Як упiймати зайця?

Микола ПОПЕЛУХА

Iз давніх-давен для справжніх чоловіків, вовків та собак і всіх узагалі хижаків уполювати зайця було майже справою честі. З розвитком цивілізації заєць поступово перетворюється з об’єкта полювання на літературного персонажа.

Зайцю, проте, легше не стало. Йому закидали то боягузтво, то хвалькуватість, то поганий зір, то «незаконне пересування в суспільному транспорті», ба навіть надмірну хтивість до слабкої статі (дивись Аполінера). Страждаючи від комплексу неповноцінності, зайці вдались було до колективного самогубства, чому, за беззаперечним свідченням Езопа, запобігли жаби, тому що перші від переляку кинулись у воду. За іншими джерелами, запобіг тому Мазай.

Зрештою, питання стало руба: «Хто ж підставив кролика Роджера?» І становище зайців стало помітно поліпшуватися. З’явився психоделічний Білий кролик Льюїса Керола, імпозантний заєць Плей Бой, енергійний Заєць-Енергайзер і, зрештою, як вершина, безконечно енергійний Заєць-Дюрасел.

Нещодавно, а саме: 9 березня 1998 року — на наших телеекранах з’явився ще один образ «нового зайця», якого важко не те що піймати, а навіть порахувати. Із цього приводу ми звернулись до творця образу «нового зайця», телережисера Алли ЯКОВЛЄВОЇ і з’ясували, однак, що вже є люди, котрі спіймали понад 1000 зайців.

Є й такі, котрі піймали й більше, але не знали, що з ними робити. Саша Х., наприклад, повідомив, що вже цілий місяць «озвучує рушницю»: але й думки не мав, що про «трофеї» треба повідомляти». Із другого боку, Владик Д. сприйняв усе це просто як гру-загадку і переконливо довів, «що це один і той же заєць». А хитра дівчинка Настя, якій лише три роки і якій рахувати, либонь, важко, запропонувала нову гру: «Упіймай Настю!» Вона при цьому заявила, що може бігати по кімнаті скільки завгодно і ніхто її не піймає.

— А дійсно, скільки насправді зайців, хто вони і звідки?

— Заєць один для кожного разу. Беремо їх із «радянських» переважно кінокомедій та інших фільмів.

— А якщо зайці вичерпаються?

— Запросимо крокодилів. 1 квітня вже експериментували — і нічого, пішло іще краще. Наші люди щирі та вдячні глядачі. Із задоволенням грають і пропонують свою гру. Гадаю, що ми колись зможемо зібрати їх у студії та влаштувати конкурс. До «зайців» ми вже півтора року «вгадуємо місце зйомки» і переможці 1997 року вже поїхали до Італії. Цього року вже теж є лідер, Галина Згурська з міста Порт-Рені.

— То навіть «потойбічні» глядачі грають?

— Та ні, це під Одесою є такий новий красивий Порт-Рені. Там ця жінка й живе. Вона сама викладач історії і цікава людина. Прислала нам зроблену власноруч ляльку, велику й гарну, справжній витвір мистецтва. І багато ще глядачів надсилають свої відповіді, ідеї, пропонують нові ігри. Було б справді чудово влаштувати студійну гру...

— І насамкінець як же все-таки піймати зайця, чи є які-небудь секрети успіху?

— Секрет один. Треба рано встати, десь о 6.30, зробити зарядку, випити каву та увімкнути телевізор о 7.00 на каналі УТ-2, і на «Сніданок з «1+1» у вас завжди буде свіжий заєць!

— Або крокодил...

— Ми вже про це подбаємо!

P. S. Алла дещо соромилась говорити «про себе», а ще більше, щоб про це писали в «заячому контексті»: «Бо до чого тут Зайці?» Але все ж таки...

За фахом — театральний режисер. Навчалася в Київському інституті культури, у професора Скляренка. (У нього вчились, до речі, Віктюк, Молостова, а на одному курсі з Аллою вчився кінорежисер Дмитро Томашпольський. Зазначимо, до речі, що сам професор учився у Леся Курбаса...) Років із 10 вела дитячий театр у Жовтневому палаці міста Києва. Діти, власне, самі все вели. Спектакль «Нічний мотоцикліст» був якось у Москві визнаний найкращим дитячим. А ще був ансамбль «Що за дверима?» римейк-продовження Буратіно. Потім викладала в ліцеї «Гранд», де створила навчальний театр, у якому діти отримували освіту, граючи. Потім на ТРК «Київ» робила «Старовинні новини», «Репортаж із Лисої гори»...

Отаке. Звичайно, від великої гри Курбаса до маленької і смішної гри все-таки не один крок. Але що для зайця навіть 1000 кроків?