Водяний горобець

В Україні водиться один із п’яти видів родини пронурків. Він гніздиться в Карпатах, зимує в Передкарпатті, а залітає всюди, де є швидкоплинні річки із залісненими берегами. На березі й можна почути його дзвінку радісну пісню. Той, хто хоч раз побачив цю дивовижну пташку, не сплутає її з жодною іншою. У народі її називають ще й водяним горобцем, водяним дроздом, оляпкою.

ЛЮБИТЬ СТРІМКУ ЧИСТУ ВОДУ

Птахи вибирають за своє середовище проживання не лише стрімкі, швидкоплинні річки, вони ще мають бути з кришталево прозорою водою, розповідає біолог Марія САВЧУК. — Восени й узимку цих птахів не дивина зустріти й на берегах спокійніших річок, озер, а часом навіть на морському узбережжі. Пронурки переважно селяться подалі одне від одного й від людей. Та якщо впевняться, що люди не причиняють їм зла, то сміливо селяться неподалік. Подекуди вони цілком призвичаїлися до того, що люди теж люблять такі місця, як і птахи, ба навіть оселяються на гірських курортах.

Найголовнішою особливістю пронурків є здатність добре плавати й пірнати. Підводячи крила і вправно маневруючи в потоці води, вони, здається, біжать по дну водойми. Під водою птах може залишатися до 50 секунд, пробігаючи за цей час до 20 метрів і пірнаючи на глибину до метра-півтора. Швидка вода постійно виштовхує пташинку, тому вона розправляє крила так, щоб течія притискала її до дна водойми. Коли ж птах певним чином складає крила, його, як пробку, викидає на поверхню і він злітає.

Пірнає він переважно холодної пори, що біологи пояснюють просто: влітку і так вистачає кормів, навіщо приймати льодяний душ... Влітку пронурки найчастіше скачуть з камінчика на камінчик у пошуках дрібних жучків, личинок, рачків. Узимку ж пташка пірнула, знайшла поживу, з’їла її, посвистіла-відпочила — і далі на пошуки здобичі.

ВИХОДИТЬ СУХИМ ІЗ ВОДИ

Життя пронурка немислиме без власної території. Займаючи відтинок русла завдовжки у приблизно півтора кілометра, пара пташок люто захищає його від зазіхань родичів. Майже весь свій час пронурок проводить біля води або у воді. Над водою він літає низько, часто махаючи крилами. А побачити, як він поводиться у воді, взагалі дивовижа. Умостившись після пірнання на камінець, він часто оглядає своє пір’ячко, перебираючи і провітрюючи його. До слова, його густе пір’ячко, змазане жиром із копчикової залози, не намокає, бо не вбирає воду, а відштовхує її.

Навіть на світлинах добре видно особливе оперення пронурка з його білими плямками на горлі та грудях, що здається у воді сонячним зайчиком, відзначають птахолюби. Забарвлення птаха особливо добре маскує його сонячної погоди.

Взимку цього пташиного водолаза не зустрінеш біля рівнинної річки, бо пірнати у води з повільною течією він не любить. У каламутній воді й поживу важко побачити, і пірнати не цікаво.

Маленькі пронурята, з’явившись на світ, ще й літати не можуть, а от плавати, пірнати, перебувати у воді під турботливим наглядом батьків — для них велике задоволення. Хто ж із дітей не любить воду! При ознаках небезпеки пташенята камінчиками кидаються в струмок і під водою відпливають на безпечну відстань, де вибираються на берег і ховаються в заростях.

ІДЕАЛЬНО РЕКЛАМУЄ ПРИРОДНІ ВОДНІ ШЛЯХИ

Пронурок (норв. fossekall) вважається національним птахом Норвегії.

2017 року пронурка, з огляду на його особливі стосунки з водоймами, обрали птахом року у Швейцарії. У BirdLife Schweiz цю пташку визнали «ідеальним носієм реклами природних водних шляхів», — ідеться в тексті повідомлення. На думку Крісти ГЛАУЗЕР, заступниці директора організації BirdLife Schweiz, беручи до уваги поводження пронурків на воді, людина цілком може планувати трасування річок чи каналів у місцях проживання таким чином, щоб вони повністю відповідали потребам як людини, так і природи. Зусилля з рекультивації водних шляхів та послідовного їх повернення до природного стану, на думку швейцарських фахівців, можуть бути корисними птахам і тваринам, котрі мешкають біля води, і зрештою підвищити загальний рівень біологічного різноманіття у Швейцарії.

А от легенди про цю дивовижну пташку, складені здебільшого північними народами, оповідають насамперед про її здатність не боятися холодної води. Існувала навіть традиція вішати як талісман крило маленької пташки над колискою дитини, щоб та перейняла її сміливість, не боялася холоду, води і стала відважним рибалкою.

Пронурки нерідко ставали героями казок та історій про природу. Пташкою, що з’їхала з глузду, — називав пронурка маленький герой оповідання Віталія Біанкі. Настільки дивною здавалася хлопчикові, котрий спостерігав за пташкою, її поведінкою взимку — купанням у холодній воді й пірнанням в ополонку. Мало того, після таких купань вона ще й радісно співала, похитуючи своїм коротеньким хвостиком.

СТРАЖДАЄ ВІД ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Пронурок перебуває під опікою Бернської конвенції про охорону дикої флори й фауни і природних середовищ існування в Європі та низки регіональних охоронних документів. Ці програми також здійснюють моніторинг і контроль стану видів, які перебувають під загрозою зникнення, й надають допомогу в законодавчій і науковій сферах. У Швейцарії, наприклад, завдяки цьому вдалося майже повністю відновити популяцію пронурків, яка дуже зменшилася в 1960-х роках.

Неодмінна умова щасливого існування цієї пташки — кришталево-чиста вода, яку, на жаль, дедалі важче знайти через активну господарську діяльність людини.

Ніяк не сприяють зростанню популяції пронурків, зокрема, забудова і бетонування берегів гірських річок, а тим паче погіршення якості води. Забруднення річок промисловими стоками неминуче призводить до зменшення, а то й зникнення фауни, що позбавляє пронурків вважливих запасів їжі.

Для збереження виду, наголошують екологи, необхідна пильна охорона гірських річок, цілковита заборона будь-якої забудови заплавних територій та комерційного використання природних водойм, де гніздяться птахи.