МЕНЮ

Сімка сміливих – про «День» і його «Дерево пізнання»

Ольга ХАРЧЕНКО, кураторка ЛШЖ «Дня»-2019
5 липня, 2019 - 12:42
«Той, хто скуштує плід, матиме надзвичайну життєву силу — породжувати правду...»

Завершується перший тиждень роботи VIP-класу «Дня» — Літньої школи журналістики-2019, до якої ми відібрали сімох кмітливих, наполегливих та сміливих (адже найменша щойно закінчила лише 9-й клас!) хлопців та дівчат, які енергійно взялися опановувати нові теми і жанри. Вже відбулися зустрічі з політиком та громадським діячем Андрієм Сенченком, актором Національного театру ім. І. Франка Андрієм Романієм, «майстер-клас-прес-конференція» редакторки відділу економіки Алли Дубровик-Рохової. А в четвер — довгоочікувана розмова з Ларисою Івшиною, перше, як його називають у редакції, «інтелектуальне зважування».

Тим часом пропонуємо познайомитися з нашими новими колегами через уривки з їхніх есе — відповідей на завдання анкети: Познайомтеся із Деревом пізнання газети «День» і напишіть есе на тему «День» як якісна альтернатива. Що це?»

«День» ВИРВАВСЯ ВПЕРЕД ПОПРИ ВСІ ПЕРЕШКОДИ»

Василь СЕМЕНЧЕНКО, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя:

— Сьогодні ресурси інтернету, такі як блоги, телеграм-канали, різні сайти новин поступово витісняють друковані ЗМІ, і дедалі важче паперовим виданням зацікавити нову аудиторію. Перевагою інтернет-ресурсів є оперативність, моментальне сповіщення, чого не може зробити звичайна газета, однак в гонитві за швидкістю люди часто «ведуться» на жовті (в більшості випадків — такі, що поширюють недостовірну інформацію) медіа, а користуючись якісними газетними виданнями, люди можуть ознайомлюватися з добре опрацьованим, перевіреним матеріалом. Таким прикладом є газета «День»...

«День» крокує в ногу з часом, в інформаційній гонитві газета вирвалася вперед попри всі перешкоди, започаткувала низку проектів, спрямованих на розвиток молоді та підняття рівня освіченості та самосвідомості українських громадян, починаючи із історії (яскравим прикладом є сайт, рубрика та серія книг «Україна Incognita»)...

Тож я вважаю «День» якісною альтернативою сучасних розвиткових програм, програм патріотичного виховання та, в першу чергу, глибоким інформаційним джерелом.

«День» ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ СВОЄЮ ГОТОВНІСТЮ ВІДЧИНИТИ ДВЕРІ...»

Аліса ПОЛIЩУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

— З публікаціями «Дня» я знайома з дитинства. Завжди було зрозуміло, що є ті риси, які відрізняють його від інших українських видань. Окрім банальних слів про серйозну аналітику подій та об’єктивний показ реальності варто згадати, що газета приділяє величезну увагу сторінкам нашої з вами історії, тим моментам, які забуваються або викривлюються в народній пам’яті. Глибинність цих статей вражає й буквально змушує тебе цікавитися такими, на перший погляд, невідомими моментами й далі.

Не можна не згадати інтерв’ю та зустрічі з багатьма видатними українцями у форматі, який не залишає байдужим та розкриває героя з неочікуваних боків. Особливо цікаво читати діалоги, які передають оцінку подій тією чи іншою людиною в режимі бліцопитування.

Загалом весь редакторський склад видання являє собою команду професіоналів, людей, які пишуть не заради популярності чи грошей, а задля висловлення своїх думок та ідей, взяти хоча б за приклад Ларису Івшину — головну редакторку, чиї публіцистичні роботи відрізняються справжньою ґрунтовністю.

Для мене як для молодої, не дуже досвідченої у сфері журналістики людини «День» виділяється своєю готовністю відчинити двері перед новим поколінням та дати змогу спробувати свої сили в написанні справжніх публікацій. Така позиція, на мою думку, є дуже цінною, вона якісно відрізняє газету від інших видань.

ПРО «ДОНЬКУ»-УКРАЇНУ ТА (БЕЗ)ВІДПОВІДАЛЬНИХ БАТЬКІВ

Олександр ШАРIПОВ, Запорізький національний університет:

— На сьогодні Україну я уявляю як маленьке дитятко в душі й 27-річну дівчину ззовні, яка, на жаль, не має своїх відповідальних батьків.

