МЕНЮ

Тематика – різна, методи маніпуляцій – одні

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця, Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів, Ольга ХАРЧЕНКО, «День»
17 липня, 2020 - 13:35
«День» поцікавився в експертів, чи і як на регіональний інформаційний «порядок денний» впливає Київ

Незабаром старт перегонів на місцевих виборах, у зв’язку з пандемією (та й до неї) маємо складну ситуацію в економіці, на полях — гаряча пора, а тим часом Київ і столична влада стала регулярним постачальником скандалів (з останніх — можлива розмова Порошенка з Путіним, переселення Зеленського в держрезиденцію тощо). Ми поцікавились у регіональних експертів: як реагують на ці подразники місцеві ЗМІ? Чи все-таки свої новини, проблеми і скандали цікавлять більше їхню аудиторію? А якщо обговорюють столичні «штучки», то як?

Влад ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ, журналіст, ведучий авторської програми «Меморандум Влада Войцеховського», Дніпро:

— Тематика місцевих ЗМІ у Дніпрі свідчить про очевидне інформаційне розмежування по лінії Київ-регіони. Регулярні зашквари ЗЕ-команди та інших політичних сил, ба, навіть обговорення серйозних суспільних проблем — це залишається для національних ЗМІ. Втім, це не означає, що місцеву публіку ці проблеми не цікавлять — просто майданчиком для висловлення думок, вихлопу емоцій і регулярних «срачів» стали соціальні мережі. Хоча, більшість публіки залишається зацікавленими спостерігачами, а постійними учасниками усіх інформаційних «движів» є представники умовної інтелектуальної еліти та громадського активу (сюди ж віднесемо міських божевільних)))

Місцеві ЗМІ переймаються виключно місцевою тематикою. По-перше, тому, що у створенні якісного контенту, який стосується загальнодержавних проблем, вони очевидно програють національним ЗМІ. Будемо відвертими: наші національні ЗМІ — у більшості своїй далеко не фонтан, особливо телевізор. Але місцеві — вже очевидно скотились у професійну прірву, за рідкісним винятком. По-друге, місцева тематика — це покликання регіональних ЗМІ за визначенням. І, по-третє — їм за це платять. Особливо перед виборами.

Важливий нюанс: методи маніпуляції, якими користуються місцеві та національні ЗМІ, а також місцеві та національні політики, залишаються однаковими. «Піпл» хаває їх із задоволенням. Це нас об’єднує. На жаль, в основному, лише це.

«МІСЦЕВІ ЗМІ НАРАЗІ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ ЗАТОЧЕНІ НА ТЕМУ МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ»

Антоніна МНIХ, медіаекспертка:

— Наразі скандали на рівні центральних органів влади і перших осіб держави значно менше відображаються на рівні місцевих ЗМІ, ніж це було якихось пів року чи ще рік тому. Річ у тім, що політичні перипетії вже настільки набридли населенню, що сприймаються вони скоріше як серіал під зернята чи під попкорн. Врешті столичні розбірки мало впливають на життя пересічної людини. Тому одні зосередилися на дачах і городах, другі на важливих акцентах свого виживання, треті продовжують рефлексувати з приводу коронавірусу, а є й четверті, яким до всього байдуже і вони не відслідковують події взагалі.

Що стосується останніх скандалів, які зокрема показані зі зміною місця проживання президента, продажем його заміського будинку, чи так званими плівками Деркача, де озвучуються розмови начебто між Порошеноком та Путітим, то по-перше, ці теми зайшли під вихідні, а місцеві ЗМІ у цей період практично не працюють, тільки чергують і реагують на надзвичайні новини і ситуації. По-друге, місцеві ЗМІ наразі значно більше заточені на тему місцевих виборів і всього, що з ними пов’язано. З’являється багато чорнухи, чітко прослідковується орієнтація місцевих ЗМІ залежно від вподобань та інтересів їхніх замовників і власників — номінальних та реальних. Тому що від місцевих виборів, від того, хто з їхніх кінцевих бенефіціарів потрапить у владу, а хто залишиться за бортом, — залежить доля самих цих ЗМІ. Тому столичні розбірки наразі на місця доходять відлунням — на рівні старого анекдоту, який сприймається із сарказмом, десь із гіркотою, або просто відвертою відразою.

