Постав галочку в рядку "духовне"

Минулого тижня я черговий раз пересвідчилася в істинності закону: нічого не зникає, лише перетворюється. Метаморфоза - коли в давно звичну формулу лише підставляються нові складові - принцип усіх без винятків релігійних передач нашого ТБ. Атеїзм як і колись хитро мружиться і продовжує велику справу відвернення індивідуума від зв'язку із світом метафізичним.

Знайшлися і три складові частини "відбиття духовності" на українському телеекрані. По-перше, енергійно проголошує захоплення пізнання Біблії через пасторів великого Лютера і не менш великого Вашингтона активний протестантизм. Своєю "кафедрою" місіонери та адепти "християнської музики" обрали ефір Народного телебачення України та ЮТАРу. Під призовим номером два в нашому телемарафоні йде пропаганда жіночо-язичницьких обрядів. Як додаток до "домоводства" пропонуються корисні поради з охорони житла та хатнього вогнища від домагань чарівних, але підступних мавок, нявок та русалок. І як вища метафізика - езотеричні поради з досягнення благодаті через залучення до природних сил. Такий улесливий репертуар "нібито народних" передач, більшість із котрих "готують" на УТ-1 та УТ-2.

І, нарешті, трансляція Богослужінь - апофеоз святкових днів (минулої неділі це була Трійця). Ніби ранкові паради і демонстрації трудящих у пріснопам'ятні часи - з неодмінним коментарем, котрий підтримує і спрямовує розпорошену увагу глядачів. Офіційно, стримано, вагомо, підкреслюючи кількість розколотих частин українського православ'я й умисно толерантне до них ставлення телебачення.

Чого ж тобі треба, старче? Сиди собі за святковим столом, рецепти із заповнення котрого розтлумачать прибічники Сварога та Мокоші (тим більше, що, як виявилося, все це вельми схоже на приготування до свята у Видубицькому монастирі!). Кивай схвально головою на відточені віками думки проповідників. Або молоденьких рекламних агентів, котрі підсміюються над ідіотами-киянами, котрі нічого без їхніх "найхристиянніших" зборів не тямлять у музиці, "котру все ж таки створив Бог" (цитую). Благодатно прилучайся до таїнств літургії, загалом-то і не вникаючи, кому ж там підлягає яка з церков. Адже літургії в кожній з них "транслюються напряму", і за день можна багаторазово пережити акт причастя до "таємної вечері", поєднавшись із Церквою Небесною, котра підкоряється лише Богові. Можна індивідуально заспокоїтися, поставивши в рядку "духовне" галочку, мовляв - брав участь, належав, перебував. Хоча б через відеокамери, котрі так і не показали, до речі, ані інтер'єри храмів, ані обличчя парафіян і пастирів, котрі перетворилися з "високої точки" зйомки на безлико-пасоме стадо. Можна довіритися численним "голосам" і забути саме бажання відкрити Велику книгу, котра давно лежить на дальній полиці. До чого вона, коли за штовханиною ритуальних підготувань до свят запитань-то - болючих і невідмінених - у нас уже й бути не може! Усе простіше простого: вмикай, дивися, йди за вказаною адресою, впадай у транс розчинення в безособовому... І будеш спокійний і щасливий.