Воно народилося дуже красивим, милим, невинним ще 27 років тому. Дивилося своїми блакитно-жовтими очима на своїх друзів-братів — США, Канаду, яка першою зробила подарунок малюкові, та Росію. Останнього друга вона боялася, але невинне дитятко ще не розуміло, до яких наслідків це може призвести. Та і зробити нічого не можна було. Україну одразу почали виховувати батьки — жорсткі, але, здавалось би, патріотичні. Вони намагалися відштовхнути дитя від «старшого брата», яким себе проголошувала Росія, і, начебто, їм це вдалось. Але не надовго... Батьки не могли виховувати тоді ще маленьку Україну довіку. Через п’ять років вони змінилися і почали казати їй, що, мовляв, «не бійся Росії, це твій старший брат, і він тобі завжди допомагатиме». В Україні з’явилася журналістика. Про неї писали, про неї читали. Але як писали? Зокрема, як про «родичку» Росії. Не було в маленької України справжніх «писарів». Але тут з’явилася газета «День». Немов сонечко, яке зійшло на небосхил. Вона подарувала надію...

Згодом маленька Україна перестала боятися Росії, адже відчувала, що в неї є громадяни, які розуміють, що Україна — не придаток Росії, а самостійна держава! Зокрема, це читачі газети «День», та сама редакція, самі журналісти. Тут треба не оминути уточнення, що в України і Росії були різні батьки від народження...

Коли Україна стала вже зрілою дівчиною, їй виповнилося 22 роки, люди почали обурюватися, що вона не хоче дружити з європейськими друзями-країнами. Україну це дуже-дуже хвилювало. І саме у цей момент «батько» Росії дуже сильно побив її за те, що вона прагнула дружити все ж таки більше з Європою, ніж із ним.

...Україна дуже тяжко пережила цю трагедію. Але змінила свій курс розвитку у бік своїх європейських країн-друзів.

Саме тому я хочу увійти, так би мовити, у плеяду тих «батьків України», які будуть підтримувати європейський курс своєї «доньки». Увійти у плеяду таких журналістів, як журналісти «Дня», таких читачів «Дня», які понад 20 років надавали нам альтернативу і потребу замислитися над нашою долею і долею нашої України.

«День» НЕ ДАЄ ТАКІЙ БАГАТІЙ ІСТОРІЇ СТЕРТИСЯ»

Євгенія ШЕВЦОВА, Одеський національний університет імені I. I. Мечникова:

— Важко знайти періодичне видання, яке не просто публікує новини і статті на шпальтах, а займається цілком повноцінною журналістською діяльністю. Адже інформування громадськості про актуальні події та формування суспільної думки про це — далеко не єдина функція журналістики. Завдяки своїм проектам, які об’єднані в «Дереві пізнання», газета «День» займається просвітою своєї аудиторії, формує грамотне суспільство....

Завдяки щорічній Літній школі «День» готує своїх послідовників — майбутніх журналістів, які не просто знатимуть, які є стандарти, а й дотримуватимуться їх і зможуть продовжити те, що зараз робить «День».

Також за ініціативи газети видаються різноманітні книжки. Вони виходять і в електронному форматі, що дуже зручно. Сподіваюся, що надалі вони будуть доступними в усіх містах країни. А спецпроект «Україна Incognita» розкриває для читачів нашу країну з невідомих раніше сторін. Особисто мені дуже не вистачає подібних проектів, які покажуть, наскільки погано ми знаємо місце, де живемо стільки років, і скільки таємниць містить Україна. Стільки незвіданого, нам варто лише придивитися. Історичні довідки, Маршрут №1, музеї он-лайн... «День» не дає такій багатій історії просто стертися.

Книжки, фотоконкурс, школа журналістики... Так багато ініціатив «Дня», досить лише зайти на сайт і відкрити. Прочитати, задуматися. Подати заявку і на цілий місяць опинитися під крилом досвідчених журналістів, які навчать тебе цієї професії. За ініціативи видання навіть з’явилася нова премія — імені Джеймса Мейса — для публіцистів, які своїми творами сприяють зміцненню історичної та національної пам’яті сучасних українців.

Кожна ініціатива «Дня» намагається змінити щось на краще — і це вдається. Саме тому Дерево пізнання має зростати, стаючи дедалі міцнішим.

