МЕНЮ

Журналісти в гостях «у Зеленського»

Наталя ІЩЕНКО
20 вересня, 2019 - 11:40
Нова влада вирішила зайнятися проблемами медіа

Процес створення громадської ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Офісі Президента України відразу після старту викликав жваву дискусію в медійної тусовці. Цього треба було очікувати — журналістика та медіаактивізм є сферою діяльності, яка за визначенням передбачає багато слів та емоцій, але в Україні це особливо помітно: в нас запеклі сварки, т. зв. «ср...чі», всередині вітчизняної медіаспільноти взагалі давно вже є нормою життя. Втім, що ми побачимо, якщо спробуємо подивитися без «фейсбуковських» пристрастей на спробу створення нового (або оновленого старого) формату взаємодії влади із представниками медійної індустрії?

ХТО ЦІ ЛЮДИ?

Отже, після нетривалої, але інтенсивної підготовчої роботи Офіс Президента організував зустріч представників нової влади, до сфери компетенції яких належать ЗМІ — з журналістами, медіаменеджерами та представниками громадських об’єднань, що опікуються медійними темами, свободою слова та загалом правами людини. Засідання проходило багато в чому за канонами всіх подібних зібрань на Банкової в попередні роки, і під час спілкування представників уряду, ОПУ та депутатів із медійниками традиційно згадувалися всі проблемні питання роботи журналістів та функціонування засобів масової інформації в Україні та аспекти можливої подальшої взаємодії працівників ЗМІ із владою задля вирішення існуючих проблем.

Ніяких рішень по суті за підсумками наради в ОПУ медійників та представників влади не ухвалювалося — що закономірно, все ж тільки починається. Був узгоджений лише один організаційний момент: створення за підсумками зборів тимчасової громадської ради, яка, по суті, є робочою групою з підготовки до створення вже повноцінної громадської ради з питань свободи слова та захисту журналістів при президентському Офісі.

До тимчасового органу за підсумками голосування (під час зустрічі) та «за посадою» увійшло 15 осіб.

Це, зокрема,

•  Олександр Бурмагін (виконавчий директор ГО «Платформа прав людини»),

•  Наталія Влащенко (генеральний продюсер телеканала ZIK),

•  Наталя Гуменюк (голова ГО «Громадське телебачення»),

•  Діана Дуцик (виконавча директор Українського інституту медіа та комунікацій),

•  Павло Єлізаров (продюсер «Свобода слова Савіка Шустера»),

•  Максим Кречетов (ОПУ),

•  Тетяна Лебедєва (почесна голова Незалежної асоціації телерадіомовників, екс-голова наглядової ради «Суспільного»),

•  Вадим Міський (програмний директор ГО «Детектор медіа», секретар наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України),

•  Світлана Остапа (заступниця шефредактора «Детектора медіа», голова наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України),

•  Тетяна Попова (екс-заступниця міністра інформаційної політики, нині експертка ГО «Інформаційна Безпека»),

•  Сергій Томіленко (голова Національної спілки журналістів України),

•  Тарас Шевченко (директор Центру демократії та верховенства права),

•  Сергій Штурхецький (голова Незалежної медіа-профспілки України).

Також були обрані Михайло Ткач («Радіо Свобода») та Данило Яневський (Skrypin.ua), але вони достатньо категорично відмовилися від участі в Громраді, зробивши відповідні публічні заяви, і їх замінили на інших журналістів — перших у списку тих, кому для входження в початковий склад Ради не вистачило голосів:

•  Ірина Городецька (керівниця юридичного відділу медіагрупи «Тавр Медіа» (Хіт FM, Русское радио-Україна, Кiss FM, радіо Рокс, Relax та Мелодія),

•  Людмила Писанко (співробітниця телеканала «112 Україна»).

Як повідомив «Укрінформ» із посиланням на представника ОПУ Максима Кречетова (він таки дійсно представляє Офіс Президента), кожен член тимчасової Громадської ради відповідатиме за певний напрям.

Загалом Положення про майбутню вже постійну Громадську раду наразі на стадії розробки. Документом опікуються Бурмагін та Шевченко. Після підготовки та затвердження документа створення Громради буде формалізовано шляхом підписання Президентом відповідного указу. Передбачається, що Рада з питань свободи слова буде дорадчим органом.

ПЛЮСИ, МІНУСИ

Персональний склад тимчасової Громради та процес його обрання вже викликав купу зауважень. Дійсно, є про що поговорити — є питання і до принципу відбору, і до конкретних персоналій, і до ЗМІ, які представлені в цьому переліку.

Зокрема, незрозуміло, чому команда, яка хоче мати «державу в смартфоні», почала організацію органу з взаємодії з медіасередовищем із «теплового лампового» засідання в нудному будинку на Банковій, замість творчого спілкування в креативному просторі (наприклад). Багато в чому через незвичну для нової влади нестачу прозорості та «наліт» бюрократичних традицій стали можливими такі трактування події, як «намагання президентського оточення встановити свої правила гри на медіаринку» і навіть «початок наступу на свободу слова».

