МЕНЮ

Обранці «Зе» – народу

Ігор ЛОСЄВ
25 липня, 2019 - 17:30
Якщо у Верховній Раді почнуть діяти потужні групи колаборантів, то Європа з чистою совістю здасть Україну Москві

Перед виборами  виявив у своїй поштовій скриньці серед великої кількості агітаційної макулатури листівку, в якій деякий діяч запевняв, що йде в депутати, щоб допомогти Президентові. Комедія. Цей же дядько обіцяв припинити війну. Тут або зухвалий обман «Зе»-народу, або безнадійна дурість кандидата в «рятівники Вітчизни». Війну може припинити лише той, хто її розпочав, тобто агресор. Жертва, яка протистоїть агресії, припинити її може, лише припинивши опір, тобто коли капітулює, ставши навколішки перед ворогом. І «Зе»-Президент не здатен дати мир, який би не був капітуляцією. У нинішній ситуації мир ніяк не є видимим, оскільки Кремлю мир з Україною не потрібен. Путіну потрібна війна й за можливості окупація всієї України або, в крайньому разі, маріонеткова псевдоукраїнська псевдодержава з московським гауляйтером на чолі. На роль гауляйтера претендентів в Україні багато. Ні на що інше Путін не погодиться. Трудівники «95-го кварталу» на Банковій серйозно сподіваються домовитися з господарем Кремля, «помиритися» з ним. Чекіст Путін розпочинав війну зовсім не для того, щоб миритися, а для того, щоб «остаточно «вирішити» українське питання. Щоб не було такого «неіснуючого», на його думку, народу (оскільки народ тут лише один — російський), не було держави, що є, за Путіним, випадковістю й помилкою історії. Точнісінько так само, як і УНР в 1919—1920 рр. перегороджувала російським більшовикам шлях до Європи, так нинішня Україна заважає кремлівським чекістам, по-справжньому взятися за Європу. Та й тим, хто називає себе  українцями, було б дуже правильно стати під прапори імперії й кинути виклик Заходу. «Адже один народ» — як заявляє натхненний власним неуцтвом «президент всієї Русі — Великія, Малия й Білия. А примиренські «танці» жартівників і комедіантів готують Україні крах. Тим паче що вони мають безліч прибічників у нашому (чи в їхньому?) «Зе»-народі, який ніяк не може усвідомити ту залежність, що існує між його власною електоральною поведінкою й рівнем і якістю життя, що виникають у результаті. Якщо Україна за 28 років стала найбіднішою країною Європи, то в цьому заслуга не лише влади, а й «Зе»-народу. 1991 року «мудрий» народ, маючи можливість обрати українського Гавела — В’ячеслава Чорновола, який присвятив своє життя боротьбі за незалежність України, обрав партійного бюрократа Леоніда Кравчука. З цього все й почалося. 1994-го — «мудрий» народ обрав ще одного партійного чиновника — Леоніда Кучму, який створив кланово-олігархічну систему, від якої країна не може звільнитися досі. 1999-го, чудово знаючи вже, хто такий Кучма й що таке кучмізм, «мудрий» народ замість патріотичного державного діяча Євгена Марчука, який цілком міг стати українським де Голлем, знову обирає Кучму. А потім Янукович, а тепер ось Зеленський. Зрозуміло, що робити з поганою владою, але що робити з «хорошим» і «мудрим» «Зе»-народом?

Московський адвокат Марк Фейгін в інтерв’ю каналу «Еспресо-TV» сказав, що ми й самі бачимо: «В Україні з’являються не просто проросійські політики, а прямі агенти російських спецслужб». Боюся, що в новому складі парламенту їх буде багато, зважаючи на специфіку формування деяких фракцій. Якщо у Верховній Раді почнуть діяти потужні групи колаборантів, то Європа з чистою совістю здасть Україну Москві. Дійсно, якщо  українська влада зрадила Україну, чому Європа не може цього робити? Фейгін зазначив, що позиція значної частини депутатів ВР визначатиметься не в Києві, а в Москві. Має рацію російський адвокат і коли стверджує, що робота проросійського телебачення України нічим не відрізняється від роботи російської пропаганди. Росіянин вважає, що Москві в Україні потрібен слабкий президент (це вона вже має) й суспільно-політичний хаос (уже починається). «Зе»-народ скаже, ну як же слабкий, подивіться, як він ганяє чиновників, як публічно оголошує їх «розбійниками» й погрожує «залюструвати» до смерті...