З іншого боку, місцевим ЗМІ немає що сказати з приводу ситуації у Києві. Вони не настільки втаємничені у столичні події, не мають доступу до конфіденційних джерел чи інсайду, щоб видати щось ексклюзивне. Звичайно, якби маєток Зеленського був розташований на Вінниччині і він його продав, то тут би назбирали чимало якихось смачних деталей, — аж до коментаря сусідки-тьоті Галі. Наразі ж спостерігається формування радше локально-провінційного контенту. Адже просто ретранслювати столичні новини не логічно. Навіщо вони місцевим ЗМІ? Рейтингу не зроблять, а сильну конкуренцію зі столичними сайтами зробити не вдасться.

Відтак локальні теми, більшою мірою — місцеві, залишаються у пріоритеті. Столичні скандали чи політичні перипетії ніякого принципового впливу на місцеве населення не мають, за винятком вузького сегмента, який цікавиться політикою. Та якщо приймається нова тарифна політика, чи законодавчі новації, які зачіпають економічні інтереси людей, то тоді і виникає відповідна реакція. На них реагують місцеві ЗМІ, зважаючи на місцеві особливості, висвітлюють  як та чи інша новація вплине на життя місцевого населення. Свої думки висловлюють і люди, що відображається в опитуваннях, репортажах та новинах.

«ЧИТАЧІ І ГЛЯДАЧІ ВТОМИЛИСЯ ВІД СКАНДАЛЬНОГО СТИЛЮ ВЛАДИ»

Iгор ГУЛИК, керівник проєкту «Еспресо-Захід»:

— Якими б гучними не були столичні довколавладні скандали, їхнє відлуння у місцевих ЗМІ, принаймні Львівщини, є незначним. Інтернет-видання, зазвичай, обмежуються новинним форматом подачі таких звісток — лише вряди-годи можна надибати матеріали аналітичних жанрів.

З друкованих видань більш розгорнуто висвітлює розголос довкола «плівок Єрмака», «розмов Порошенка», корупційних «зливів» газета «Високий Замок». Причому у форматі аналітичному, публікуючи статті своїх журналістів на ці теми, а також інтерв’ю, коментарі київських політологів або ж авторитетних спостерігачів. Здебільшого, цій тематиці бувають присвячені і колонки «Високого Замку».

В інтернет-просторі певну увагу цим подіям надають ZAXID.NET і «Вголос». Перший — і в новинному, і в аналітичному форматах, другий, здебільшого, — у новинному. При цьому, зважаючи на різні політичні уподобання чи, делікатно кажучи, редакційну політику цих видань, висновки робляться іноді діаметрально протилежні.

На регіональному телевізійному екрані ці теми звучать частіше, зокрема у ток-шоу «Великий Львів» на НТА або ж у схожих програмах «Першого Західного». Хоча перше вже давно переросло локальний рівень, позаяк транслюється і низкою центральних телеканалів.

Такий стан справ легко пояснюється не тільки літніми релаксними настроями, а й реальною втомою читачів, глядачів від, як мовиться, скандального стилю чинної української влади.

Резонансні викриття, звинувачення та корупційні оборудки, які стають відомими громадськості, вже давно зламали бар’єр психологічної опірності реципієнтів, отож їм достатньо загальнодержавних каналів комунікації, які, до того ж, мають надійніших інсайдерів і поінформованіших коментаторів, аніж є у розпорядженні локальних ЗМІ.

Натомість поступово починає виходити у домінантні тема місцевих виборів у регіональних ЗМІ. Цьому сприяє й неоголошений старт кампанії, проартикульований окремими політиками. Зокрема, у Львові біл-борди з ймовірними кандидатами на посаду міського голови — вже давно не рідкість. Медійному інтересу сприяють і поодинокі соціологічні дослідження окремих компаній (зокрема, «Соцису», «Рейтингу») електоральних настроїв у регіоні. Тож ЗМІ мають тут поживу не тільки для ретрансляції результатів опитувань, а й для певного, можливо, ще дуже обережного аналізу тенденцій майбутніх електоральних перегонів, перспектив тих чи інших персон. У цьому контексті гучні новини з Києва часом рикошетом позначаються на оцінках тих чи інших політичних сил, які мають намір брати участь у місцевих виборах (а тим паче — за умови близькості кандидата до тих чи інших політичних середовищ) і на висновках щодо шансів здобути бажане.