МЕНЮ

«Регіональному телебаченню важко займати свою нішу...»

Ольга ХАРЧЕНКО, «День»
27 вересня, 2019 - 10:23
Ведуча телеканала НТА Марія Шиманська — про першу річницю власної програми та потребу в якісній журналістиці

Одне із постійних завдань «Дня» — відшуковувати у різних частинах України «острівці якості» й робити їх видимими для всієї країни. Під час нещодавніх відвідин командою «Дня» Львова нашу увагу привернула авторська програма «Без гриму з Марією Шиманською» на телеканалі НТА, гостею якої стала Лариса Івшина (її можна подивитися за посиланням http://www.nta.ua/про-цінності-вміння-дякувати-та-відсу/). Тож наша розмова з пані Марією — про задум програми, в якій, як зазначено в описі на сайті НТА, «без гриму ідоли мільйонів розповідають про те, про що стараються змовчати: минуле, сучасне та майбутнє України», стан регіонального ТБ і враження від зустрічі з головним редактором «Дня».

— Виповнився рік вашій програмі «Без гриму з Марією Шиманською». Чи можете вже підбити певні проміжні підсумки: що вам вдалося і які завдання ви, можливо, ще ставите собі?

— У нас програма ще зовсім юна, якщо брати в розрізі людського життя. Але для телевізійного простору вже досить твердо стоїть на ногах. За цей час ми ставили гострі запитання людям, які не мають стосунку до політики, але водночас є для когось кумирами. Зокрема, музикантам, чому і за скільки вони їздять агітувати за певного кандидата. Ми цінуємо, коли музиканти були відвертими з нами. Особливо приємно, коли люди могли пояснити, що це не тільки за гроші, а й через певні політичні вподобання, і вони готові нести відповідальність за політичну агітацію з часом. І дуже неприємно було, коли артисти й лідери громадської думки уникали відповідей на ці запитання. Втім, ми й надалі працюватимемо в цьому напрямі, показуватимемо, яку мають громадянську позицію ті, кого люди називають кумирами.

— Минулого тижня в межах відвідин Львова для представлення новинки «Дня» на Book Forum гостею вашої програми стала головна редакторка «Дня» Лариса Івшина. Який у вас залишився післясмак від розмови?

— Звісно, багато чого не було договорено. Тому що в телевізійній журналістиці є таке обмеження, як ефірний час, про яке хотілося б більше почути. Втім, це те, що можна впевнено назвати якісною журналістикою, якісним інтерв’ю, коли є можливість не лише поговорити про людину, а й проаналізувати події, які відбуваються в країні. Тому що дуже часто, на превеликий жаль, українці отримують інформацію «із заплющеними очима та вухами», не аналізуючи її. Така розмова з Ларисою Івшиною дала можливість хоч трошки розставити, так би мовити, крапки над «і» для українців, які готові розуміти, аналізувати і рухати країну в правильному напрямку.

— Лариса Івшина ще 2004 року сказала: «Журналістика, безумовно, відповідальна за спотворення системи координат». Чи погоджуєтеся ви з нею і чому?

— Частково я погоджуюся з нею, бо вважаю, що журналістика — це не просто професія, де можна «кувати залізо», а й такий вид діяльності, який дає людині факт, із чого його «кувати». Мабуть, я радше прихильник того, що ми маємо подавати достовірні факти, достовірну інформацію, а вже висновки залишати за нашими глядачами і читачами.

— Як людина, котра працює на регіональному телебаченні, якою ви бачите ситуацію з телемовниками в цьому сегменті?

— Регіональному телебаченню зараз дуже важко займати свою нішу в медійному просторі України, тому що багато людей хочуть споживати інформацію з центральних каналів, які мають більші ресурси для створення контенту. Водночас регіональне телебачення має існувати в країні — лише для того, щоб дійти до кожного найменшого села і своєю присутністю показати, що скрізь повинні бути достовірні факти.