Чи були запорозькі козаки бандерівцями?

Червоно-чорний прапор у нинішній Польщі, схоже, ледь не всіма однозначно сприймається як бандерівський символ. Та ще й споріднений із нацистською символікою: мовляв, то український аналог нацистської «Крові і Ґрунту». Отож із символікою відповідних кольорів слід бути обережним, а то можеш наразитися на великі неприємності!

Але цікаво: як при цьому бути з прапором повстанців Фіделя Кастро («Рух 26 червня»)? З прапором іспанських анархо-синдикалістів часів Республіки? З прапором сандиністів? Усі вони були червоно-чорними, практично такими самими, як і бандерівські прапори. Ба більше: на державному прапорі Анголи — такі самі кольори і таке саме їхнє розташування, тільки посередині золотистими штрихами промальований герб. Невже тут усюди спорідненість із нацистською символікою? Ті самі кольори (тримайтеся за стільці!) — на державному прапорі Папуа — Нової Гвінеї; лише смуги на ньому розташовані навскоси; а на державному прапорі Португалії — теж ті самі кольори, тільки смуги вертикальні та не однакової ширини, чорна вдвічі вужча за червону...

А як бути з уславленою картиною Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»? Там за спинами козаків зображені два скручених прапори: синьо-жовтий і червоно-чорний. Консультантом художника під час написання цієї картини був знаний історик українського козацтва Дмитро Яворницький. Саме з автентичних експонатів колекції Яворницького Рєпін змальовував амуніцію, зброю, іншу козацьку атрибутику, зокрема і прапори. То невже ж бандерівці вже існували у XVII—XVIII століттях? 

Утім, під цим оглядом можливі, як то кажуть, «певні несподіванки». Адже й за часів козаччини, траплялося, українці вкрай непоштиво поводилися з поляками (так само, як і поляки з українцями). А Богдан Хмельницький узагалі волів, щоб західний кордон його держави сягав Вісли, «як за давніх князів руських». То не виключено, що знайдуться охочі поширити дію закону — того самого, «антибандерівського» — у глибину століть, а не обмежитись 1925 роком, коли Степан Бандера ще ходив до гімназії. Чи ще щось вигадати, спрямоване проти українського козацтва, яке, правду сказати, вело війни не за приписами Гаазьких чи Женевських концепцій, а в тому «веселому» стилі, в якому воювали в ті часи геть усі європейці. Але ж можна з усіх когось і виокремити й призначити цапом-відбувайлом, чи не так?