А хіба ці театральні істерики в стилі «95-го кварталу» є показником сили? Радше, тут прояв слабкості. Який серйозний Президент стане привселюдно сперечатися з адміністраторами, підвищувати голос, кричати? Диктатор Сталін говорив дуже тихо, але його всі чули...

На думку Фейгіна, ситуація на сході України постійно погіршуватиметься, а рейтинг Зеленського відповідно падатиме. Адже він узяв на себе нездійсненні зобов’язання.

На багатьох наших телеканалах відчувався передвиборчий психоз з різким зниженням інтелектуального рівня й зникненням здорового глузду. Наприклад, на «24», пролунала «інформація», що леденить кров, про нібито союз Олега Тягнибока й Віктора Медведчука. Зрозуміло, що на «24», близькому до львівського мера Садового, хотіли зробити приємне своєму патронові, знаючи (та й багато хто це знає), що відносини між «Свободою» й міським головою галицької столиці нагадують відносини між представниками зоологічного сімейства котячих і представниками зоологічного сімейства собачих. А львів’яни спостерігають цю «ніжну дружбу» регулярно. Але навіщо ж так? Якби Тягнибок мав якісь таємні союзи з Медведчуком, який для українських націоналістів є живим втіленням абсолютного зла, у «Свободі» вже давно змінився б лідер. Мабуть, на «24» просто зробили дрібну капость Тягнибоку, думаючи, що таким чином допоможуть «Самопомочі». Не допоможуть. Мені чомусь так здається...

А на «Прямому» політолог Олексій Голобуцький порушив цікаву й цілком реальну проблему. Він запитав ведучих Вересня і Орловську, навіщо проукраїнські телеканали запрошують у свої ефіри антиукраїнських спікерів? Ну з «Інтером», «112», NEWS ONE, «Наш», ZIK «Рабинович-TV» усе зрозуміло. Але навіщо це «Прямому», хоча й на «Еспресо-TV», і на «5-му» трапляється. Голобуцький запитав: чому я на «Прямому» маю слухати репертуар NEWS ONE?

Феноменально гнучкий Микола Вересень виправдовувався тим, що «в нас така робота». А потім озвучив дуже цікаву тезу: «Ось коли українське суспільство дасть антиукраїнським спікерам 0% на виборах, тоді ми їх і не запрошуватимемо». То якщо всілякі Вересні й далі подібну публіку рекламуватимуть, то її рейтинги лише зростатимуть, а про 0% для неї можна буде лише безплідно мріяти. 10—15 років тому в Україні гриміла Наталія Вітренко, мала фракцію у Верховній Раді. Але щойно їй припинили штучно «надувати» рейтинги, припинили її запрошувати в телеефіри — про неї всі забули, наче ніколи такої й не було.

На «5-му» каналі ведучий Роман Чайка й політолог Євген Магда обговорювали деякі цікаві процеси, зокрема чому після 21 квітня в ЗМІ України повністю кудись зникла корупція. До 21 квітня наша преса біснувалася в антикорупційному екстазі, а наступного дня все стало. Немає більше корупції. Мені це нагадало те, що відбувалося в останні дні правління М.С. Хрущова. У магазинах з продуктами стало зовсім погано, мені в школі під розпис видавали буханець хліба, який я ніс додому. А щойно «ленінський ЦК» Хрущова зняв, одразу все на прилавках з’явилося (втім, ненадовго). Питання: звідки воно все взялося, якщо його не було? Був Порошенко — була корупція. Прийшов Зеленський — корупція зникла. Чи не стала у нас «боротьба» з корупцією універсальним способом маніпулювання суспільством? Роман Чайка сказав, що ідея тотальної люстрації, озвучена Зеленським, належить панові Портнову. Здійснення цієї ідеї Чайка назвав «юридичним» Антимайданом».

На жаль, Антимайдан в Україні живе й поки перемагає...