МЕНЮ

Медіа в законі

Наталя ІЩЕНКО
15 листопада, 2019 - 12:04
Стартувала робота над новим всеохоплюючим медійним кодексом

Влада вирішила навести лад у медійній сфері. «Замахнулися» і на ліцензування сервісів типу Netflix, і на реєстрацію інтернет-ЗМІ, і на заборону володіння українськими засобами масової інформації громадянами Росії, і на санкції для збиткових медіа, і на запровадження кримінальної відповідальності за підкуп журналіста, і на запровадження покарання за розповсюдження фейків... Утім, всі ці ідеї поки що є лише ідеями — робота над відповідним законопроєктом, який має втілити всі задуми нової команди в життя, тільки починається.

«СТАНДАРТИ НОВИН»

8 листопада Президент підписав Указ «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави», у якому міститься перелік першочергових завдань для уряду. Зокрема, глава держави доручив врегулювати діяльність медіа в Україні. Дослівно це доручення виглядає таким чином:

«З метою забезпечення подальшого здійснення структурних економічних реформ, запровадження додаткових механізмів для прискорення соціально-економічного розвитку України, підвищення добробуту населення, гармонійного розвитку регіонів, продовження впровадження європейських стандартів життя, зміцнення держави, за результатами наради, що відбулася 4 листопада 2019 року, постановляю:

1. Кабінету Міністрів України вжити заходів:

...7) у сфері культури, молоді, спорту та інформаційної політики:

а) до 31 грудня 2019 року — стосовно: розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів:

— щодо врегулювання діяльності медіа в Україні, передбачивши, зокрема, положення щодо вимог та стандартів новин, механізмів запобігання розповсюдженню недостовірної, викривленої інформації, її спростування, заборони фізичним та юридичним особам держави-агресора володіти або фінансувати медіа в Україні, а також передбачити посилення відповідальності за порушення законодавства про інформацію».

В медіаспільноті здійнялася буря щодо намірів Володимира Зеленського та його команди «стандартизувати новини». З’явилися звинувачення у втручанні в роботу незалежної «четвертої влади», в запровадженні цензури, в наступі на свободу слова, в «гебельсовщині» та в згортанні демократії загалом...

МЕТА — САМОРЕГУЛЯЦІЯ

Втім, міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський, відомство якого, власне, і має виконувати президентське доручення, спробував вгамувати пристрасті та пояснити, що паніка медійників є передчасною.

Ввечері 9 листопада він написав у «Фейсбуці»:

«Шановні журналісти! Вас правильно стурбувала та обурила наявність в Указі президента слів про встановлення «вимог та стандартів новин». Це термінологічне непорозуміння, яке виникало через помилкове застосування терміну «стандарти новин» в документах МКМС [Міністерства культури, молоді та спорту]. Ми не збирались і не збираємось регулювати стандарти новин. Це право — виключно професійної спільноти.

Що ми збираємось робити: ввести поняття «небезпечна інформація», «дезінформація», «недостовірна інформація». Що є дуже важливим в умовах інформаційної війни з РФ та можливим фінансуванням деяких ЗМІ країною-агресором. Введення визначень характеру інформації, як то новинна, розважальна, гумористична і т.п. разом з можливим обов’язком позначати поширюваний контент відповідно до того виду контенту, до якого належить інформація. Це є частиною належного інформування громадян і реалізацією їхніх прав на інформацію.

У країнах зі сталими демократіями, де існує журналістське самоврядування та саморегулювання/співрегулювання медіа, питання стандартів вирішені кодексами професійної етики та стандартами, за неухильним дотриманням яких слідкує професійна спільнота. В Україні ми як держава маємо створити умови для професійної спільноти, які зроблять цю модель працюючою і в нашій країні. Тобто держава не заходить на територію, яку вона не повинна регулювати, а створює належні умови для саморегулювання та співрегулювання».

Отже, головний посил міністерського посту в тому, що влада збирається допомогти вітчизняним медіа в запровадженні професійних стандартів та контролю за їхнім виконанням (з чим вони самі, виходить, не впоралися).