«ПІД ДЕРЕВОМ ПІЗНАННЯ Є МІСЦЕ ДЛЯ КОЖНОГО»

Ольга ВАЛЬКЕВИЧ, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:

— Серед величезної кількості символів, знаків та образів, характерних для українського фольклору, одним із найдавніших символів української культури справедливо вважається дерево. В усній народній творчості ми знайдемо безліч варіацій видів дерева-символа, а саме: калина, плющ, дуб, яблуня, верба, глід, бук тощо. Проте серед них є й дерева, які символізують універсальні концепції — Світове дерево та Дерево пізнання.

Міфологічний образ Світового дерева уособлює концепцію світобудови, своєрідну модель Всесвіту, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. А ось Дерево пізнання — це символ пізнання Добра і Зла. За віруваннями, воно єдине серед дерев вічного саду, що не плодить собі подібних, адже його плоди — їжа духовна, а не тілесна. А той, хто скуштує той плід, матиме надзвичайну життєву силу — породжувати правду.

Тож невипадково «екстракт» діяльності та здобутків газети «День» названо «Деревом пізнання газети». Адже сьогодні «День» — це велике розлоге дерево, крона якого продовжує рости безупинно через численні проекти, розвідки та видання. Під нею знайшла місце широка вікова аудиторія із різноманітними інтересами. І це є своєрідним феноменом на українському медіапросторі. Цю крону вибудовують численні гілки, що є такими різними і неповторними. За кожною подією, якого б масштабу вона не була, ховається ідея: кожного разу нова, з певною родзинкою чи перчинкою у своїй основі. Прагнення ініціативної команди газети «День» не втомлює дивувати: тут і книжки, і листівки, і фотоконкурси, і збірки, і фотожурнали, і альбом карикатур, і об’єднання брендів тощо.

Та на цьому, на мій погляд, символізм візуалізації діяльності газети «День» в образі дерева не закінчується. Як дерево є життєво важливим для людини, насичуючи повітря киснем, так уся невтомна щоденна праця колективу спрямована на створення інтелектуального кисню (про його користь годі й говорити). Україні потрібні мислячі, активні, сміливі у своїх рішеннях і щасливі у своїх захопленнях особистості. Під Деревом пізнання є місце для кожного, було б тільки бажання сховатися під приємною прохолодою його крони.

«День» МОЖЕ ПИШАТИСЯ РЕЗУЛЬТАТАМИ СВОЄЇ ПРАЦІ»

Марія НАУМЕНКО, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя:

— Щоб отримати плоди, потрібно посадити дерево. Газета «День», немов невтомний садівник, день у день доглядає, зміцнює та плекає своє Дерево пізнання. А воно з кожним роком росте дедалі більше. Немов могутній столітній дуб, глибоко пустило корені в плодовитий ґрунт українського суспільства. Невтомно працюючи, газета «День» може пишатися результатами своєї праці. Вона стала якісною альтернативою для молодих студентів, які вивчають журналістику. Дерево почало давати плоди, щоб кожен зміг із маленької насінини виростити нове. Щоб згодом створити ліс. Так росте та зміцнюється наше суспільство. А вплинути на його свідомість та вибір може лише ЗМІ. Отож, пройдуть роки, і кожен охочий зможе відпочити в тіні могутніх гілок Дерева пізнання.

 

 

«День» — ЧИ НЕ ЄДИНЕ ВИДАННЯ, ЯКЕ ВІДПОВІДАЛЬНО СТАВИТЬСЯ ДО СВОГО ЧИТАЧА»

Єлизавета ВОРОБЙОВА, випускниця 9 класу київської спеціалізованої школи № 118 «Всесвіт»:

— Дерево пізнання газети «День» — це візуалізація нагород та проектів, які газета здобула за довгі 23 роки. Вивчаючи його, можна слідкувати за розвитком видання. Безсумнівно, треба зазначити, що «День» — якісна та інтелектуальна газета. Один із найпопулярніших проектів — Бібліотека «Дня». Вважаю, що саме цей проект є найактуальнішим зараз, він допомагає українцям глибоко пізнати історію своєї країни. «День» — чи не єдине видання, яке слушно та відповідально ставиться до свого читача. Матеріали у статтях влучно і коректно підібрані, одразу видно, що працюють професіонали, які люблять свою працю. Газета у пошуку реальності та правди, а не дурниць, брехні та пропаганди. Тому я хочу стати частиною цієї історії, гадаю, саме Літня школа журналістики допоможе мені з цим.