Коли ж ми, нарешті, порозумнішаємо?

Про політику «стратегічного відступу»

На коронавірусному фронті поки що без змін на краще.  Ситуація, швидше, погіршується.  Всесвітня організація охорони здоров’я прогнозує нам 9 тисяч хворих на добу.  Населення України, як і раніше, абсолютно не реагує на тривожну інформацію.  І не хоче в більшості своїй дотримуватися навіть найменш обтяжливих карантинних норм.  Їм є з кого брати приклад.  Хворіють уже десятки народних депутатів.  Як сказала нардепа, пані Южаніна, «у Верховній Раді немає ніякої дисципліни.  Не одягають маски і не дотримуються соціальної дистанції». Спікер Разумков змушений був спеціально звернутися до народних обранців: «Депутати!  Одягніть маски, чи коронавірусу для вас не існує?»  Якщо влада хоче запобігти катастрофі в суспільстві, то немає іншого способу, окрім штрафів.  Тільки треба враховувати наш рівень життя і не впроваджувати фантастичні штрафи по 17 тисяч гривень.  Абсолютна більшість наших громадян таких грошей ніколи в руках не тримала.  Такі суми явно вигадали ті, для кого 17 тисяч — це не гроші.  Достатньо 500-600 гривень. Заплатить людина раз, заплатить другий і дійде висновку, що дешевше купити маску.  До речі, за маску на підборідді або на шиї (з’явилась у нас така мода!) потрібно карати так само, як і за її відсутність.

Інакше до наших людей не дійде... А чи дійде до влади?  Нардеп Артур Герасимов заявив, що йде масове розкрадання антіковідного фонду.  Між іншим, за словами голови Рахункової палати пана Пацкана, з цього фонду не закупили жодного апарату штучної вентиляції легенів...

У програмі «Свобода слова» на каналі ICTV виступила з програмною промовою Юлія Тимошенко, яка перехворіла коронавірусом.

Промова була, як у її кращі часи. Вона знову продемонструвала шалену енергію, феноменальну працездатність, уміння бачити суть проблеми.  У короткому виступі вона окреслила основні моменти стратегії боротьби з пандемією, яка у «зеленітів» досі відсутня.  Чітко і ясно Тимошенко розповіла, що і як треба робити, що спочатку, а що потім.  Президент Зеленський не помилиться, якщо призначить її головою надзвичайного державного комітету з боротьби з пандемією.

А на «Еспресо TV» у програмі «Говорить великий Львів» обговорювали події на Луганщині, зокрема, пожежі із загибеллю людей.  По радіо я почув, що в цей самий момент пан Зеленський перебував в ознайомчій поїздці у Рівненській області та серед іншого ознайомився з процесом пошиття весільних суконь на місцевій швейній фабриці... Без коментарів.  Причиною багатьох загорянь на Луганщині були обстріли трасуючими кулями з боку російських окупантів.  Пан Зеленський із цього приводу сказав щось не цілком членороздільне, суть чого зводилася до того, що у нас немає поки що підстав звинувачувати в тому, що сталося, «ту сторону». Зеленський дедалі більше перетворюється на адвоката Росії в Україні.  А обстріли тривають, пожежі тривають, люди, як і раніше, гинуть, а нам розповідають про «мир» і «тишу» на фронті... Як сказав доброволець та екснардеп Ігор Лапін, Банкова приховує реальне становище на сході країни.

Нещодавно захотілося мені подивитися, яким став «95-й квартал» після відходу «прими» в політику.  Подивився.  Відсутність «першого номера» відчувається.  Немає колишнього драйву, запалу, енергетики, відчувається деградація.  А в іншому все, як і раніше: той самий фекально-генітальний гумор, непристойні жарти «нижче пояса», хіба тільки примітиву стало більше.  І, звичайно, незмінні фізіономії, які регочуть у залі-публіці «95-го кварталу», що обирають нам владу. Воістину, кожен народ гідний тієї влади, яку він має і яка його має... Як сказав у телеефірі завідувач кафедри політології Києво-Могилянської академії Максим Яковлєв, є у нас в Україні така традиція: прийти на вибори, не дивлячись проголосувати за ідіотів і зрадників, а потім узяти бандуру, вийти на берег Дніпра і виконувати тужливі пісні про те, як важко жити в неволі...

А поки жартує, співає і танцює «95-й квартал», з’явилася цікава петиція. За Конституцією, якщо щось трапиться з президентом, влада тимчасово передається голові Верховної Ради.  А петиція пропонує в такому випадку владу передати главі Офісу президента, на даний момент — Андрію Єрмаку.  Це явна спецоперація, яку в Росії називають «многоходовочка», а Б. Єльцин використав вислів «рокіровочка».  На місці пана Зеленського після таких «петицій» я посилив би особисту охорону... Але настільки нахабна заміна Зеленського на Єрмака у Кремля, швидше за все, не пройде, і Москві доведеться вигадувати щось більш «витончене»... І зовсім дивовижне: нещодавно у міністра охорони  здоров’я пана Степанова раптом прорізались опозиційні інтонації, що було пов’язано з концертом у Харкові Олі Полякової.  В тому самому Харкові, де спалах пандемії, де лікарні переповнені, а медсестри пишуть заяви про звільнення, боячись заразитися і заразити свої сім’ї.  Тому праведний гнів міністра можна зрозуміти.  Але ось як у нього це прозвучало з болем і сарказмом: «У нас же головне вибори, а не життя і здоров’я людей».  Тут Степанов «кинув камінь» у харківських претендентів на мандати і посади.  А я про що?  Але хто у нас найбільше ратує за вибори?  «Слуга народу» й особисто пан Зеленський.  Їхня позиція зрозуміла. Якщо перенести вибори на весну, то від рейтингів «зелених товаришів» може взагалі нічого не залишитися... У тому випадку, якщо збережеться нинішня динаміка їх падіння.

А після вигнання Фокіна з ТКГ Кравчук заявив про створення нової ради з «представників Донбасу».  Це відгомони старого гасла партії регіонів «Почуйте Донбас!»?  Складається враження, що все це робота на інтереси Росії, бо надто вже відповідає російській парадигмі: «Немає ніякої російсько-української війни, є внутрішній конфлікт в Україні, і нехай вони самі там розбираються в цих радах і групах». Загалом, на мій погляд, нинішня влада в Україні намагається у будь-який спосіб тихо здатися Росії і зробити це так, щоб українське суспільство нічого не помітило і не повстало.  Як сказав політичний аналітик Володимир Горбач, «політика Зеленського — це політика стратегічного відступу».  Сам Зеленський заявив: «Без діалогу з Путіним неможливо звільнити українські території».  Ось як усе просто: поговорив Зе з Путіним, зачарував його своїми жартами, поплакав, Путін побачив чисті, щирі сльози Зе, розчулився і все захоплене Україні повернув.  Якщо у свідомості Зеленського існують такі уявлення про реальність, то це, панове, катастрофа.

Як сказав в ефірі «Прямого» екс-міністр соціальної політики Павло Розенко, «де-факто у нас немає президента і верховного головнокомандувача.  Зеленський принижується перед Путіним, а що з того?  Зе звільнив із російського полону 140 осіб за півтора року.  Порошенко звільнив 3500 осіб без піару.  Ми за нинішнього президента втратили ще частину української землі і багатьох людей». Розенко закінчив свій виступ такими словами: «Зеленський робить ставку не на українську націю, а на Путіна».  На жаль, це очевидно...