МЕНЮ

"Не можуть не вселяти віри в успіх наші вояки"

28 грудня, 2018 - 14:51

Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. Вкотре читацький клуб «Дня» робить свій внесок в осмислення подій року, що минає. Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання (нижче) нашої новорічної анкети.

Бажаємо вам радісних Новорічних свят і щасливого 2019 року!

1. Ми знаходимося в складному історичному процесі: як би ви його назвали? Чого вас навчив 2018 рік?

2. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну?

3. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

4. Кого ви вважаєте героєм і антигероєм року?

5. Три речі, які додають вам сил й наповнюють оптимізмом?

6. Автори, статті, проекти газети «День», які вирізнялися 2018 року?

 


Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою НУ "Львівська політехніка":

1. Для мене Новорічна анкета газети "День" - це передусім важливий елемент зворотнього зв'язку з читачем,  активного діалогу з суспільством. Я дуже ціную ці розмови на шпальтах видання, його відкритість до комунікації з нами. Це робить газету чутливою і живою.

Саме тому, відповідаючи на питання анкети, розпочинаю з останнього пункту. Проголошення 2018-го роком гетьмана Скоропадського, постаті контроверсійної, невивченої, неосмисленої, - було дуже несподіваним (як завжди!), справжнім викликом для різних середовищ. Моя цікавість до цього питання і консультації з істориками мене утвердили в переконанні, що і сама особистість, й історичний контекст цього часу, - це ще досі неосмислений простір нашого буття, який не дає можливості обирати правильну траєкторію руху. І "День" поступово крок за кроком виповнював цю прогалину, пропонуючи впродовж року на своїх сторінках глибокі аналітичні матеріали  команди прекрасних авторів: і Юрія Терещенка, і Тетяни Осташко, і Петра Кралюка, Ігоря Сюндюкова...Справжнім вінцем року було видання книги "Ave. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського" з блискучою передмовою головного редактора "Дня" Лариси Івшиної. "Настав час дати відповідь, - пише головний редактор "Дня", - як історія Української Держави опинилася на маргінесі". І цю відповідь має давати і держава, і суспільство, і кожен з нас. А я й надалі продовжую стверджувати, що всеукраїнська щоденна газета "День", взявши на себе добровільно просвітницьку і освітню функції, працюючи над плеканням української національної ідентичності, повинна, врешті-решт, отримувати солідну державну підтримку.

2.  Процес (повільний, але процес!) самоідентифікації і повернення до свого статус-кво - сильної європейської держави, а також становлення і утвердження нашої суб'єктності. Лише сильний гравець з сильною позицією зможе подолати інертність зовнішнього світу у сприйнятті нас і змусити грати за нашими правилами. Для цього залишилось зробити головне - наростити внутрішню силу і не дати звернути з обраного курсу. І це є завдання для кожного з нас.

3. Створення єдиної помісної української автокефальної церкви - подія, яка для мене особисто як для греко-католички, зайняла домінантне місце в духовному житті моєї країни.

4. Мій Герой - Його Святість Філарет, який своїм учинком подав приклад усім, як важливо поставити перед собою високу ціль, не зрадити своєї мети, вперто до неї десятиліттями йти. І ще - здатність поступитися власними амбіціями для загального добра. Специфіка сьогоднішнього моменту, на думку Святійшого, яку він озвучив на зустрічі зі спільнотою Львівських політехніків, полягає у випробуваннях та викликах, які постали як перед кожним зокрема, так і перед українським суспільством та державністю. На рівні особистому, сучасна духовна криза, за словами Патріарха, зароджується у самій людині і спричинюється зниженням рівня духовних цінностей та втратою правдивих орієнтирів, що в результаті призводить до спотворення людини як такої. На рівні ж суспільному для українців існують інші небезпеки, наслідком яких може стати втрата ключових елементів національної ідентичності і, відповідно, державності. Розбудовуючи відокремлений від держави інститут церкви, Патріарх завжди вважав, що вона не повинна стояти осторонь життя суспільства та зобов'язана не лише пропагувати духовні і моральні цінності, але й стимулювати щоденний суспільний вибір на користь добра. Зробивши свій власний вибір на об'єднавчому Соборі, Його Святість Філарет показав нам усім, що його слова не розходяться з ділами. Дбаючи про духовну незалежність України і про звільнення від духовного рабства країни-агресора, про створення помісної автокефальної української церкви як фундаменту власної ідентичності, Святійший явив нам високоморальний приклад жертовності заради спільного блага і нашої свободи.

5. Мене наповнюють оптимізмом і додають впевненості в нашому спільному успіху народження молодих здорових сил, нашої молоді, здатної критично мислити і правильно діяти. Такі молоді люди є в різних середовищах - і в політикумі, і у сфері науки, виробництва, бізнесу. Немає ще критичної маси, яка б привела до нових якісних змін, це правда. Але вона обов'язково буде! Тому мені так імпонує праця газети "День" і особисто Лариси Івшиної з молоддю. Зустрічі зі студентством у різних регіонах України, дискусії, розмови, організація фотовиставок, проведення літніх шкіл журналістики. Це добрий сигнал для суспільства, для педагогів - робити ставку на молодих. Недаремно Богдан Гаврилишин, облишивши справу радника для високопосадовців, повернувся обличчям до молоді, започаткував проект "Молодь змінить Україну".

І, звичайно, не можуть не вселяти віри в успіх наші вояки. Їхні відвага, жертовність, відданість є свідченням тяглості наших духовних традицій, здатності стати в нашій обороні.

6. Проект, який вирізняється, - це великий проект під назвою "День", який нас веде до простору Свободи. Це як Його Святість Філарет, - попри зневіру, обставини, зміну політичних орієнтирів, вперто десятиліттями йде до своєї (нашої!!!) мети і відкриває нам дороги. І нам лише треба відважно на них ступити.

І насамкінець. Вчора мені задзвонила п. Ліда Жовніренко, соціолог, науковець з Донеччини. Вона зробила свій вибір, не захотіла жити під окупацією в Горлівці. Сьогодні в Івано-Франківську. Тяжко і самотньо їй живеться. Каже, що має велику розраду - газету "День", яку уважно читає. Просить передати вітання Ларисі Івшиній і вклонитися за її працю, яка допомагає людям рости, міцніти, повертатися до своїх джерел і усвідомити своє українство. Це і є найважливіша оцінка тих, для кого працює "День".

Від себе і від колективу МІОКу додам: велике пізнається здалека. Ще настане той час і година, коли наше суспільство оцінить велич Вашої праці, дорога Ларисо Олексіївно. Бажаю Вам і усій Вашій команді в році Новому побачити, як чудово проростають українські поля, рясно засіяні Вашою працею. Ave, "День" у Новому році! Ave, Ларисо Олексіївно!