Мелорама" - добре, але цього мало

Екстравагантний максималіст, Влад Ряшин готовий пропагувати ідею своєї передачі всюди й кожному. Жива подача музичних новин і "вінегрет" подій на екрані - значною мірою відображення його особистого "Я".

"Передача - це магазин, куди людина зайшла сьогодні купити хліба, завтра - молока, згодом - іще чогось, а колись - і все відразу", дотримуючись своєї концепції, він незмінно відстежує "класичні" події, користуючись активністю студентки консерваторії Людмили Макаревич, не пропускає заїжджих зірок і нетенденційно подає концерти українських виконавців. Він привіз із собою цю ідею з Запоріжжя, де три роки "обкатував" її в передачі "Стробоскоп" і "прокручував" у телемережі "УНІКА". Наприкінці минулого року Влад Ряшин зі своїми однодумцями - Андрієм Будкевичем і Валентином Ковалем - перебрались до Києва, де сьогодні їхня нова версія музичних новин успішно посідає верхній рядок рейтингу передач у своєму жанрі.

До рейтингу він ставиться серйозно, але цілком у нього не вірить. До того ж усвідомлює, що реалії життя вимагають нового в передачі, інакше місцем під сонцем доведеться поступитися.

Умінню Влада Ряшина розподіляти сили можна позаздрити. У червні, віддаючись організації телеверсії "Таврійських ігор", він не забував метикувати над новим іміджем для "Мелорами". Він хоче додати музики й "масті" дещо прискореним новинам. "Можливо, менше розмовлятимемо з людьми за сценою й більше в студії, можливо, збільшимо музичні фрагменти, - міркує він уголос. - І потім, мені як керівникові програми не подобається ведучий, тобто я з собою посварився".

До речі, телеверсія "Ігор" за насиченістю матеріалу нагадувала "Мелораму". Замість нудних півгодинних трансляцій концертів - постійна зміна декорацій, настроїв, знаменитостей і музики.

Слідом за "Мелорамою" і "Таврійськими іграми" вже цієї осені Ряшин "запускає" новий проект. Ідеться "не просто про тусовку артистів на кшталт "Мелорами-плюс", а з родзинкою, - ділиться Влад. - Хочеться зробити з цього не одноразову акцію, а регулярний проект".

Він накручує своє життя подібно до пружини годинникового механізму, спалахуючи новими ідеями й беручись за нові проекти, не стежачи за витраченою енергією. На запитання: "Чи не двожильний він?" Влад, не замислюючись, іронічно відказав: "Нас послали - ми повинні протриматися!" Так само він не замислюється над тим, що його життя багатьом здається непроглядним "вінегретом".

"Вінегрет і Олів'є - мої улюблені салати", - часом зізнається він. І дружина його пристрасті неодмінно задовольняє, пишаючись тим, що недільні "салати" її чоловіка з задоволенням "поглинає" майже вся молода країна.