Тіні Гонгадзе та Кремля

Чому Україні складно врегулювати діяльність нових медіа

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко деякий час тому висловив сподівання на те, що Верховна Рада після місцевих виборів ухвалить законопроект «Про медіа» в новій редакції.

Голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв переконаний, що новий медійний законопроект може бути ухвалений парламентом буквально в найближчі тижні — в кінці 2020-го або на початку 2021 року. Про це керівник профільного комітету заявив місяць тому.

Але чи дійсно в нас скоро з’явиться новий закон, регулюючий діяльність всіх типів засобів масової інформації та журналістів?

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Нагадаємо, що законопроект «Про медіа» (№2693) був вперше зареєстрований у Верховній Раді рік тому — 27 грудня 2019 року.

17 січня 2020 року Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував ухвалити законопроект №2693 «Про медіа» в першому читанні. Але представники засобів масової інформації та громадських організацій розкритикували запропонований проект медійного закону.

У травні Верховна Рада відправила законопроект про медіа на повторне перше читання.

Депутати за пару місяців доопрацьовували документ, і його новий варіант під номером 2693-д парламентський Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики 1 липня рекомендував прийняти за основу (в першому читанні).

Втім, вже на початку вересня «1+1 медіа» та «Медіа Група Україна» виступили зі спільною заявою з критичною оцінкою окремих норм документу. На думку найбільших вітчизняних медіахолдингів, оновлення медійного законодавства, «беззаперечно, є важливим і нагальним кроком для розвитку індустрії», тому що «наразі робота медіа регулюється діючим законодавством, що є застарілим (значній частині українських законів вже понад 20 років) та не відповідає сучасному економічному та технологічному розвитку». Окрім того, «відсутні єдині стандарти та правила для всіх гравців медіаринку, що, у свою чергу, робить неможливою чесну та здорову конкуренцію для всіх учасників ринку».

Разом з тим, групи застерегли від прийняття законопроекту 2693-д в редакції від 02.07.2020 року, оскільки занепокоєні через окремі суттєві положення, які зафіксовані у поточній версії та потребують доопрацювання.

Незадоволення медіахолдингів викликали кілька норм законопроекту. Це, зокрема,

•  розширення повноважень Національної ради, зокрема, щодо тлумачення змісту контенту,

•  запровадження нові санкції, у тому числі у сфері рекламного та виборчого законодавства,

•  визначення підстав для анулювання ліцензії та скасування реєстрації суб’єктів у сфері медіа. На думку холдингів, визначенні законом подібні покарання «не завжди є пропорційними тяжкості порушень».

«1+1 медіа» та «Медіа Група Україна» назвали законопроект «Про медіа» «необхідним, важливим та прогресивним», але заявили, що документ «в поточній редакції» «не готовий стати законом».

НЕЗАДОВОЛЕННЯ ЖУРНАЛІСТІВ... І НЕ ТІЛЬКИ

Розкритикувала документ і журналістська спільнота, представники якої звернулися із закликом взагалі відмовитися від ухвалення законопроекту «Про медіа» в його нинішньому вигляді.

На думку авторів звернення, оприлюдненого в середині грудня на сайті Національної спілки журналістів України, документ передбачає обмеження свободи слова в Україні.

Зокрема, на їхню думку, законопроект №2693-д «встановлює обмеження прав журналістів-фрілансерів, оскільки визнає професійні права на інформацію та акредитацію тільки тих журналістів, у посвідченні яких вказано зареєстроване медіа, навіть, якщо посвідчення журналіста видане професійною або творчою спілками журналістів». Окрім того, «законопроект передбачає блокування або скасування реєстрації усього медіа, а не виключно незаконного контенту, що є непропорційною санкцією».

Висувають автори заяви і претензії до розширення повноважень Національної ради,  як це передбачає законопроект.

У коментарі «Магнолія-ТВ» очільник НСЖУ Сергій Томіленко кілька днів тому наголосив: «Ключові наші претензії, які є на сьогодні до парламенту: Національна рада з питань телебачення та радіомовлення має бути політично незалежним регулятором і оскільки, на сьогодні, до Нацради має вплив і президент на її формування, і більшість у Верховній Раді, то це структура, яка дуже політично залежна, і відповідно вона може приймати свої рішення, здебільшого, спрямовані на контроль над незручними і незручними ЗМІ». Томіленко наголосив: розширювати на регулювання онлайн медіа і друкованих ЗМІ сферу впливу медіарегулятора, чия діяльність критикується на сьогодні, який «незадовільно регулює теле-радіопростір»,.

Звернення підписали журналісти абсолютно різної політичної орієнтації і переконань. Це, зокрема, Алеся Бацман, головний редактор видання «ГОРДОН», Юрій Бутусов,  головний редактор видання «Цензор.НЕТ», Наташа Влащенко, телеведуча, Дмитро Гордон, телеведучий, засновник видання «ГОРДОН», Павло Єлізаров, продюсер ток-шоу «Свобода слова Савика Шустера», Денис Іванеско, директор інформагентства «Українські новини», Соня Кошкіна,  шеф-редактор видания LB.ua, Юрій Романенко,  блогер, співзасновник Українського інституту майбутнього, Орест Сохар, шеф-редактор видання «Обозреватель», Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України, Олександр Швець, головний редактор газети та інтернет-видання «Факты», Володимир Кацман, «заслужений журналіст України»...

Достатньо критично налаштовані по відношенню до законопроекту і деякі представники влади.

Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков наприкінці вересня в ефірі телеканалу «Україна 24» заявив, що не підтримує багато пунктів закону про медіа. «Там, звісно, є і позитивні речі. Але по дуже великій кількості питань ми бачимо досить жорстку критику. Станом на сьогодні той законопроект, який пропонується, скажімо так — багато питань я в ньому не підтримую особисто», — зазначив спікер.

«ГРУПА ПІДТРИМКИ»

Але є у нового законопроекту і своя «група підтримки».

Зокрема, в Національній Раді з питань телебачення та радіомовлення переконані: новий закон про медіа надасть правові інструменти регулятору боротися з фейками та російською пропагандою в інформаційному просторі. На цьому, зокрема, наголосила у коментарі «Магнолія-ТВ» голова Нацради Ольга Герасим’юк.

«Ця реформа передбачає потужний захист інформаційного простору нашої держави, яка живе сьогодні в умовах інформаційної війни, війни гарячої з Росією, живе з старим законодавством, яке було ухвалене і діє досі ще в часи, коли не існував не існував фактично ні гугл, ні ютуб, і взагалі Інтернет тільки починав розвиватися», — сказала вона.

Що ж до загроз, яких побоюються онлайн медіа, то працівники інтернет-ЗМІ та ті ж самі блогери матимуть такі ж права, які зараз мають працівники телебачення радіо та преси. Але для цього потрібно буде зареєструватися, наголошують в Нацраді.

«Ті, хто акредитуються матимуть навпаки певні вигоди для цієї діяльності, хто ні, той буде собі жити, як хоче. Проект цей урівнює лише медіа у відповідальності перед суспільством. Сьогодні онлайн абсолютно поза регуляцією, а радіо і телебачення регулюються. Чи є це рівними умовами? Немає», — підкреслила Герасим’юк.

Висловився за ухвалення нового медійного закону і радник керівника Офісу президента з антикризових комунікацій Михайло Подоляк. В своєму блозі у виданні «ГОРДОН» політтехнолог розповів, що головною метою законопроекту про медіа має стати регулювання діяльності нових медіа та блогерів. Запровадження законодавчих рамок для онлайн-контенту, на його думку, необхідні із огляду на російську гібридну агресію.

«У нас ...є досить детальне законодавство, яке регулює діяльність телебачення і класичних газет, а про онлайн-медіа та нові форми поширення аудіовізуального контенту закон майже нічого не говорить. Хоча саме останні дедалі активніше стають домінантними у сфері первинного поширення саме інформації...

Безсумнівно, ще якийсь час ми могли б дозволити собі ігнорувати настільки очевидний перекіс, якби ми не потрапляли в особливий інформаційний режим через російську агресію. Яка, нагадаю, має гібридний характер, і інформаційні спецоперації РФ відбуваються не рідше, ніж стрільба на фронті. Додам до цього також небажання наших перевіряти чужу інформацію, схильність до оперативного хайпу, масове виробництво примітивних фейків (покарання все одно ж немає), спекуляції на хворобливих темах на користь тієї чи іншої політичної групи, надмірну захопленість так званою медійною джинсою. І? Як зупинити сьогодні дев’ятий вал неперевіреної, а часто свідомо брехливої інформації?», — запитує Подоляк, натякаючи тим самим, що ухвалення законопроекту — закономірний та буквально єдиний вихід з цієї кризової ситуації.

«Якщо узагальнити, то, на превеликий жаль, зараз у нас майже немає інструментів і чітко виписаних повноважень держави щодо реагування на поширення незаконного контенту. Закон може і має дати відповіді на такі запитання. І тільки...», — наголошує Подоляк. За його словами, «йдеться про кодифікування наявних розрізнених норм, додавання нових, які б відповідали сучасному рівню розвитку медіасередовища».

НЕ ПЕРЕКОНАЛИ

Отже, ключовий предмет суперечки абсолютно зрозумілий — регулювання діяльності всіх типів інформаційних онлайн-проектів та блогерів. І я маю знов нагадати: на цю тему спиці ламаються вже більше 20-ти років, з часів перших українських інтернет-газет.

В сьогоднішній Україні ситуація, безумовно, дуже відрізняється від другої половини 1990-х. Причина зрозуміла: ми тоді не воювали із Росією. Тому, дійсно, захист національні інтересів в інформаційної сфері, побудова національної оборони в інформаційного просторі, наразі є абсолютно необхідним і навіть запізнілим кроком.

Але — я знов черговий раз вимушена нагадувати — тема врегулювання діяльності інтернет-медіа для України вже 20 років залишається вкрай чутливою. Причина — «справа Гонгадзе».

Політично вмотивоване вбивство керівника одного з першого в країні «нового медіа» на довгі роки наклало «табу» на тему запровадження будь-яких «рамок» діяльності інформаційних ресурсів в інтернеті, журналістів онлайн-проектів (які переважно в юридичному сенсі є фрілансерами), а тепер ще і блогерів. Багато в чому саме через цю колективну травму політикуму та медіаспільноти спроба врегулювати журналістську діяльність в Інтернеті вимагає надзвичайних зусиль й досі жодного разу ще не завершилась успіхом.

В той же час, в умовах нинішньої гібридної війни Україна не може собі дозволити влаштовувати «прохідний двір» з власного інформаційного простору. Тому захисники нового закону про медіа кажуть багато правильних речей. Але їм все ще не вдалося переконати суспільство та медійників в тому, що влада не збирається після ухвалення нового законодавства «оголосити війну» всім незгодним «із політикою партії», почати визначати ворогів держави «в ручному режимі», а замість боротьби із неправдивими новинами та російською пропагандою взятися за знищення опозиційних чи просто незалежних від провладних політичних сил ЗМІ.