МЕНЮ

Знакові пам’ятки

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів, фото автора
4 вересня, 2019 - 16:12
У Львові представили виставку до 130-річчя Музею Ставропігійського інституту (1889 — 1939)

Показ під назвою «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо» масштабний — твори розмістили аж у п’яти залах Національного музею імені Андрея Шептицького. Куратор — кандидат історичних наук Ольга Горда-Цибко.

Виставка знайомить із колекцією Музею Ставропігійського інституту на прикладі знакових, хрестоматійних пам’яток і розкриває не лише сторінки заснування та діяльності цього музейного осередку, а й історію постання Успенського ставропігійського братства у Львові (з 1788 року — Ставропігійського інституту), яке у XVI—XIX ст. було провідною національно-релігійною громадською організацією українців Галичини.

В експозиції переплетені історична та мистецька тематичні лінії. Пам’ятки демонструються у зворотній хронологічній послідовності. До всіх розділів показу складено ґрунтовні довідки, що слугуватимуть відвідувачам путівниками під час подорожі у час заснування братства. 

В історії українського музейництва Галичини друга половина ХІХ ст. була поворотним періодом, позначеним зростанням суспільного зацікавлення власним минулим і національною культурою. У Львові почали виникати численні українські громадсько-культурні інституції, які ставали речниками національної ідеї. При них закладалися музейні колекції, де акумулювали історичні пам’ятки — матеріальні носії культурної ідентичності українського народу. Вартісні збірки були створені при Народному домі (1850), товаристві «Просвіта» (1868), Науковому товаристві імені Шевченка (1874), Ставропігійському інституті (1889) тощо. Що ж до останнього, то тут було відкрито першу постійну публічну експозицію (1889).

Видатний науковець, довголітній директор Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький почав здобувати професійний досвід саме в Музеї Ставропігії (1898) — тоді ще як помічник («підручний писар») професора Ісидора Шараневича. Згодом Свєнціцький в одній із програмних музеєзнавчих праць назве ту установу «першою спробою самостійного галицького музею» і «найсвітлішою сторінкою в тихому житті величавої галицької давнини».

Після окупації Галичини Червоною армією (1939) більшість музейних колекцій Львова (Оссолінеуму, Любомирських, НТШ, Богословської академії, Художньо-промислового музею, Народного дому та ін.) перерозподілили між музеями. Зібрання Ставропігії потрапило до Музею українського мистецтва (тепер — Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького), Історичний музей та Центральний архів давніх актів (тепер — Центральний історичний архів України у Львові). Більшість пам’яток релігійного мистецтва зі Ставропігії сьогодні зберігається в НМЛ і є невід’ємною частиною найзначнішого і в Україні, й у світі зібрання нашого національного сакрального мистецтва.

Розповідь виставки «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо» починається з другої половини ХІХ століття, що стало точкою відліку в історії Музею Ставропігії. У той період розвиток музейної справи на етнічних теренах України помітно інтенсифікувався. Великим музейним центром на західноукраїнських землях тоді був Львів. Винятковими подіями в історії музейного життя Львова і Західної України стали Польськоруська археологічна (1885) та Археологічно-бібліографічна (1888—1889) виставки. Останню було присвячено 900-річчю хрещення Русі, і та виставка дала новий поштовх активізації українського музейництва. Її експозиція за масштабом і характером представленого матеріалу (орієнтовно 1400 пам’яток) насправді стала справжнім відкриттям унікальної спадщини українського релігійного мистецтва. Археологічно-бібліографічна виставка заклала початки формування Музею Ставропігійського інституту. Гаслом тієї виставки, яке розмістили над входом і друкували на авантитулі її каталогів, взяли слова євангеліста Івана «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо».

Смисловий стрижень експозиції в Нацмузеї — збірка іконописних пам’яток XVІ—XVIII ст. Значну частину образів виставлено вперше після 1888 року. До них долучено раритети інших типологічних груп — це світське малярство (портрети), предмети літургійного вжитку (дерев’яна пластика, декоративний метал, церковні тканини), рукописи і стародруки, також архівні матеріали і не тільки.

Основу експозиції становлять твори з фондових зібрань Національного музею у Львові; предмети археології, світське портретне малярств; рукописи — зі збірки Історичного музею; документальні матеріали — із Центрального історичного архіву України.

«Виставка «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо» є не просто осмисленим музейницьким проєктом, а й якісним прикладом антропології історичної пам’яті українства, — вважає історик мистецтва, проректор Львівської академії мистецтв Роман ЯЦІВ. — Роль Успенського Ставропігійського братства у Львові, яке наприкінці XVIII століття трансформувалося у Ставропігійський інститут, досі залишається мало вивченою, а його досвіди — інвентаризованими нашою суспільною свідомістю. Ця виставка пригадує нашим сучасникам, наскільки важливо культивувати спадщину національних культурних інституцій, підтримуючи їхні первинні базові установки з метою ствердження нашої духовно-культурної ідентичності (крім Ставропігії, це, звичайно, «Просвіта», Наукове товариство ім. Шевченка, «Рідна школа» та ін.). Скільки цікавих постатей наприкінці XIX — початку XX століття було пов’язано з Музеєм Ставропігійського інституту, скільки цінних мистецьких артефактів стало представленням високого культурного статусу українців XVI—XIX століть! Церковна та інтелектуальна еліта тривалий час консолідувала галичан навколо символів, якими позначався рух українства до національного самоствердження, і ця роль провідників — зокрема галицького духовенства — була вкрай ефективною, що можна було відчитувати по національній свідомості і містян, і селян Західної України 1920—1930-х років. Захоплює й те, що здатність українців до самоорганізації в аспекті мистецтва та музейної справи була пошанованою й видатними представниками інших європейських культур, у тому числі видатним польським мистцем Яном Матейком».

«То буде фантастична виставка! — анонсував показ завідувач виставково-експозиційного та науково-освітнього відділу НМЛ Роман ЗІЛІНКО. — 130 років тому у Львові було зроблено першу велику виставку руської-української давнини. Так було започатковано перший український музей у Львові — Музей Ставропігійського інституту. Ми покажемо ті крихти, які по усіх пертурбаціях ХХ століття залишилися після цього музею! Але які крихти!!!»

Оглянути масштабну експозицію «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо», неквапно і вдумливо ознайомитися з історичними та мистецькими довідками, спробувати осягнути питання важливості культивування спадщини національних культурних інституцій, також більше дізнатися про історію Успенського Ставропігійського братства у Львові встигнуть всі охочі — виставка у головному корпусі НМЛ (проспект Свободи, 20) триватиме до 10 жовтня.