МЕНЮ

Пірати піщаного моря

Людмила СТУПЧУК. Фото Віктора СЕВИДОВА
31 січня, 2020 - 10:05
Не так страшний мурашиний лев, як його личинки

Мурашиний лев — це не лише загадкова істота з казок про мумі-тролів, а справжній мисливець за мурахами. Точніше, грозою мурах є личинки мурашиного лева. Левом його назвали, певно, тому, що полює, а мурашиним — тому що переважно за мурахами. Зараз відомо, що серед жертв цього агресивного хижака є безліч різноманітних шкідливих комах.

Те, як нестандартно поводяться ці личинки, цікавить не лише ентомологів, а й інших вчених. А от бідолашним мурахам, які потрапляють до лев’ячих пасток, не до роздумів.

Личинка мурашиного лева в пошуках своїх жертв викопує в піску ямку-конус. Але не будь-як, а дотримуючись певних правил, заведених її попередніми поколіннями. Великі за розмірами піщинки вона відкидає за межі воронки, залишаючи на її схилах лише дрібні. Це дуже важливо, бо саме від сортування залежить успіх задуманої операції. При цьому сама личинка також рухається по спіралі зверху вниз, поступово звужуючи коло, — розповідає дослідниця Ольга ФРОЛОВА. — Таким чином вона викликає обвали піщинок, що теж сприяє їхньому сортуванню.

ЗАГАДКОВИЙ КОНУС-ПАСТКА

Провівши сортувальну операцію, личинка ховається у глибині піщаного конуса і починає готуватися до операції із захоплення здобичі, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — І справді, якась замріяна мурашка рано чи пізно з’являється на краю піщаного конуса. Дрібні піщинки, не витримуючи ваги працелюбної комахи, пересовують її прямісінько вниз, де її чекає не менш працелюбна личинка мурашиного лева. Якщо мураха й захоче якимось чином уникнути щелеп личинки, це їй навряд чи вдасться. Личинка сипатиме в неї піском, доки таки не зіб’є з ніг. Вона спочатку запускає в жертву порцію отруйної рідини, а потім висмоктує з неї всі нутрощі. Так що від тієї залишається лише шкірка.

Дрібні жуки і метелики, гусениці, інші комахи-шкідники стають жертвами личинки мурашиного лева. Дуже рідко, але часом шестиногим все ж вдається благополучно оминути пастку. А це означає, що хижак дорослішає і перебудовує в собі все, йому вже не до якихось там комах.

На дні своєї затишної, але небезпечної для інших, нірки він сплете круглий кокон із шовковинок і піщинок та засне в ньому на два-три тижні. А згодом замість личинки мурашиного лева з кокона з’явиться вже доросла комаха.

ДОРОСЛИЙ МУРАШИНИЙ ЛЕВ СХОЖИЙ НА БАБКУ

Чотири сітчасті крила, кожне три — три з половиною сантиметри в довжину, тонке сіро-коричневе черевце, невиразна голова, шість слабких ніжок — ось так виглядає мурашине левеня. Вилізши з кокона, воно насамперед зігрівається і чиститься. Його крильця поступово обсихають і розправляються. Комаха невпевнено махає ними, ніби перевіряючи на якість, а потім підіймається у повітря і летить шукати собі пару.

Дорослий мурашиний лев не лише не страшний, він швидше симпатичний і схожий на бабку. Таких дорослих особин ми звичай і приймаємо за невеликих бабок. Вони малоактивні і, здається, ледь переносять своє ніжне тільце з прозорими крилами від рослини до рослини, харчуючись пилком і нектаром. Ні на мурах, ні на інших комах вони не звертають жодної уваги. Хоча все ж деякі їхні види є хижаками, що продовжують харчуватися дрібними комахами.

Самка мурашиного лева відкладає яйця, прикріплюючи їх до гілочки чи навіть до каменя в сухому піщаному місці. Згодом із кожного яйця вилуплюється личинка, зовсім не схожа на своїх милих безтурботних батьків. Життя триває!

Мурашині леви живуть у сухих і піщаних регіонах по всій Європі, але не часто потрапляють у поле нашого зору, тому ми мало про них знаємо. Часто їх відслідковують на піщаному півдні, зокрема на острові Джарилгач, що в Херсонській області. А світлини бабок, опубліковані в «Дні», Віктор Севидов зробив на Утлюцькому лимані в Запорізькій області та в Кривому Розі.

ВЕЛЕТЕНСЬКИЙ МУРАШИНИЙ ЛЕВ ЗАНЕСЕНИЙ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

В Україні переважно зустрічається звичайний мурашиний лев. А ось його родич, велетенський мурашиний лев, занесений до Червоної книги України з природоохоронним статусом «зникаючий». Доросла особина цього виду вдвічі більша за звичайну.

Цей рідкісний вид, як вважають ентомологи, потерпає насамперед від людської діяльності — господарського та рекреаційного освоєння приморських пісків, а також їх заліснення.

Населяє він переважно приморські піски та дюни з розрідженою чагарниковою чи трав’янистою рослинністю, — йдеться у Червоній книзі України. — На півдні Європи зустрічається і в гірській місцевості у висоту до 1000 метрів над рівнем моря. Дорослі особини активні з настанням сутінків, досить охоче летять на світло. Личинки, які досягають у довжину до 30 мм, живуть у піщаному ґрунті під тонким шаром піску, де активно вишукують здобич. На відміну від багатьох інших представників родини личинки велетенського мурашиного лева не будують пасток у вигляді лійок.

МУРАШИНІ ЛЕВИ — ВІДОМІ ПЕРСОНАЖІ У СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ

Завдяки особливій поведінці личинок мурашині леви залишили помітний слід у світовій культурі, починаючи з давніх часів. На них можна натрапити і в древніх міфах Ойкумени, і в дитячих скандинавських казках, і в космічній фантастиці дорослих.

Мурашиний лев описаний ще в ранньохристиянській книзі «Фізіолог», де властивості міфологічних тварин відповідають поняттям християнської моралі, у магічних заклинаннях.

Із часів створення «Махабхарати» цим комахам приписували риси, що зближають їх із хижими тваринами. Їх зображали підступними хижаками і копачами золота. Історик Геродот навіть описав метаморфози мурашиного лева, личинки якого риють колодязі й добувають звідти золото, а дорослі комахи літають так швидко, як верблюди бігають.

А ще познайомитися з мурашиним левом можна у книжках — Туве Янсон «Капелюх чарівника», Джеральд Дарелл «Птахи, звірі та родичі», Ян Ларрі «Незвичайні пригоди Карика і Валі».