МЕНЮ

Чорні птахи, білий сніг

Людмила СТУПЧУК, Рівне. Фото Оксани РАЛДУГІНОЇ, сайт «Птахи України»
31 січня, 2019 - 16:45
Крім ворон, шановне товариство становлять граки, галки і круки

Узимку, на білому снігу, чорні птахи особливо помітні. Здебільшого ми називаємо їх усіх воронами. Але крім ворон (фото 4), шановне товариство становлять граки, галки і круки.

В Україні, як і в багатьох інших європейських країнах, ці птахи завдяки своїй здатності пристосовуватися (насамперед, всеїдності) дедалі більше колонізують мегаполіси і мешкають поряд з людиною, — розповідає рівненський біолог Марія САВЧУК. — Тож, погодьтеся, все-таки варто знати своїх сусідів, а вже не розрізняти їх — просто негарно.

КРУК НАДАЄ ПЕРЕВАГУ САМОТІ, ВОРОНА ЛЮБИТЬ ТОВАРИСТВО

Дехто помилково вважає, що ворóна і вóрон — це різні статі одного птаха. Насправді це зовсім різні види воронових. А українською «в рон» — це взагалі «крук» (фото 1). Людині ж, не втаємниченій у такі тонкощі, він може видатися на перший погляд просто великою вороною. Крук, або ворон, безсумнівно, найбільший і найповажніший птах із родини воронових. Він може бути удвічі важчий за звичайну ворону, завдовжки сягати до 60 сантиметрів і мати розмах крил близько метра. Від ворони крук відрізняється ще й тим, що має більший дзьоб і довгий клиноподібний хвіст, а також кудлате пір’я під дзьобом.


ФОТО 1

Ворона має здебільшого чорно-сіре оперення, менша за розміром. Доволі хитра та кмітлива, вона охоче обирає людські поселення, де простіше прохарчуватися, і добре співіснує з людьми. Крук же почувається комфортніше на позаміських територіях, надаючи перевагу лісам, гірській місцевості та пустелям. Круки — справжні мандрівники. Їх можна побачити в багатьох регіонах Північної півкулі. До речі, політ у цих птахів теж відрізняється. Літаючи, круки переважно ширяють, а вор     ни часто махають крилами і планерують. Крук уміє довго парити в повітрі, особливо в пошуку їжі, ба навіть виконувати фігури «вищого пілотажу». Припускають, що сила польоту птаха й спричинила те, що Ной випустив його з ковчега першим під час Потопу.

«У нас круків багато, вони, на відміну від галок, граків та ворон, тримаються подалі від людини, — каже черкащанка Оксана РАЛДУГІНА, автор цих фотографій. — Круки зустрічаються майже скрізь тільки в лісах, дуже обережні. Лише в Карпатах бачила їх біля сіл. Узимку, звичайно, легше їх знайти поблизу людини. І, відповідно, й сфотографувати».

І хоч крука відносять до співочих птахів, його «крумкання» чомусь мало кому здається співом. Тривалий час дослідники сперечалися про те, наскільки крук піддається спробам навчити його говорити. Існують документальні підтвердження, зокрема, викладені в книжці «Мозок птахів», що приручених круків навчали імітувати людську мову.

А ще крука вважають одним із найрозумніших птахів, він часто ставав героєм містичних творів. Згадаймо, наприклад, вірш «Ворон» Едгара Алана По, що є одним із найвідоміших зразків англомовної поезії. Про ворону ж частіше розповідають якісь кумедні історії та байки, проте не заперечують її кмітливість і допитливість, якими вона часто користується.

До слова, крук — єдиний представник родини, який вважається гербовою фігурою. Він символізує передбачливість та довголіття — і зображується на гербах кількох європейських територій, міст, наприклад Лісабона, і знатних родів. В українській геральдиці ж крук трапляється рідко.