Негативне враження на медіатусовку справили деякі обрані персоналії. Це, зокрема, топ-менеджер «медведчуківського» каналу (до якого згодом додалася працівниця іншого ЗМІ з того ж пулу). Відповідь організаторів заходу на Банковій, що такими виявилися результати голосування, не знімає питання, тому що вибори відбулися в застарілому режимі підняття рук, а Громради в нас прийнято обирати за допомогою онлайн-голосування.

Ще одне негативне враження — неучасть у зустрічі в ОПУ представників ЗМІ, близьких до «попередників», тобто до Петра Порошенка. Якщо ми кажемо про представництво всієї галуззі, то підходи до формування органу, що має сприяти покращенню ситуації зі свободою слова, має бути абсолютно політично незаангажованим. Утім, є підозра, що навіть якщо б представники президентського Офіса дуже наполегливо вмовляли співробітників відомих «пропорошенківських» телеканалів прийти на зустріч, не факт, що вони б погодилися взяти участь у нараді «у Зеленського».

Тепер про позитив.

Дуже добре, що в президентському оточенні почали опікуватися питаннями свободи слова та проблемами, пов’язаними з журналістської діяльністю. Можливо, хтось там дійсно зрозумів важливість цього напряму для ефективної роботи влади та загалом для функціонування країни.

Також позитивним можна вважати той факт, що ОПУ — незважаючи на всі наявні прояви «бюрократизму» — все ж таки спробувала «перезавантажити» систему спілкування влада-медіа, з явною надією на якийсь конкретний результат, а не на створення декоративного майданчику для «говорільні». Інше питання, що поки що ці зусилля президентської команди сприймаються медіаспільнотою дуже контраверсійно, і попереду в соратників Зеленського дуже багато дуже складної комунікаційної роботи, якщо вони дійсно хочуть змін найкраще, а не всього того, в чому їх наразі звинувачують.

У ФОКУСІ

Поки що з наявної інформації (публічні заяви, неформальні розмови, «папери» з зібрання в ОПУ) можна зробити висновок, що ключовими в діяльності Громадської ради з питань свободи слова та захисту журналістів будуть такі напрями:

• Свобода слова.

• Тиск та напади на працівників ЗМІ.

• Цензура.

• Вплив власників на контент.

• Забезпечення владними структурами доступу до інформації.

• Економічна модель українських ЗМІ.

• Стандарти журналістики в сучасних умовах.

• Статус журналіста. (Йдеться про відповідь на питання «Хто є журналістом?». У межах цієї дискусії і була озвучена контраверсійна пропозиція про введення «Національної прес-карти», яка, втім, наразі є лише ідеєю).

• Соціальний захист працівників ЗМІ.

Тобто, йдеться про вирішення — разом із іншими гілками влади, представники яких були присутні на зборах у ОПУ та з представниками медіагалузі — всіх застарілих проблем у медійній сфері країни.

ПІДВОДНІ КАМЕНІ

Очевидно, що нічого не вийде, якщо ініціаторам процесу покращення ситуації в ЗМІ не вдасться консолідувати навколо себе найбільш впливових учасників медіаринку. І це не рядові журналісти, навіть не менеджмент і тем паче не громадські активісти. Насамперед це власники засобів масової інформації та міжнародні структури, що опікуються свободою слова та вільними ЗМІ в Україні.

Тобто, реальних змін у галузі можна буде досягти, якщо влада напряму домовиться з тими, хто вкладає в медійний напрям гроші і таким чином його контролює. Якщо цього не зробити, Громадська рада має всі шанси повторити сумну долю всіх подібних попередніх рад і від неї не буде жодної користі. Ба більше, вона може стати джерелом негативу — скандалів, як це вже сталося після першого засідання ініціативної групи в ОПУ.

Іншим відкритим питанням є наявність в уряді представників старої влади, на адресу яких лунали звинувачення в несприянні роботи журналістів та переслідуванні громадських активістів (йдеться про МВС). Поки що незрозуміло, як президентська команда буде виходити з цієї ситуації, але точно доведеться.

Загалом налагодження продуктивної та конструктивної взаємодії і журналістами та всією медіатусовкою — це незвичне та складне завдання для нової влади. Втім, його вирішення є необхідним.

Незважаючи на явну антипатію керівництва Офіса Президента до журналістів, ця сфера є дуже важливою — як з точки зору забезпечення нормально працюючої демократії в країні, яка неможлива без нормально працюючих ЗМІ та забезпечення права людини на вільне висловлювання, так і з точки зору репутації влади на міжнародній арені. Як ми знаємо, різноманітні звіти та рейтинги з питань дотримання свободи слова та захисту прав журналістів є впливовим фактором оцінки якості влади як такої, тим паче, в країні, яка нібито декларує свою європейську орієнтованість.

Але, в країні триває війна, країна в умовах російського гібридного наступу, і не враховувати цей факт, просуваючи абстрактну свободу слова та захищаючі права всіх медіа, включаючи пропагандистські, буде не просто неадекватним, а й небезпечним рішенням.