КОНЦЕПЦІЯ ПРОЄКТУ

Наступним кроком влади на шляху «наведення порядку» у медіасфері став початок процесу розробки та внесення до парламенту закону про медіа.

Концепцію майбутнього документа вже встигли — через 5 днів після Указу Президента — презентувати громадськості на відкритому засіданні Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики. Авторами документа є голова Комітету Олександр Ткаченко та його заступник, голови підкомітету з питань інформаційної політики Микита Потураєв. Вони наголосили, що наразі йдеться не про сам законопроєкт про медіа, а лише про зібрання разом «питань та викликів», на які він має дати відповіді.

Передбачається, що новий «медійний» законопроєкт буде містити зміни до цілої низки законодавчих актів, що регулюють діяльність медійної галузі, але значна частина норм в яких є морально та технологічно застарілими, неефективними та «мертвими». Це закони «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (ухвалено в 1993 році), «Про інформаційні агентства» (1995), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (1997), «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (1997), «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (2005), «Про телебачення і радіомовлення» (2006).

В цілому концепція закону про медіа, покликана

•  оновити чинне застаріле законодавство, що регулює роботу традиційних ЗМІ, броадкаст-сервісів, медіаплатформ і провайдерів,

•  встановити формат роботи медіа відповідно до норм законодавства Європейського Союзу,

•  відповісти на виклики, з якими стикнулася українська держава після початку російської воєнної агресії.

МЕДІА ЧИ НЕ МЕДІА?

Зокрема, в майбутньому законі буде (нарешті) запропоновано чітке визначення суб’єктів «медіа» та «не медіа».

До першої категорії автори хочуть віднести:

•  аудіовізуальні медіа:

•  телебачення та радіомовлення, також Суспільне, мовлення громад та іномовлення,

•  сервіси «на замовлення» (такі, як Megogo, OLL TV чи Netflix));

•  друковані ЗМІ;

•  онлайн-медіа (до яких автори Концепції віднесли і інформаційні агенції).

До другої —

•  провайдери сервісів доступу до пакетів теле— та радіоканалів;

•  провайдери платформ спільного доступу до інформації (соціальні мережі);

•  постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб телебачення та радіомовлення із використанням радіочастотного ресурсу.

Відповідно, новий закон буде стосуватися тільки компаній та організацій з першої категорії.

Окремим критерієм для медіа автори концепції хочуть зробити юрисдикцію. При цьому планується враховувати:

•  місцезнаходження та/чи редакційний контроль;

•  доступність сервісу на території і/або спрямованість на аудиторію України;

•  оплата сервісу резидентами України;

•  наявність радіочастотного ресурсу і/або власної супутникової передавальної станції — у випадку з телеканалами;

•  наявність домену .UA і/або доменів другого рівня.UA — для онлайн-медіа.

Одночасно із планами врегулювання діяльності вітчизняних медіа, існує ідея розповсюдження дії нового закону на міжнародні та іноземні ЗМІ. Зокрема, можливо, будуть запроваджені мовні квоти та квоти трансляції вітчизняного контенту.

ПЛАТИ ЧИ... ПЛАТИ

Гучною новацією майбутнього законопроекту про медіа можуть стати норми, що будуть регулювати питання власності та фінансів.

Зокрема, обговорюється можливість створення обмежень на володіння медіа-активами для запобігання монополіям. Такий ліміт пропонують встановити на рівні не більш ніж 35% для аудіовізуальних медіа та 5% для друкованих медіа.

У рамках протидії впливу Російської Федерації на вітчизняний інформаційний простір заборонятиметься бути власниками або співвласниками медіа в Україні громадянам, юридичним особам і компаніям, де громадяни або юридичні особи з РФ є акціонерами або бенефіціарами.

Також цього не зможуть зробити чиновники або засновані ними підприємства, державні органи та компанії з непрозорою структурою власності. Винятком для другого випадку — про можливість держструктур бути медіавласниками — стане Суспільний мовник і телеканал «Рада».

