МЕНЮ

Фаянси Веджвуда

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото Андрія КУБ'ЯКА
21 грудня, 2018 - 13:45
У Львові демонструють посуд світової слави британської торговельної марки

«День» продовжує знайомити з музейними раритетами. Нині — мандрівка до Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (проспект Свободи, 15), під час якої йтиметься про фаянсовий посуд фірми «Джозайя Веджвуд і сини» (Josiah Wedgwood and Sons), заснованої 1759 року.

Спадковий гончар, Веджвуд від самого початку так інтенсивно і, головне, креативно працював на своїй фабриці, що вже в дуже близькому часі, 1765-го, створив зразки сервізів, які зацікавили її Високість королеву Шарлотту Мекленбург-Стреліц, опісля чого підприємство незабаром зажило слави як таке, що виробляє «королівські товари». А рік по тому Веджвуд отримав дозвіл на будівництво виробничих корпусів у церемоніальному графстві Стаффоршир — у місцевості Етрурія (нині — передмістя центру гончарного виробництва Сток-он-Трент). Про це «Дню» розповів завідувач сектору експозиції МЕХП Андрій КОЛОТАЙ.

За словами Андрія Михайловича, сервізи на фірмі Веджвуда виконували у римській, грецькій або єгипетській стилістиці, використовуючи при цьому тогочасні ноу-хау і постійно вдосконалюючи виробництво. «А особливо популярним у вищому світі були фаянси «під китайську порцеляну», — відзначає наш екскурсовод і додає, що британські фаянси перебували на піку слави дуже тривалий час. А 1906 року на фабриці веджвудського посуду навіть створили музей, щоб усі охочі мали можливість оглянути і сучасні, і, головне, «архівні» доробки відомого на весь світ підприємства.

Щодо постійної експозиції Музею етнографії, то в ній представлені зразки декоративного та ужиткового посуду фабрики «Ентурія» кінця XVIII — початку XIX століть. «Як бачимо із музейних зразків, Веджвуд досягав чудових результатів, зафарбовуючи глину оксидами металів у різні кольори: синій, блакитний, рожевий, оливковий, — показує раритети Андрій Колотай. — Вироби декорували ліпними рельєфами, найчастіше — білого кольору. А у Великобританії й донині виробляють дорогі фаянсові сервізи та окремі предмети посуду за рецептурою «великого Джозайя» — найвідомішого майстра декоративно-ужиткового мистецтва XVIII століття, одного із фундаторів промислового дизайну».

Готуючись до розмови про фаянси Веджвуда, я погортала відповідну літературу і знайшла деякі відомості про знаменитого кераміста. Головна заслуга цього визначного майстра полягає в тому, що він не тільки досконало вивчив гончарну справу, а й модернізував її і так суттєво вплинув на розвиток усього англійського глиняного виробництва, що зробив його взірцевим для всього світу. Саме завдяки Веджвуду гончарна справа вийшла на цілком новий рівень. Зокрема, Джозайя винайшов яшмову кам'яну масу і, кажуть, вдався до щонайменше 10 000 дослідів, перш ніж оприлюднити її оптимальний склад. А для спостереження за температурою в печі Веджвуд винайшов пірометр — прилад для безконтактного вимірювання температури, завдяки якому можна було контролювати процес випалювання.

Обізнаний поціновувач естетики класицизму, Веджвуд відомий також тим, що не тільки вивчав культуру Стародавнього Риму, а й дещо намагався відтворити — зокрема, так звану Портлендську вазу, яку вважають одним із найвидатніших творів античного художнього скла.

Відомий у наукових колах і термін «Градус Веджвуда», і це — одиниця виміру температури в температурній шкалі, яка використовувалася для визначення температури вище за точку кипіння ртуті (356 градусів за Цельсієм, 673 градуси за Фаренгейтом). Вимірювання температури за шкалою Веджвуда ґрунтується на зміні величини усадки глини при нагріванні (порівнювалися довжини нагрітих і холодних глиняних циліндрів).

Веджвуд помер 1795 року, але три його сини — Джон, Джозайя і Томас (на той момент — рівноправні партнери Майстра) продовжили справу. І до речі, нащадки цієї славної династії і через століття не охололи до родинної справи — попри те, що від часу її створення минуло 252 роки, і нині працюють на фірмі пра-пра-пра-прадіда.

Тим часом Андрій Колотай розповідає, що дотепер понад 50 відсотків продукції заснованого Веджвудом підприємства йде на експорт і що на «Ентурії» дотримуються основ технології, розроблених Джозайя: «На своєму заводі Веджвуд створив справжній стиль тонкого фаянсу, розкрив, як ніхто до нього, чудові декоративні властивості цього матеріалу. Крім посуду, на підприємстві виготовляли ґудзики, сережки, брошки, намиста, підставки для світильників, архітектурні фронтони і вставки для меблів».

Підсумовуючи розмову, наш гід наголошує на тому, що цей справжній бренд Великобританії не сплутаєш із жодним іншим: «Недаремно ж він одержав одинадцять (!) королівських нагород».

Залишається додати, що фаянси Веджвуда Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України успадкував від свого попередника — Міського промислового музею, заснованого 1874 року.