МЕНЮ

Кулик, що схожий на ластівку

Людмила СТУПЧУК. Фото Оксани РАЛДУГІНОЇ, сайт «Птахи України»
1 серпня, 2019 - 17:31
Обидва види дерихвоста, які мешкаютьв Україні, занесені до Червоної книги

Хтось прочитає заголовок і подумає: так я бачив цю симпатичну пташку! Може, й бачив, але найвірогдніше, що ні. Дерихвости — лучний і степовий, на жаль, у нас трапляються нечасто й занесені до Червоної книги України.

У польоті дерихвіст і справді нагадує ластівку, має такі ж загострені крила і роздвоєний хвіст. А от на землі птах радше схожий на кулика, який, до речі, і є його найближчою ріднею.

Лучний дерихвіст і степовий дерихвіст між собою дуже схожі, —розповідає біолог Марія САВЧУК. — Лучний відрізняється від степового лише каштановим сподом крил і білою смужкою, яка проходить по краю другорядних махових пер.

Особливо привабливі дерихвости в шлюбному вбранні. Сіро-буруваті, з білими кільцями під очима, кремовими, окресленим чорною смугою горлечком і передньою частиною щік, з чорним дзьобом, який біля основи червоний. А великі гарні очі не лише прикрашають, а й дозволяють пильно бачити і здобич, і небезпеку.

ЛУЧНОГО ДЕРИХВОСТА МОЖНА ЗУСТРІТИ НАВІТЬ НА ЛЕТОВИЩАХ

Лучний дерихвіст найохочіше селиться на широких мулистих узбережжях, біля боліт, лагун і солончаків. У деяких місцевостях, трапляється, й на орних землях, розташованих поблизу вологих зон. А іноді, уявляєте, навіть уздовж злітних смуг на летовищах!

Гніздовий ареал цього птаха простягається від Піренейського півострова до північно-західного узбережжя Каспію. В Україні він поширений у Азово-Чорноморському регіоні від Дунаю до східних кордонів країни. Тут ще до вісімдесятих років минулого століття їх нараховували 700—750 пар, але наприкінці століття — вже приблизно 400 пар. Побачити цих гарних птахів можна в Присивашші, на Херсонщині та в Криму, рідше — в Запорізькій та Донецькій областях.

Лучний дерихвостик чудово бігає, махаючи своїм кумедним хвостиком, але ще краще літає. Його політ, який орнітологи порівнюють з польотом бджолоїдки, відзначається швидкістю, красивими вигинами, стрімкими поворотами і надзвичайно великою різноманітністю рухів. Із чуттів найбільш розвинений зір, про що можна здогадатися по великих очах.

Дерихвости пожвавлюються найбільше ввечері, вдень же сплять неподалік від гнізд або сидять у ямках у степу чи солончаках, нерідко навіть поблизу від стада худоби на пасовищі і виглядають свою здобич.

Харчуються вони переважно комахами, ловлячи їх на бігу, навіть підскакуючи для цього, або нальоту. У другій половині літа головною їжею лучних дерихвостів стають різноманітні кобилки і сарана. Винищуючи велику кількість комах, шкідливих для сільського господарства, вони безперечно приносять людям неабияку користь. Особливо відчутна їхня допомога (чи її відсутність) під час нашестя сарани. В Африці дерихвостів взагалі вважають головними ворогами сарани і називають «саранові птахи». А от розповіді про те, що маленькі дерихвости (як і деякі інші пташки) чистять зуби великим крокодилам, учені називають нісенітницею, оскільки крокодилячі зуби чищення не потребують.

СТЕПОВІ ДЕРИХВОСТИ МАЮТЬ СТАТУС «ЗНИКАЮЧИХ»

Степовому дерихвосту «пощастило» ще менше. Якщо на початку минулого століття його ареал охоплював узбережжя Чорного й Азовського морів від східних кордонів країни до Дунаю, то вже з кінця століття відомі лише поодинокі випадки гніздування птаха на півдні України. Подекуди вони гніздяться в Приазов’ї, а під час міграцій трапляються і в інших приморських районах.

Селяться ці птахи на узбережжі моря в таких самих місцях, як і лучні дерихвости, на зниженнях морського берега з засоленим, голим або вкритим рідкою і низькою рослинністю ґрунтом. Морські острови зазвичай їм не до вподоби. А ще вони обирають місця проживання на солонцях серед степів з негустою рослинністю і з плямами голого ґрунту та на ділянках біля води. Це не такі вже й надзвичайні потреби, правда?

Птахи завжди тримаються галасливими зграями, от тільки їхнє «кіри» або «кірг» чути, на жаль, дуже рідко. На зменшення їх кількості впливає й те, що степові дерихвости через свою легковажність легко стають жертвами великих птахів — сорок і ворон. Чемні дерихвости не слухають цих пліткарок, і вони завжди застають їх зненацька.

Окрім того, їхні й так не великі колонії на пасовиськах біля водоймищ турбують тварини і люди, в яких свої плани на пташині території, а гніздівлі на полях, часом навіть випадково, знищують при оранці полів. А що вже казати про браконьєрів!

ДЕРИХВОСТІВ ОХОРОНЯЮТЬ І ПЕРЕСЕЛЯЮТЬ У ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Обидва види дерихвостів включені до Червоної книги України, степовий зі статусом — зникаючий; луговий зі статусом — рідкісний, перебувають під захистом Боннської («Про збереження мігруючих видів диких тварин») та Бернської («Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі»), а також Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA).

Охороняються птахи в Дунайському та Чорноморському біосферних заповідниках, Азово-Сиваському Національному природному парку та регіональному ландшафтному парку «Меотида». До слова, у літературі є інформація, що пташенят степового дерихвоста успішно вирощували та повертали у природне середовище на орнітологічній станції Донецького університету (Крива коса Азовського моря).

На більшій частині європейського ареалу чисельність лучного і степового дерихвостів дуже скорочується через зміни, що відбуваються у довкіллі, — відзначають природоохоронці. — Особливо даються взнаки меліорація земель, використання пестицидів та турбування птахів унаслідок рекреаційного освоєння територій. Свою роль зіграли також несприятливі для проживання птахів погодні умови та випас худоби на територіях, де птахи живляться.

Для збереження виду, — каже Марія Савчук, — особливо важливе відповідальне, з рахуванням впливу на довкілля, ведення сільського господарства, охорона та заповідання місць гніздування й територій довкола них, реабілітація і відновлення середовищ існування птахів.

Відлітають дерихвости рано, вже з середини липня, а до кінця вересня їх в Україні й зовсім немає. І від нас, людей, багато в чому залежить, чи повернуться ці симпатичні птахи до нас наступної весни.

На жаль, ми так мало знаємо про довкілля, на щастя, можемо зробити так багато. Насамперед більше дізнатися про тих, хто його населяє. А дізнавшись, ви не зможете їх не полюбити і не цікавитися їхньою долею.