МЕНЮ

Нестрашні медіа

Наталя ІЩЕНКО
28 травня, 2020 - 18:38
або Нові традиції взаємовідносин політиків із журналістами

Коли вам буде здаватися, що команда нинішнього президент України провадить невірно медійну політику, входячи в конфлікт із засобами масової інформації або ігноруючи їх — наприклад, через відмову від акредитації, не надання можливості задати питання на прес-конференції чи незвільнення прес-секретаря, що штовхає журналістів — ви маєте зрозуміти, що наш випадок — не виключення. Здається, в світі сварки зі ЗМІ стають новим трендом.

ТРАМП І «КИТАЙСЬКІ АГЕНТИ»

Взаємовідношення президента США Дональда Трампа та журналістів стали вже не просто темою для постійного здивованого коментування, але і темою для серйозного аналізу цього феномену і навіть темою наукових досліджень.

Ось декілька яскравих прикладів.

Майже рік тому президент США Дональд Трамп, перебуваючи з державним візитом у Великій Британії, висловився дуже різко на адресу американського телеканалу CNN, який критикує Білий дім. Кілька дописів з цього приводу він розмістив в Twitter. «Щойно прибув до Сполученого Королівства. Єдина проблема полягає в тому, що CNN є основним джерелом новин, доступних зі США. Після короткого перегляду я вимкнув його. Суцільно негативні й настільки фейкові новини — дуже погано для США», — написав Трамп.

В іншому дописі він запропонував бойкотувати послуги американського гіганта у сфері телекомунікацій, компанії AT&T, яка забезпечує ретрансляцію CNN. «Думаю, якщо люди припинять користуватися послугами або підписуватися на AT&T, компанія буде змушена внести великі зміни щодо CNN», — наголосив американський президент.

В квітні цього року Білий дім розкритикував «Голос Америки» за нібито підтримку Китаю та його пропаганди щодо коронавірусу COVID-19. В заяві, оприлюдненій на офіційному сайті Білого дому, наголошується:«Сьогодні «Голос Америки» занадто часто виступає за противників Америки — а не за своїх громадян. ...Журналісти повинні повідомляти про факти, натомість «Голос Америки» посилив пропаганду Пекіна. Цього тижня «Голос Америки» назвав закриття Уханя Китаєм успішною «моделлю», скопійованою великою частиною світу, а потім твітнув відео про святкове шоу комуністичного уряду, який відзначав можливий кінець карантину», — йдеться в повідомленні.

А вже в травні Трамп пішов з брифінгу після суперечки з журналісткою CBS News Вейджією Цзян.

Вейджієя Цзян — яка народилася в Китаї та іммігрувала до США із родиною, коли їй було два роки — задала хазяїну Білого дому питання про COVID-19, нагадавши ,що в Сполучених Штатах померли десятки тисяч людей. «Можливо, це питання вам слід поставити Китаю. Не питайте мене. Задайте Китаю це питання, гаразд?», — заявив Трамп та запросив поставити питання кореспондентку Білого дому від CNN Кейтлін Коллінз. Натомість Цзян не пішла від мікрофону, а запитала в президента США, чому він це сказав саме їй. «Я не кажу це комусь конкретно. Я говорю це будь-кому, хто ставить неприємне запитання», — відповів він.

Після цієї перепалки запитання хотіла задати кореспондентка CNN,  але президент не дав їй цього зробити, аргументуючи тим, що вона не реагувала, коли він надавав їй таку можливість. Коллінз, своєю чергою, сказала, що хотіла дати колезі завершити. Тоді Трамп усім подякував, завершив на цьому спілкування із пресою та пішов із брифінгу.

Через кілька днів президент США черговий раз звинуватив Китай у поширенні COVID-19 в усьому світі, а також у підтримці свого суперника в президентській гонці, Джо Байдена. «Китай веде масовану дезінформаційну кампанію, оскільки відчайдушно хоче, щоб сонний Джо Байден виграв президентську гонку, щоб вони могли продовжувати грабувати Сполучені Штати, як вони робили це десятиліттями, поки не з’явився я!» — написав Трамп у своєму Твіттері.

Якщо подивитися на світ очима нинішнього американського лідера, то все виглядає таким чином: Китай та демократи за допомогою медіа хочуть повернути собі владу. Трамп хоче бути президентом еще один термін, і бореться із супротивниками — так, як вважає ефективним.

