свою присутність в Україні й пропонують іноді непристойно привабливі ціни. До Копенгагена можна дістатися за ціною залізничного квитка Херсон — Київ.

Взагалі, безвіз і лоукости — це потужний удар по низькій мобільності українців. Кілька років тому бачив результати соціологічного опитування, з якого виходило, що більшість компатріотів не виїздять протягом кількох років за межі своєї області, а багато з них — навіть за межі свого населеного пункту. Причини зрозумілі: дороги, погане транспортне сполучення, для когось і ціни теж. Втім, насправді ці перешкоди умовні, якщо є бажання подорожувати. Абсолютно реально злітати в якусь столицю (не обов’язково) за 20 євро в обидва боки, подивитися місто, залишитися на ніч у хостелі (або й узагалі «вписатися» безоплатно до любителів мандрівок через окрему соцмережу) і за кілька днів повернутися в Україну.

Може, це не новина для тебе, мій дорогий читачу, але у мене набереться з десяток знайомих, які все ще вважають: поїздка за кордон — це розкіш.

Бронювати авіаквитки на лоукости краще за 30—45 діб. Бажано обирати будні в середині тижня. Виходить найдешевше. Звичайно, не забувати, що дешево — значить, із багажу тільки ручна поклажа. Можна завантажити додатки популярних лоукостів на смартфон і періодично моніторити ціни у вибраному напрямку або підписатися на телеграм-канали, які роблять вигідні підбірки (Наприклад, канали Lowcost.UA, Lowcost Avia).

За місяць-півтора можна сміливо бронювати житло. Знову таки — через популярні сервіси (Booking.com, Hotels.com, Expedia тощо). Можна знайти вигідні пропозиції в готелях зі сніданком і безкоштовним скасуванням бронювання на випадок, якщо змінилися плани. Доволі популярна соцмережах Couchsurfing. Тут реєструються люди, які люблять подорожувати і готові прийняти в себе туриста на деякий час. Відповідно, ти також можеш запропонувати комусь ночівлю. В мережі є система рейтингів, оцінок, відгуків. Якщо навіть вас не приймуть, часто тут можна знайти відкритих до спілкування людей, які покажуть гарні місця, розкажуть про локальну кухню та інший колорит.

Ми забронювали авіа з Києва до Катовіце і з Відня до Києва через тиждень. Підібрали житло. Далі — між європейськими містами добре розвинене й автобусне сполучення, є низка популярних перевізників (FlixBus, Euroline). Попередньо проглянувши напрямки, придбали квитки он-лайн до потрібних нам міст. Підготувалися.

ВРОЦЛАВ

Детально описувати кожне місто і пам’ятки — складно і довго. В мережі безліч інформації. Тут — тільки враження. Маршрут у кожному місті залежав від місць, які ми хотіли побачити і попередньо позначили на Google Maps. Так зрозуміло, чи потрібен громадський транспорт, чи можна дійти пішки й як взагалі розпланувати добу. 

Трохи більше години їхати з аеропорту Пижовіце до Катовіце, а звідти до Вроцлава — ще кілька годин на автобусі. Перша прогулянка Вроцлавом вийшла вечірньою. Площа Ринок, Ратуша, пішохідні вулички, вечеря в маленькому пабі, хостел.

Наступного дня, поснідавши у кафе Gniazdo, яке відкрили херсонці, ми вирушили дивитися центр. Піднялися на вежу чудового готичного костелу св. Єлизавети — 302 сходинки по гвинтовій драбині. З висоти 91 м відкривається класна панорама міста.

Продовжуємо прогулянку біля Вроцлавського університету, йдемо до Тумського острова через однойменний міст, який наразі на реконструкції. На острові затишні вузькі вулиці й красивий кафедральний собор. Швидко розряджається телефон, бо працює здебільшого в режимі камери і навігатора.

Прямуємо до відомого Вроцлавського зоопарку. До тварин у неволі у мене давно співчутливе ставлення. Але те, що я побачив тут, дещо змінило мої уявлення про зоопарки. На площі в понад 30 гектарів зібрано більше 10 тисяч тварин. І для кожного тут намагаються зробити комфортні умови: великі території для прогулянок, просторі вольєри, теплі будиночки. Надзвичайно вражає Африкаріум — це окрема велика будівля, відкрита у 2014 році. Тут представлені тварини і рослини з різних зон Африки. А також — довгий тунель-акваріум з прозорими стінами і стелею. Прямо над тобою пливуть велетенські скати, черепахи, різнокольорові риби. Захоплює.

Взагалі, на зоопарк можна виділяти окремий день. Однак і його може не вистачити, щоб обійти усе. Не заблукати допомагають зручні вказівники на стежках.

ДРЕЗДЕН

У Німеччині я був уперше. Із Вроцлава ми дісталися сюди за чотири години, виїхавши раннім рейсом о 6.35. На вокзалі побачили, як організовується велика кліматична демонстрація за збереження планети. Гучна музика, багато дітей і підлітків малюють плакати, до них приєднуються інші містяни. І хода в кільканадцять тисяч осіб вирушає до центру.

Прямуючи до історичного центру Дрездена, помічаєш лише нові будівлі зі скла і металу або реконструйовані за допомогою тих же матеріалів сірі будинки в радянському стилі.

