МЕНЮ

Чи вдома кум Горобець?

Людмила СТУПЧУК, Рівне. Фото Оксани РАЛДУГІНОЇ, сайт «Птахи України»
14 лютого, 2019 - 15:31
Європейська популяція цих пернатих, на думку науковців, з початком ХХІ століття значно скоротилася

Щоранку зграя горобців зустрічає мене біля великого шипшинового куща. Їх завжди багато. Часом, схоже, прилітають не лише з дітьми, а й іншими родичами та друзями. Вони охоче пригощаються зернятами і просом, яке я підкидаю їм біля куща, втоптавши сніг. Після снігопадів та під час ожеледиці горобцям важко дістати собі їжу. Тому кожна жменька зерна — порятунок для багатьох із них.

ВЗИМКУ ОСНОВНЕ ЗАНЯТТЯ — ПОШУК ЇЖІ

Взимку основне заняття горобців, як і всіх птахів, — це пошук їжі, що дає шанс вижити. Птахи в цей період тримаються зграйками, здебільшого на деревах чи на землі. Вони поводяться в холодну пору досить тихо, подаючи час від часу тільки сигнали тривоги. Зате наприкінці зими, коли день стає довшим, а сонце починає дедалі більше пригрівати, горобці оживають, сповіщаючи своїм радісним цвіріньканням про наближення весни. Вже у березні птахи починають готуватися до розмноження. Вони стають галасливими, самці чубляться за найкращі місця для будівництва гнізда. Горобчихи кокетливо спостерігають за горобцями — хто з них переможе? У цей час птахи особливо вразливі, адже їхня увага не цілковито зосереджена на небезпеці. Та незабаром, у квітні, горобиний галас трохи вщухне. Птахи будуватимуть гнізда, і на галасування в них просто не буде часу, та й потреби. Вони старанно збирають ганчірки, соломинки, папірці й носять їх у дзьобі до місця, де будують гнізда. За будівництво гнізда відповідальні самці, поки йдуть роботи, вони намагаються привабити партнерок. До слова, горобці — однолюби, вони створюють сім’ю раз і на все своє недовге життя. Це дуже плодючі пташки, за кілька літніх місяців вони можуть дати два, а то й три потомства, а тому всі мають статус багатодітних батьків.

ПОЛЬОВИЙ І ХАТНІЙ ГОРОБЦІ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ КОЛЬОРОМ «ШАПОЧОК»

В Україні зустрічаються три види горобців — польові, хатні й чорногруді. Зрідка, правда, трапляються ще й скельні.

Наші «шипшинові» горобці — польові. На відміну від іншого виду — хатніх горобців — вони мають коричневу шапочку (у хатніх — сірі), білуваті щоки, чорну пляму на щоках, якої у хатніх немає; чорна пляма на волі помітно менша, ніж у хатнього горобця. Польовий горобець дещо менший за хатнього, веде і осілий, і кочовий спосіб життя, але завжди тримається зграї. Цей невибагливий птах живиться насінням та плодами рослин і комахами, — розповідає рівненський біолог Марія САВЧУК. — Польовий горобець, хоч і супроводжує людину, здається, що він повсюди, але гніздиться зазвичай у природних умовах — у парках, великих садах, чагарниках, гаях, на узліссях. Найчастіше він робить гніздо в дуплах, штучних гніздівлях, норах, трапляється, навіть на гніздах білих лелек. А от хатній горобець переважно облаштовується ближче до людини, часто під дахами людських осель, тому й отримав таку назву. А ще хатні горобчиха і горобець відрізняються, насамперед, кольором «шапочок», а от польових розрізнити важко.

— Останнім часом помітив, що суттєво поменшало саме хатніх горобців, — каже харків’янин Ігор КОЗИЦЬКИЙ. — Польові тримаються окремо, зовсім неподалік будинків, але й неподалік поля, і численно переважають хатніх. Та і в окрузі польовичків вистачає. А зграйка хатніх — єдина в окрузі, яку спостерігаю. Може, їх стало менше через брак доступної їжі чи тому, що інші птахи витісняють із харчових майданчиків.

— Зменшення популяції горобців у сільській місцевості можна пояснити інтенсивним використанням хімічних добрив, хворобами, викликаними високим вмістом пестицидів у злаках, а також зменшенням кількості комах під час розмноження птахів. У містах стає важче знайти місця для гніздування та зимівлі, відчутніше збільшення кількості хижих птахів та зменшення зелених зон, що, знову-таки, веде до загибелі комах, необхідних для вигодовування пташенят. Саме під час цього важливого процесу горобці й знищують найбільше комах. Чорногруді ж горобці, ще досить рідкісні в Україні, зустрічаються переважно в Дунайсько-Дністровому межиріччі, — розповідає черкащанка Оксана РАЛДУГІНА, авторка цих фото. — Північні популяції чорногрудого горобця перелітні, південні — осілі. Я зустрічала їх у Миколаївській та Одеській областях. Птахи дуже близькі до хатніх горобців, з якими можуть створювати гібриди. Як і інші їхні родичі, вони ведуть груповий спосіб життя — у гніздовий період селяться колоніями, в інший час теж тримаються зграями, що досягають іноді дуже великих розмірів. Спостерігала, як чорногрудий горобець зводить свої гнізда в заселених гніздах білого лелеки та біля гнізд воронових птахів. А ще горобці влаштовують свої гнізда в зовнішніх стінах гнізд орланів.

НА ГОРОБЦІВ ЧИГАЄ ЧИМАЛО НЕБЕЗПЕК

Багатьом, певно, відома з історії «китайська боротьба» з горобцями та які були її наслідки. 1958 року в Китаї цих птахів оголосили головними ворогами полів та почали безжально винищувати. Наступного року втрати врожаю справді зменшились, однак успіх був нетривалий. Незабаром у країні розпочалися колосальні втрати врожаю через комах, які розплодилися за відсутності горобців — порушення природного балансу завжди має драматичні, часто не передбачувані наслідки. Вже 1960 року лідер країни Мао Цзедун змушений був прийняти особисте рішення таки припинити боротьбу з горобцями.

Зате в США ще у XIX столітті в Бостоні вдячні селяни поставили перший пам’ятник горобцю за його боротьбу з комахами-шкідниками. Це відбулося незабаром після того, як горобців завезли до країни з Європи для боротьби з гусінню.

Треба визнати, що в довкіллі на горобців чигає ще дуже багато інших небезпек. Одна з них — кішки, які зазвичай активно та успішно полюють на горобців. На беззахисних пташок нападають також пернаті хижаки, зокрема вдень — яструби малі, а вночі — сови. Взимку вони через сніги та ожеледицю не мають доступу до їжі. А ще бідолахи часто потрапляють під колеса машин, збираючи зерно на узбіччях доріг.

Наостанок варто зауважити, що горобці, як і будь-який інший вид птахів, приносять довкіллю й людині зокрема величезну користь, знищуючи шкідливих комах. Звісно, людям вони завдають і певної шкоди, налітаючи на вишневі сади чи поля достиглого проса. Але користі від них таки значно більше. Птахи — пріоритетні види для моніторингу, адже відображають загальні процеси і тенденції в природі. Окрім того, не все, особливо у світі живої природи, можна оцінювати з позиції користі тільки для людини, — застерігають фахівці з Українського товариства охорони птахів. — Це дуже ризикований шлях, оскільки таємниці живих істот нам зовсім маловідомі, і, втручаючись у їхнє життя, ми можемо зашкодити всьому довкіллю та, зрештою, собі. Щоб цього не сталося, варто йти шляхом пізнання.