ДАВНІЙ РИМ ТА МЕДІА

Але чи дійсно протистояння  зі ЗМІ є гарною ідеєю?

Дуже несподівану відповідь дав нещодавно «співвітчизник» дружини Трампа, прем’єр-міністр Словенії Янез Янша. Пару тижнів тому він оприлюднив на своєму Фейсбуці дуже довгий пост, в якому заявив про потребу воювати проти недоброчесних медіа, що займаються пропагандою.

«Цілком ймовірно, що ви багато разів чули фразу про те, що «війни зі ЗМІ не можна виграти». Це одна з тих «народних» фраз, які більшість людей сумлінно повторюють, не замислюючись, що вони насправді говорять», — пише Янша. Далі він розповідає довгу історію про те, як був одним із повторювачів популярної фрази про війну зі ЗМІ, поки свого часу в Німеччині не натрапив на поважну людину, яка пояснила, що не так з цією фразою.

Йшлося — у вільному переказі — про таке:

В Стародавньому Римі молодих легатів навчали, що страх перед римськими легіонами є потужнішою зброєю, ніж їхні списи та мечі. Тому через торговців та мандрівників вони систематично поширювали в усьому світі тезу, що римські легіони були непереможними. Вони були надзвичайно дисципліновані, навчені та добре оснащені, але аж ніяк не непереможні. Вони були переможені кельтами, німцями, карфагенянами, парфянами та багатьма іншими, і все ж їхні битви наполегливо називались по всьому світу переможними. І багато римлян вірили в їхню непереможність навіть після того, як імперія занепала.

Ця ситуація — за словами словенського прем’єра — схожа з ситуацією із засобами масової інформації, які є «переважно інструментом пропаганди замість дзеркала істини». «Такі ЗМІ присвоюють право на монополію на поведінку та судження. Вони критикують, але не терплять, якщо хтось їх критикує. Ви з цим ніяк не повинні суперечити. Ще менше з їх власниками. Ви можете лише погодитися з ними. В іншому випадку вони визнають вас некомпетентним, насміхаються з вас і паплюжать ваше ім’я. Якщо ви не здаєтеся, захищаєтесь, вас звинувачують у нападі», — зазначив Янша.

«Мій друг Гельмут Коль став їх ціллю після того, як десь заявив, що зовсім не читає газет, — продовжив він далі цитувати свого знайомого з Німеччини. — Він сказав в інтерв’ю, що газети пишуть про те, що вже сталося, і що його цікавить насамперед майбутнє, менше — минуле». «Вони кинулися на нього, ...і почали звинувачувати його у всьому що тільки можливе. Друзі почали казати йому про те, що це помилка, що не можна виграти війну зі ЗМІ. Але Коль звернувся до них із запитанням, чи знають вони когось, хто переміг, тікаючи?», — розповів прем’єр Словенії.

Це пост він написав не просто так — країна як раз готувалася відзвітувати про завершення епідемії коронавірусу, але політичні опоненти нинішньої словенського уряду, за інформаційної підтримки провідних медіа, ініціювали масові акції протесту під лозунгом «з балконів на велосипеди» — вимагаючи більше свободи і менше карантинних обмежень. Буквально через кілька днів після цієї заочної суперечки прем’єра із ЗМІ, Словенія оголосила про завершення епідемії та поступове зняття карантину. Втім, акції протесту все одно продовжилися.

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

В принципі, ці два приклади чудово роз’яснюють логіку поведінки Володимира Зеленського та його команди в частині відношень зі медіа та журналістами. Можливо, він впевнений, що ці ЗМІ працюють проти нього. І тому він як Трамп воює із представниками табору своїх політичних опонентів. З іншого — як словенський прем’єр — Зеленський не боїться взагалі втягуватися в це протистояння, тому що чомусь не вважає медіа       — з якими він свариться, і сварився на останньої прес-конференції — об’єктивними. Він — не виключено — думає, що все, що роблять неприємні йому медіа (наприклад, «Схеми», «Радіо Свобода») —  це підтримка боротьби проти нього йог політичних противників.

Життєздатність подібної стратегії — чи тактики —  можна буде дізнатися тільки після виборів. В США вже скоро, в Україні — не дуже. Поки що соціологічні дослідження кажуть, що війна із медіа в сучасному світі не є вироком для політика. І це дуже неприємна новина для всіх журналістів яку нам, ще потрібно усвідомити та проаналізувати та зробити багато-багато висновків.