Леонід ГОЛЬДШТЕЙН: «Комерція підкорює собі навіть джаз»

Бесіду вела Ольга ГУСАК

Програма «35 хвилин джазу» (телеканал «ТЕТ») давно увійшла в історію музичних телепередач, зумівши «прожити» в українському ефірі майже шість (!) років. А термін це, погодьтеся, чималий. Особливо для програми про джаз — явище, яке рідко зустрічається навіть на нинішніх FМ-станціях. У чому ж таємниця такої стабільної популярності, яка не слабшає? Вивідати цю та інші таємниці вдалося в головного творця передачі, відомого джазмена Леоніда ГОЛЬДШТЕЙНА.

— В українському телешоубізнесі життя багатьох «нестандартних» музичних передач, як правило, недовговічне. Не набравши відповідного рейтингу, вони «таємниче» зникають з телеефіру. «35 хвилин джазу» — виняток із правил?

— Мабуть, так. І цим винятком передачу зробив сам «ТЕТ», чия підтримка багато в чому зумовила успіх програми. Мені пощастило, коли 1992 року президент цієї телекомпанії Олександр Кохно сам запропонував створити унікальний телепроект про джаз. Щастить і зараз, коли передачі серйозно допомагає нинішнє керівництво «ТЕТу»: Аркадій Жаровський, Федір Терпиловський, Галина Шигаєва. Колосальне «підживлення» енергією ми отримуємо й від наших телеглядачів, які буквально завалюють нас листами, діляться своїми враженнями... Нещодавно до мене підійшов незнайомець і несподівано вимовив: «Дякую вам за передачу. Вона врятувала мені життя...» Так і сказав... Спробуй при всьому цьому «зникнути» з ефіру.

— А не боїтеся, що внаслідок поголовного нині захоплення «поп-культурою» джаз для майбутнього покоління може втратити свою первинну цінність?

— Ніскільки. Джаз, як і класика, створюється для певного кола музичних професіоналів і аматорів, а не для широкої слухацької маси. У цьому він елітарний і безсмертний. До того ж досвід Заходу показує: велика кількість «попсових взірців» поступово втрачає свою привабливість. Чудові ж твори Дюка Еллінгтона, Дізі Гілеспі, Чарлі Паркера залишаються популярними протягом десятиріч...

Прикро, що сучасна музична культура більшою мірою перетворюється на перспективну галузь комерції, орієнтуючись на масового слухача. Саме комерційний інтерес примушує джазових творців наслідувати «канони розважальної музики», що багато в чому породжує спрощеність і низькопробність джазових творів. Усі ці «моменти» прогресують і завдяки відсутності елементарної інформаційної бази. А це, знаєте, іноді призводить до дуже кумедних курйозів. Зателефонували мені одного разу з Черкас. Мовляв, допоможіть зі зйомками. Я погодився в обмін на будь-який цікавий джазовий відеоматеріал. «У нас є така «родзинка», про яку ви навіть не чули!» Яким же було моє здивування, коли замість обіцяної сенсації на моєму столі опинилися п’ятий і шостий випуски «35 хвилин джазу»... Відтоді нас пов’язує міцна дружба.

— І з багатьма українськими джазовими виконавцями ви так «здружилися»?

— Не за таких обставин (сміється), але з багатьма. Популяризація українського джазу планувалася нами з найперших випусків. І, власне, завдяки передачі про нього почали говорити в Європі, а українських виконавців запрошувати на міжнародні фестивалі. Зокрема, саме «35 хвилин джазу» відкрила відомий нині «Мен саунд». Я пишаюся тим, що саме від мене дізналися про Енвера Ізмайлова, який давно перебуває на вершині джазового олімпу. Вийшли передачі, присвячені Костянтину Віленському, Віталію Мачуліну, Володимиру Молоткову, квартету «Київ», бігбенду Олександра Шаповалова. Відрадно, що в Україні є багато талановитих молодих музикантів. Хто знає, може, і в нас з’явиться геній, який створить щось нове і непередбачуване в джазі, як свого часу це зробили Армстронг та Паркер.

— Як власник найбільшого в Європі зібрання відеоджазу, ви, напевно, отримували пропозиції працювати за кордоном. Не було спокуси поїхати?

— Абсолютно. Хоча пропозицій дійсно було предостатньо. Після того, як «35 хвилин джазу» з успіхом демонструвалася в Академії джазу в Дармштадті, багато хто умовляв «залишитися» в Німеччині. Надходили пропозиції з Амстердаму, Росії, Прибалтики. Однак, як би це не прозвучало банально, я хочу працювати в Україні, в своєму рідному місті. Дуже хочеться, щоб український телеглядач міг натішитися чарівним світом джазу...

— І, якщо не секрет, які сюрпризи готує «35 хвилин джазу» своєму глядачеві найближчим часом?

— Сюрприз — він і є сюрприз! Проте маленьку таємницю все ж відкрию: незабаром шанувальники «35 хвилин джазу» побачать унікальний за своєю значущістю цикл «Джазові портрети ветеранів київського джазу», присвячений українським джазовим корифеям... І це лише мала частка рідкісного відеоматеріалу. Решта — таємниця! Просто дивіться нас на каналі «ТЕТ» і насолоджуйтеся істинним мистецтвом!