МЕНЮ

Дубові яблучка

Людмила СТУПЧУК. Фото автора та з відкритих джерел
21 листопада, 2019 - 15:27
Шкідливі для рослин, вони широко застосовуються в народній медицині

Ви, певно, не раз бачили цікаві листки, найчастіше дубові, на яких знаходяться симпатичні маленькі яблучка (їх ще називають чорнильними горішками). Діти люблять збирати такі листочки. Восени яблучка набувають найбільших розмірів, тому цієї пори року дуже приваблюють малечу.

Якщо ви розріжете таке яблучко, то побачите невелику порожнину, а в ній — ледь помітну личинку. Зазвичай восени самка комахи-горіхотворки відкладає яйця у бруньку дуба, а весною там з’являються личинки. Їх живлення спричиняє розростання тканин листка, який слугує личинці домівкою. Подразнений м’якуш листка починає аномально розростатися, утворюючи такий собі «горішок». Це і є гали, або цецидії, — паразитичні новоутворення на органах рослин (насамперед на листках дуба, берези, липи, клена, вільхи, граба). Причин їх виникнення є кілька. Найчастіше це механічне подразнення рослинних клітин від укусів комах, які відкладають у гали яйця, виділення токсинів різними видами збудників, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — На думку вчених, процес утворення наростів нагадує процес поширення запальних процесів у тілі людині.

ДУБОВІ ГОРІХОТВОРКИ І ГАЛОВІ ДУБИ

Відомо приблизно 15 тисяч видів організмів, що творять гали. Особливе місце серед них у Європі посідають дубові горіхотворки.

Гали — це аномальні клітинні новоутворення на листках, пагонах і навіть коренях різних рослин. Але найчастіше вони трапляються саме на листках дуба. У Месопотамії та Малій Азії навіть поширений так званий галовий дуб. Крім горіхотворок трапляються й інші, пов’язані тільки з дубом, комахи (зокрема — зелена дубова листовійка).

На листках груші гали розташовуються рядками, паралельно центральній жилі листка, на яблуні — по всьому листку, особливо багато їх на нижній стороні, на вербі — ланцюжками опуклих наростів по обидва боки листка. Певно ж, бачили такі утворення не раз?

Масове утворення гал, що спричиняє масове розмноження горіхотворки та інших комах, призводить до передчасного опадання листя, зменшення загальної площі фотосинтезуючого апарату, а загалом і до істотного зменшення росту рослин. Збудники багатьох гал ослаблюють рослини і можуть спричинити їхню загибель, чим шкодять лісовому і сільському господарству, зауважує природоохоронець Ігор МЕЛІКА.

Окремі гали, що з’являються на рослинах, які нормально розвиваються, особливої шкоди не завдають, але за масової їх появи рослина знесилюється. У деяких випадках, як-от у разі утворення гал на виноградних коренях, це призводить до їх загибелі. Старі гали використовують як сховища гусені, жуки, мурахи.

Тому збір і знищення листків з галами, до моменту появи з них шкідників, у таких випадках є найдоцільнішим. До слова, у комах, що творять гали, теж є свої вороги, насамперед, це великі синиці і шишкарі. А ще на галоутворюючу тлю полюють жуки-сонечка, клопи і деякі види мух.

НАРОДНА МЕДИЦИНА ЦІНУЄ ГАЛИ

У народній медицині гали цінуються насамперед за те, що вони містять до 70 відсотків таніну та суміш дубильних речовин. У Середземномор’ї та Ірані для виготовлення таніну й зараз використовують здебільшого гали з дубів, незважаючи на існування сучасніших методів його видобування. Танін, або дубильна кислота, у великій кількості знаходиться у корі, листі та плодах багатьох рослин. Та все ж у жодній частині дерева не міститься стільки дубильних речовин, скільки в дубових горішках.

З приписів народної медицини відомо про такі застосування галової настоянки. Її використовують для лікування ротової порожнини і  горла, зокрема, для полоскання при флюсах і ангіні, для лікування обморожених частин тіла. Помічна настоянка й під час лікування виразок (як зовнішніх, так і внутрішніх), для зміцнення органів травної системи та при туберкульозі. Відомо також, що вона активізує ріст волосся, сприяє прискоренню загоєння тріщин на губах та опіків; заживлює лишаї та укуси комах.

Таніни, видобуті з галових горішків, застосовують і як протиотруту при отруєнні організму солями важких металів та алкалоїдами, поки ці отрути ще перебувають у шлунку.

ДЛЯ ФАРБУВАННЯ ТКАНИН І ВИГОТОВЛЕННЯ ЧОРНИЛА

Якщо ви назбираєте таких горішків (сухими вони зберігаються роками), то можете отримати міцний і насичений барвник. Ним і досі фарбують тканини ті, хто надає переваги природним барвникам і відроджує традиції їхнього використання. Це дуже цікавий процес, хоча й доволі тривалий і трудоємний. Для досягнення потрібного кольору до гал додають інші рослини, наприклад, м’яту, шкірки авокадо, червонокачанну капусту, марену. Справжні умільці з фарбування природними барвниками тижнями вимочують і витримують тканини у розчині.

А ще відомо, що в давні часи з галів виготовляли чорнило. Тому дубові гали називають ще «чорнильними горішками». Їх використовували у виробництві чорнила з часів Римської імперії, а найбільш затребуваними вони були у XVIII—XIX століттях. Важко уявити, скільки шедеврів світової науки і літератури написані саме такими чорнилами!

До останньої третини XIX століття гали використовували при виготовленні стійкого чорнила, яке довго не вигоряло: велика кількість дубильних речовин, змішуючись із сульфатом заліза, дає чорну фарбу. Тому гали дуже цінувалися, а їх збір був важливою частиною доходу селян.

Рецепт приготування чорнила я знайшла на сайті Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького. Для цього потрібні  чорнильні горішки — 75 г , залізний купорос — 50 г, гуміарабік (смола акацій) — 50 г та півтора літра води.

Для приготування розчину залізного купоросу (продають у господарських крамницях) його розчиняють у гарячій воді й залишають на дві-три години. Утворену піну знімають, а розчин купоросу зливають, намагаючись не потривожити осад. Гуміарабік служить загусником чорнила, придбати його нині можна і через інтернет, з дому не виходячи.

Отож, кожен охочий може спробувати виготовити такі чорнила. Та й спробувати писати ним, знайшовши відповідне гусяче перо.

Незважаючи на те, що про гали зібрано чимало інформації, дослідники все ж не вважають їх досконало вивченими і такими, що не можуть розкрити нових таємниць.