ОДНІ ГРАКИ ПРИЛЕТІЛИ, ІНШІ ВІДЛЕТІЛИ

Узимку не можна не звернути уваги на великі зграї птахів, які кружляють над містом, сидять на деревах, нишпорять по снігу і з осторогою дивляться на людей, але не дуже їх бояться. Граки (фото 2) прилітають у міста зимувати — тут зазвичай тепліше і завжди є їжа.


ФОТО 2

«Грака від ворони відрізнити легко, — вважають фахівці Українського товариства охорони птахів. — По-перше, чорних ворон в українських містах майже немає. По-друге, у чорної ворони суцільно чорний дзьоб, немає голої шкіри біля основи дзьоба, голова пласкіша і немає «спідниці» з пір’я біля ніг. Грак же має сірий дзьоб та «спідницю» з пір’я внизу. Чорні ворони, з якими грака часто плутають, не живуть в Україні. Вони водяться переважно в Західній Європі, а в Україні живуть сірі ворони й граки».

Граки не лише зимують зграями. Це дуже соціальні птахи, які гніздяться колоніями. Пара повертається щороку до одного й того ж гнізда, відновлює його і захищає свою невелику територію навколо. Грачині колонії бувають малі й великі, інколи спільнота має лише десяток гнізд, часом — кілька десятків. Із літературних джерел відомо, що якось у Шотландії зафіксували колонію, де гніздилося 900 пар граків — ціле місто птахів! Ці розумні птахи керуються не лише інстинктами, а й можуть приймати певні рішення, користуватися знаряддями й учитися, відзначають учені.

Граки — мігруючі птахи. На зиму наші граки летять на південь країни або й далі, — продовжує розповідь Марія Савчук. — Ті, що гніздяться в лісах біля Києва, — до Угорщини та Болгарії. А граки, які прилітають до нас зимувати, — родом із Середнього Поволжя. Навесні вони повернуться до рідних лісів гніздитися, і їхній приліт у Росії знаменуватиме весну. Як на хрестоматійній картині художника Олексія Саврасова «Грачи прилетели», яка дивувала нас у шкільні роки своєю назвою. Як же прилетіли? Так ось же вони, увесь час поряд.

Грака в Україні називають ще «гáйворон», а зграю птахів — «гайворонням». Такі назви можна зустріти в багатьох народних піснях і переказах.

Птах хоч і вважається негеральдичною фігурою, проте його зображення, що уособлює довголіття і розум, все ж присутнє на гербах деяких територій і родів Європи.

ЛЕТІЛА ГАЛКА ЧЕРЕЗ БАЛКУ

Галок (фото 3) якраз відрізнити від їхніх родичів найлегше — вони найменші, але не виглядають як воронячі чи гракові діти. В Україні це осілий птах, який трапляється по всій території, хоча взагалі буває також кочовим і перелітним.


ФОТО 3

Їх чимало і в населених пунктах, і в розріджених лісах, і на скелястих узбережжях морів. Птахи гніздяться в нішах будівель, під дахами, у норах, дуплах дерев, у порожнинах скель. Навесні галок можна побачити навіть на дахах будинків і димарях, де вони роблять свої гнізда, чим дуже сердять господарів помешкань. Компанійські птахи часто збираються великими зграями, і не лише з ріднею — граками чи воронами, а й разом із голубами.

Цікавими є й гнізда галок, які вони роблять із гілок і вистилають усередині соломою, ганчір’ям, ватою, клаптиками паперу — всім, що трапиться під лапку.

Живляться галки, як і ворони й граки, переважно комахами, падлом, харчовими відходами. Трапляється, їдять і яйця інших птахів.

Етимологи вважають, що слова «галка», «галиця», «галич», «кавка», вочевидь, походять від праслов’янського «гал», що означає «чорний». Недарма ж кажуть: «чорний, наче галка».

Цей птах зображений на гербах Галичини — Івано-Франківська та області. Старовинний герб Галича та Галицької землі з XIV ст. — чорна галка, готова до польоту, на білому (або небесному) полі з короною на голові. (Хоча варто зауважити, що існує принаймні ще десять різних версій походження цього слова.) Зображення галки міститься також на деяких територіальних гербах Франції.