МЕНЮ

«Дарування Томосу зумовило переусвідомлення своєї ідентичності мільйонами українців»

28 грудня, 2018 - 12:21

Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. Вкотре читацький клуб «Дня» робить свій внесок в осмислення подій року, що минає. Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання (нижче) нашої новорічної анкети.

Бажаємо вам радісних Новорічних свят і щасливого 2019 року!

1. Ми знаходимося в складному історичному процесі: як би ви його назвали? Чого вас навчив 2018 рік?

2. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну?

3. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

4. Кого ви вважаєте героєм і антигероєм року?

5. Три речі, які додають вам сил й наповнюють оптимізмом?

6. Автори, статті, проекти газети «День», які вирізнялися 2018 року?

 


Людмила ФИЛИПОВИЧ, релігієзнавець, доктор філософських наук, зав. відділу філософії та історії релігії Відділення релігієзнавства Iнституту філософії НАН України,  професор НаУКМА, відповідь на традиційну анкету «Дня»:

1. 2018 — рік перехідний, українське суспільство все ще перебуває в транзитному стані, дрейфуючи від пострадянського устрою, способу життя, типу мислення до вільного європейського, а це вимагало натхненної праці, креативного мислення, нестандартних рішень. І головне — терпіння, розуміння того, що нічого швидко і завдяки чарівній паличці не відбудеться. Тільки ритмічна, професійна праця, діяльність, яка орієнтована на спільне благо в ім’я високих і благородних цілей.

2. Відзначення 100-літніх ювілеїв: закінчення Першої світової війни, набуття незалежності багатьох країн, що спонукало людство ще раз задуматися про наслідки своєї діяльності та її роль для історії. Особливою подією став процес дарування Константинопольським патріархом Томосу про автокефальність Української церкви, що зумовило переусвідомлення своєї ідентичності мільйонами українців, а врешті — і до об’єднання православних християн в Помісну православну церкву в Україні. І хоч як би до цього ставилися в Росії, називаючи цю історичну подію «расколом», схожим із великою схизмою 1054 року, духовній монополії Москви в Україні настає кінець. Для нас, українців, важливо і самим визначитися, і світові засвідчити, що ми — суб’єкт історичного процесу.

3. Звільнення з ДНРівського полону і спільна праця у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії НАН України колеги Ігоря Козловського.

4. І герой, і антигерой для мене колективний: герої всі ті, хто на фронті захищає Україну (воїни, капелани, волонтери, медики та інші); антигерої ті, хто гріється біля своїх камінів в заміських палацах з думками про нарощування своїх статків, використовуючи свій соціальний або політичний статус. Я не проти багатих, я проти тупих і багатих, які ніяк не вловлять справжній сенс життя.

5. Дуже традиційно: віра, надія, любов.

6. Мене приваблюють видавничі проекти «Дня». За всім слідкую, все читаю. І дуже вдячна всьому колективові за очищення нашої історичної пам’яті, формування почуття гідності — і колективної, і персональної — за те, що ми — українці. Бібліотека газети «День» — найпотужніший просвітницький проексіт, який не втратить своєї актуальності ще тривалий час. А може і ніколи!

Серед авторів когось виділити і сказати, хто кращий, важко, бо кожний у своїй інформаційній ніші працює чудово. В силу моїх персональних професійних преференцій, частіше всього читаю головного редактора (!), який задає дискурс всій газеті, Івана Капсамуна (в силу особистих симпатій і зацікавлення політичними трендами), Ігоря Сіндюкова (ми ж колеги, і я історик), Валентина Торбу (який пише на близькі мені релігійні теми). Вважаю, що за ці роки «День» створив успішну мережу авторів, експертів, для яких честь надрукуватися в газеті, якій можна побажати в 2019 тільки одного — ЖИВІТЬ і ТВОРІТЬ!