МЕНЮ

«На 2019 рік я дивлюсь з обережним оптимізмом»

6 січня, 2019 - 19:18

Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. Вкотре читацький клуб «Дня» робить свій внесок в осмислення подій року, що минає. Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання (нижче) нашої новорічної анкети.

Бажаємо вам радісних Новорічних свят і щасливого 2019 року!

1. Ми знаходимося в складному історичному процесі: як би ви його назвали? Чого вас навчив 2018 рік?

2. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну?

3. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

4. Кого ви вважаєте героєм і антигероєм року?

5. Три речі, які додають вам сил й наповнюють оптимізмом?

6. Автори, статті, проекти газети «День», які вирізнялися 2018 року?


Неля КУКОВАЛЬСЬКА, генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська»:

1. Цей складний історичний процес я б назвала поверненням до історичної правди, справедливості, здорового глузду, загалом – це повернення Україні її справжньої історії, віри, державності. А загалом для України – це повернення до європейської родини. Український народ вже не перший рік торує цей шлях з великими труднощами та протидією, в умовах зовнішньої військової агресії та застосування всіх можливих форм гібридної війни. Без перебільшення можна сказати, що Україна потом і кров’ю здобуває свою Незалежність.

Попри все, 2018 рік для мене особисто і для колективу Національного заповідника «Софія Київська», який я маю честь очолювати, був особливим, адже в цьому році виповнилось 1000 років з дня освячення Софії Київської та проведення в ній першого богослужіння!

Заплановано було багато нових проектів: реставраційних, виставкових, видавничих, культурно-просвітницьких заходів, презентацій. Крім того, необхідно було продовжувати роботу за проектами, розпочатими у попередні роки: реставрація тільки однієї нашої пам’ятки Андріївської церкви XVIII століття потребує колосальних фахових зусиль і коштів! А це тільки один з наших унікальних об’єктів і лише частина великої роботи колективу. Хотілося, щоб і започаткований заповідником у 2017 році культурно-мистецький фестиваль «Княжа родина», у 2018 був наповнений не просто цікавими та змістовними заходами, а став подією в житті країни, на яку чекають і планують відвідати. Скажу відверто, плануючи роботу на 2018 рік, ми ставили багато завдань, але водночас готувались до труднощів: побоювались, що не виділять необхідних коштів, переживали також, що не буде відвідувачів, що, загалом, людям не до музеїв…

Проте Міністерство культури не тільки погодило наші плани, але й фінансово забезпечило їх реалізацію. 2018 рік став для нас першим роком, коли держава майже повністю – на 90 відсотків! – профінансувала витрати на утримання заповідника: комунальні послуги, енергоносії, фізичну охорону музеїв, також фінансово забезпечила не тільки виконання реставраційних робіт на пам’ятках заповідника, але й профінансувала видавничі проекти. Вперше за 15 років, що я очолюю заповідник, настільки відчутною стала підтримка держави! 

Відповідно більше зароблених коштів ми вивільнили на реалізацію пам’яткоохоронних, науково-дослідних, культурно-освітніх, виставкових та видавничих проектів, зміцнення матеріально-технічної бази музею. Успішним було і залучення міжнародного гранту від кіпрського благодійного фонду «Левентіс Фаундейшн» (A. G. Leventis Foundation, директор благодійного фонду - доктор Чараламбос Бакіртціс) на реставрацію мозаїк і фресок ХІ століття та олійного живопису ХІХ століття в південній частині центрального підкупольного простору та трансепту Софійського собору.

Сподіваюсь, що цей позитивний перелом збережеться і в 2019 році, бо ще багато проблемних поточних і перспективних завдань залишаються невирішеними: від незадовільного технічного стану пам’ятки ХVІІІ століття Бурси, яка давно потребує реставрації, до розробки режимів охоронних зон тощо. Не всі проблеми цілком залежать від нашої роботи, фаховості чи компетенції, але, як показав 2018 рік, вони можуть бути вирішені. Тому на 2019 рік я дивлюсь з обережним оптимізмом!

2. Поза усяким сумнівом історична подія 2018 року, яка змінила світ і Україну, це рішення Вселенської патріархії про надання Українській церкві томосу на автокефалію.

