МЕНЮ

Херсон медійний

Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон
27 грудня, 2019 - 12:31
Різні власники. Подібна якість

За останнє десятиліття у Херсоні навряд чи знайдеться медіа, про яке вам скажуть: цей телеканал/газета/сайт найкращий, найвпливовіший, наймасовіший. Здається, монополії на ринку медіа у Херсоні не було ніколи. Власне, як і самого ринку. Однак це — загальноукраїнська тенденція.

Як і в багатьох регіонах, тут склалася ситуація, коли більш-менш успішні бізнесмени раптом вирішують будувати «медіаімперію» із серії низькопробних видань, щоб наростити собі впливовості в очах влади, бізнес-партнерів або просто задовольнити своє самолюбство, вважаючи, що через ці канали комунікації вдається робити політику.

Так утворилися більшість херсонських інтернет-видань. І продовжують утворюватись. Так само непомітно, як і зникають. Всього активних сайтів новин у Херсоні з півтора десятки, у яких до десяти власників. 

Ці видання поєднує кілька ознак. Передусім, гонитва за кількістю контенту. Якось сайт «Гривна» видавав понад сто місцевих новин за добу (!). «Про що в Херсоні можна написати сто новин за добу?», — запитаєте ви. Правильно — ні про що. Кримінальні зведення з усіх районів, ДТП, плітки і несуттєві коментарі з соцмереж, розсилка від офіційних установ, афіші, анонси, прес-релізи, а буває і просто фантазії авторів. Плюс стара добра «джинса».

По-друге, низька якість контенту. Лише кілька місцевих сайтів дозволяють собі таку «розкіш», як перевірка і вичитка інформації. На це просто немає часу. Або це принципи роботи редакцій.

По-третє, дуже мала кількість оригінального контенту. Журналісти онлайн-видань, знов-таки через гонитву за кількістю, переважно не встигають/не хочуть/не вміють писати про дійсно важливі для регіону речі. Висока культура роботи з інформацією, пошук джерел, елементи розслідування, підбір експертів для глибшого розуміння теми — цим займаються лише кілька людей в місті, які не відчувають між собою конкуренції. Знайомий редактор одного сайту не раз розповідав: «Нарив цікаві деталі у відкритих документах, опублікую завтра. Все одно ніхто крім мене, їх ще не прочитав».

Окремо можна виділити медіа, які працюють на правоохоронні органи (переважно — на поліцію). На їхніх сторінках завжди свіжа оперативна інформація і чітка лінія підтримки людей у погонах: колишніх і нинішніх. Бо колишніх «мусорів», як відомо, не буває. А інтереси в цих людей є всюди.

Після 2014 року кілька видань, які явно були проросійськими, занепали. Поляризація «наш»/»не наш» у Херсоні тривала недовго. Закінчилися російські гроші — закінчилися сайти. Ідейних пропагандистів тут було мало, і вони перебралися в Росію з початком війни. Хоча довго були (а може, й є) членами НСЖУ.

Монополізація в місцевому телебаченні проявлялася у вигляді філії обласної державної ТРК «Скіфія», яка мала величезний штат, найбільше покриття в області і традиційно компліментарно працювала з обласною владою. Після реформи суспільного мовлення ситуація покращилась. Місцева філія стала знімати значно цікавіші матеріали, а не ті, про які скажуть в ОДА чи обласній раді. Журналісти працюють оперативніше і професійніше.

Однак інші місцеві телеканали завжди складали конкуренцію державному мовнику в плані якості контенту. Так можна сказати про телеканали «Херсон плюс» та «ВТВ плюс», власниками яких є головні редактори, а не місцеві бізнесмени. Хоча останні в різній мірі мають вплив на ці медіа. Відтак, конкуренція серед місцевих телевізійників є, хоча й невелика через малу кількість каналів.

Друкованих медіа обласного рівня у Херсоні два. Це газети «Гривна» і «Новий день». Вони належать різним власникам, мають різну аудиторію і концепцію.

«Гривна» — приклад успішного бізнес-проекту. Газету читають, передплачують, хоча з роками друкована версія втрачає популярність.

«Новий день» належить родині головного редактора. Газета більш популярна в селах і райцентрах, однак читачів друкованої версії меншає щороку.