Обговорювалася під час презентації концепції нового закону й ідея про впровадження системи fair play для медіа (зараз працює в світовому клубному футболі). Раніше, 6 листопада, виступаючи на парламентських слуханнях «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення», голова Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики пояснював цю пропозицію таким чином: «Україна ледь не єдина країна у Європі, де переважна більшість приватних ЗМІ є збитковими, це, звичайно, створює підозру того, що власники впливають на журналістів. У футболі в УЄФА вже 10 років діє принцип так званого фінансового фейєрплей, умовно кажучи, скільки заробляєш, стільки витрачаєш. Якщо, наприклад, впродовж трьох років ЗМІ є постійно збитковими, напевно, є шанс застосування певних санкцій. Так, можливо, в результаті у нас стане менше яскравих шоу, безлічі серіалів і безлічі інформаційних каналів, але це буде чесний бізнес, так само чесно всім журналістам отримувати зарплати не в конвертах і платити за них податки».

Санкції проти неприбуткових медіа, як вважає Ткаченко, допоможуть вивести ЗМІ з-під контролю політиків і великого бізнесу.

ЗАХИСТ ТА КАРА

В новому законі про медіа буде передбачено посилення захисту журналістів: як фізичного, так і від зовнішнього — корупційного — впливу.

Зокрема, планується зобов’язати власників видань страхувати журналістів від можливих ризиків їхньої діяльності. Самі журналісти отримають безкоштовну правову допомогу та можливість отримання держохорони в разі загрози їхньому життю.

Також пропонується внести зміни до Кримінально-процесуального кодексу та передбачити кримінальну відповідальність за втручання в роботу журналіста або його підкуп з метою поширення недостовірної інформації.

Окремий розділ майбутнього законопроекту планується присвятити подоланню такого явища, як фейки та дезінформація. Голова профільного комітету Ткаченко зауважив: «Регулювання в цій сфері і визначення термінів, що є дезінформацією, що є фейками, має врешті відбутися. Це глобальний дискурс, і ми не можемо стояти осторонь, вдаючи, ніби такої проблеми не існує».

Зокрема, пропонується притягувати медійників до кримінальної відповідальності:

•  за умисне поширення дезінформації, коли наявна шкода від поширення такої інформації;

•  за умисне поширення дезінформації на замовлення, у тому числі за відсутності реальної шкоди;

•  за систематичне умисне поширення дезінформації;

•  за пропаганду та виправдання тероризму та ненависті (мова ненависті).

Також передбачається посилення «права на відповідь» та «права на спростування», разом із відповідальністю за ненадання такого права.

Цей розділ вже викликав критичні зауваження учасників медіаринку, експертів та журналістів, і надалі, очевидно, треба чекати запеклих дискусій на теми визначення «що таке фейк» та можливості введення для ЗМІ та журналістів покарання за дезінформацію та маніпуляції.

ЧЕКАЮТЬ ПРОПОЗИЦІЙ

Що стосується запровадження системи саморегуляції медійної галузі — яку анонсував профільний міністр в пості на «Фейсбук», який ми цитували вище — то поки що ця лінія в концепції є не дуже чіткою.

На запитання «Детектор медіа», чи будуть у законі норми щодо саморегуляції журналістів, Микита Потураєв повідомив, що окремого розділу про саморегуляцію не буде, але депутати хочуть врахувати питання саморегуляції в окремих нормах закону. «У нас є Індустріальний телевізійний комітет, Індустріальний радіокомітет, вони займаються більше рекламою, вимірюванням глядацької та радійної аудиторії. У нас є незалежні моніторингові групи, агенції, ініціативи, потужні активні медіаспільноти, у нас є громадянське суспільство. Ми сподіваємося, що разом ми зможемо створити в країні систему, яка сама, а не держава, не хтось із зовні, встановить стандарти роботи медіа і журналістів і кодекси поведінки, і сама зможе стежити за дотриманням кодексів», — узагальнив він.

Наразі профільні комітети парламенту та профільне міністерство — на чолі із представниками владної команди — вже розгортають активну діяльність із доведення концепції проекту закону про медіа до власне повноцінного законопроекту. До роботи хочуть залучити медійників.

Заступниця голови парламентської фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук написала у «Фейсбуці»: «Журналістам та медіаекспертам приготуватися. Розпочинається обговорення комплексного закону про медіа... І ми будемо раді зауваженням та пропозиціям».