3. Такою подією вважаю проведення у Софії Київській об’єднавчого собору українських церков, який відбувся 15 грудня 2018 року. Це доленосна подія для країни, яка в Х столітті в особі великого київського князя Володимира Святославича зробила свій цивілізаційний вибір, визначила шлях розвитку на сторіччя вперед. І сьогоднішня подія співзвучна тій події 1000-річної давнини. Звичайно, хотілося, щоб це увінчалося успіхом уже завтра, але розуміємо всю складність ситуації. Вірю, що об’єднавчий процес матиме своє логічне успішне завершення.

4. Український солдат там, на передовій, був і залишається для мене героєм. Він захищає нас і тільки завдяки йому ми можемо тут працювати: реставрувати, писати і видавати книги, придумувати і реалізовувати  різноманітні виставкові проекти.

У 2018 році я б назвала ім’я ще одного героя, це – Патріарх Філарет, який майже 30 років тому назад зробив свій вибір і всі ці роки крізь брехню, наклепи і образи вів свій народ до єдиної незалежної Православної Церкви України!

Антигерой – це кожен, хто виступає/працює проти вільної незалежної соборної України, своїми діями або бездіяльністю допомагає або сприяє ворогові.

5. Перша – це моя сім’я, яка завжди підтримувала і підтримує мене, вболіває і переживає за мене. Я щаслива, бо маю чотирьох чудових онуків, вони - часті гості в музеях заповідника, скажу більше: це маленька частина фокус-групи, на якій музейні співробітники проводять апробацію нових дитячих програм і квестів.

Друга – це моя команда. Я багато чую від колег з інших музеїв: «Вам легко, бо у Вас є команда!» Не скажу, що легко - буває по-різному. Але це справді дуже важливо – працювати командою. Ми разом пережили багато успіхів і труднощів, тому у вирішенні основних задач ми є однодумцями, розуміємо один одного з півслова.

Третя – це подорожі. Вони є джерелом натхнення, стимулом для подальшої роботи, можливістю зрозуміти своє місце у світовому контексті та усвідомити для себе певні пріоритети, зокрема, в розвитку музейної сфери. Я готова до будь-якої, навіть незапланованої заздалегідь подорожі: завжди напоготові є невелика валіза. Такої ж мобільності я вимагаю і від своїх колег: підвищуйте кваліфікацію, налагоджуйте міжнародні зв’язки, досліджуйте архіви, беріть участь у конференціях – все можливо! Софія (Болгарія) і Гданськ (Польща), Стокгольм та Уппсала (Швеція), Реймс і Санліс (Франція), Генуя (Італія) і Єреван (Вірменія), Пекін (Китай) і Манама (Бахрейн) – міста, які визначали напрямки нашої міжнародної співпраці у 2018 році.

Результатом цих відряджень була, наприклад, участь закордонних партнерів у наших виставкових проектах: Історичного музею Швеції - у виставці «Люди землі Інгігерд», присвяченій країні, звідки походила дружина Ярослава Мудрого - шведська принцеса Інгігерд (у хрещенні – Ірина), Державного архіву міста Генуя - у виставці «Судак – Сугдея – Солдая. На перехресті віків», яка відбулася в рамках проведення у заповіднику  Восьмої Судацької міжнародної наукової конференції «Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі» (вересень 2018 року, Київ).

Заповідник, ініціювавши повернення в Україну унікальної пам’ятки доби Київської Руси-України, безцінної реліквії українського народу - Реймського Євангелія, заручився підтримкою та дозволом мерії міста Реймс на факсимільний друк рукопису, який зберігається у Муніципальній бібліотеці Реймса, і сьогодні разом із київським видавництвом «Горобець» продовжує працювати над реалізацією проекту.

6. Перш за все, хочу подякувати «Дню» за висвітлення подій, які відбуваються у наших музеях: мені надзвичайно приємно, що кореспонденти і фотокореспонденти газети – часті гості на наших заходах: виставках, презентаціях, концертах тощо, і завдяки їм вся Україна дізнається про нашу роботу. І що важливо, ви не просто обмежуєтесь короткими повідомленнями, передруковуючи інформаційний прес-реліз того чи іншого заходу, а подаєте ґрунтовну розгорнуту інформацію про подію, аналізуючи її в загальному контексті історії, мистецтва, тим самим робите подію привабливішою і цікавішою для потенційного глядача.

Починаю читати газету з рубрики «Культура», люблю також рубрику «Історія», завжди читаю Ігоря Лосєва, Сергія Грабовського, Ігоря Сюндюкова, цікавлять публікації молодих авторів – Марії Чадюк, Інни Лиховид.