Сам центр дуже компактний. Майже всі пам’ятки і туристичні цікавинки розташовані в пішохідній досяжності: Цвінгер, міст Августа через Ельбу, Золотий вершник, Саксонська державна опера, величні кірхи, масштабне плиткове панно «Хода князів» та інші.

У Дрездені є низка цікавих музеїв. Але часу небагато, тож вирішили обов’язково побувати в Галереї старих майстрів. Наразі в музеї триває ремонт, тому на першому поверсі експонують 55 найцінніших робіт із величезної колекції. Рафаель, Веласкес, Тіціан, Рубенс і не тільки. Всесвітньо відомі картини і майстри. Якщо живопис — не ваше захоплення, таку колекцію все одно варто побачити хоча б раз.

Біля Цвінгера нещодавно встановили велике оглядове колесо — гарна нагода побачити місто з висоти. А перекусити можна неподалік — на постійному ярмарку. Тут завжди людно і є великий вибір місцевого пива та традиційних німецьких ковбасок.

Ранок у Дрездені можна почати із хорошої кави і смачного десерту (дуже сподобався торт «Захер») в історичній кав’ярні Kreutzkamm, заснованій ще у ХІХ столітті. Під час прогулянки містом пощастило потрапити на невеликий безкоштовний концерт органної музики у Кафедральному соборі Святої Трійці (Гофкірхе). Ніколи не чув орган до цього — це дуже круто.

ПРАГА

Вдруге відвідавши Чехію, я зробив висновок, що сюди треба їхати у конкретне місце з конкретною метою. Просто гуляти столицею і насолоджуватись архітектурою не виходило. Надзвичайно багато туристів. Просто д у-у-у-же багато. На Карловому мосту неможливо вільно пройти 10 метрів. Організовані й хаотичні екскурсії, музиканти, фокусники, жебраки, диваки, та ще й багато росіян.

Прогулявшись центром, якось вирулили до трамвайної зупинки і поїхали в готель. І тут уже нас наздогнала втома. Третє місто, швидкий темп, багато вражень. Але ввечері все одно вийшли на прогулянку. Як не зайти в місцевий паб і не скуштувати місцевого пива?

Наступного дня розширювали гастрономічні візити новими локаціями. А ще побували у Празькому граді, біля собору св. Віта (тут теж було неймовірно багато туристів), пройшлися мальовничим островом Кампа, де, до речі, зустріли виставку від українського МЗС. Уздовж алеї виставили світлини українських знаменитостей у національному вбранні. Провідали стіну Джона Ленона, музей Франца Кафки, «танцюючий будинок», а також кілька скверів на шляху до Вишеграда.

Тут нарешті знайшли спокій від навали людей. Із валів давньої фортеці відкривається гарна панорама річки Влтава та більшої частини Праги. Селфі, перепочинок, морозиво, неспішні прогулянки. Головне — нікуди не поспішати. Ну, хоча б цього вечора.

Перед від’їздом побували у Музеї відчуттів та ілюзій. Відверто — не вразив.

ВІДЕНЬ

Австрію теж бачили вперше. І з перших хвилин захопилися Віднем. У Німеччині й Австрії одразу впадає в очі турбота про комфорт. Дуже добре розвинутий громадський транспорт, зручні вказівники на кожному кроці та навіть громадські вбиральні зразкові. Ні, в інших містах теж усе непогано, особливо якщо порівнювати з нашими реаліями. Про дороги, транспортні розв’язки, доступність громадського простору для людей з інвалідністю я не згадую — це і так зрозуміло. Але от саме Відень видався найбільш комфортним. Хочеться повернутися сюди ще раз.

У столиці Австрії десятки місць для відпочинку на будь-який смак. За одну добу багато не встигнеш. Але не побувати у Шенбруні — злочин. Палацовий комплекс разючих масштабів. Сади, алеї, лабіринти, фонтани, статуї, оранжерея, зоопарк... Дуже сподобалась екскурсія у палаці, під час якої дізнаєшся цікаві деталі з життя Габсбургів. Дуже вишукане і багате оздоблення в стилі бароко і рококо.

Залишок дня присвятили центру Відня. Собор св. Штефана — і тут знову несподівано потрапили на органну музику, музейний квартал, міська ратуша, маленький музей австрійського парламенту (наразі перебуває на реконструкції — до 2021 року), площа Марії Терези, Ховбург... Перерва на каву меланж із фірмовим віденським штруделем.

А під вечір — екскурсія Домом музики. Це інтерактивний музей, де зібрано багато інформації про віденську оперу, відомих композиторів, цікавинки про звуки взагалі. А ще тут можна спробувати себе в ролі диригента.

ДУМКИ З ДОМУ

Насправді кожне з цих міст варте, аби до нього повернутися і заново дослідити навіть уже знайомі локації. Але поставлене завдання виконано. 115 кілометрів пішки за сім днів — цей забіг теж потребував певної рішучості. А ще — зручного одягу і особливо взуття. Не забувайте про це, якщо ви теж збираєтесь у подібну мандрівку.

Та головна порада — подорожуйте! Україною, Європою, світом. Зрештою, в пам’яті про пережиті роки залишаться тільки найяскравіші враження, емоції, підкорені вершини. І саме в подорожах таких вражень збирається найбільше.