Три народження

Музейники не забувають про чудову традицію — читати разом із друзями вголос улюблені книжки, як читали в родині Булгакових століття тому. Тому о 13.00 свято відкриють читання біля пам’ятника творів Михайла Опанасовича в перекладі іноземними мовами, кількість яких у музейній книгозбірні постійно зростає — налічується вже сорок мов. Музейні книжки будуть виставлені біля пам’ятника, і всі бажаючі зможуть прочитати в мікрофон епізод з улюбленого твору мовами народів світу, а можна принести для читання свою книжку (подробиці на facebook-сторінці Bulgakov museum in Kyiv). За минулий рік отримали в подарунок книжки азербайджанською та китайською — прозу та п’єси. А нещодавно відомий журналіст із Білорусі, доктор філологічних наук Олександр Федута передав у подарунок роман «Майстер і Маргарита» білоруською мовою — «як пам’ятник білоруській перекладацькій майстерності та свідчення нашої любові до Булгакова». До речі, в рік 125-річчя Булгакова Олександр читав біля пам’ятника сцену «А це нас заарештовувати прийшли» — за роздруківкою з інтернету — і це було одне з найкращих читань уголос!

Є в книгозбірні музею полиця з написом «Колекція Юрія Некрутенка (1936—2010)». На ній — книжки, які подарував музею киянин, чиє ім’я внесено до списку найвідоміших ентомологів світу, поряд із Володимиром Набоковим (цікаво, що Набоков ніколи не відповідав на листи кореспондентів із СРСР, побоюючись їм нашкодити, але одному відповів — Юрієві Некрутенку, ймовірно, вважаючи тему «про метеликів» безпечною для цензури). Так от, саме Юрій Некрутенко виявився тим неперевершеним Тлумачем, чий переклад українською мовою «Майстра і Маргарити» («Кальварія», 2008) викликає відчуття радісного подиву: «Невже таке можливе?!». Музика мови-неоригіналу настільки зачаровує, що майже дослівно знайома реальність роману набуває чарівного висвітлення та нових сенсів. Шкода, що не можна дослівно привести передмову "Упровід перекладача", але ось фрагменти: «Застерігаю читача, що переклад цей було скоєно за досить дивних та загадкових обставин. Однієї не дуже погожої та тихої ночі я узяв був — укотре! — до подушки зачитану та добряче заяложену книжку Твору мого земляка з Андріївського узвозу. За півгодини я знагла усвідомив, що читаю її не авторською, а своєю мовою, ба більше... моя мова — то й є єдина властива мова Твору, а не та, що нею він написаний. Тоді непереборна сила кинула мене до компутера. Парадокс? Адже автор ніколи не написав моєю мовою жодного рядка... Але, кажу я і повторюю це — але! Він був киянином... Отож-то! Будучи родимим киянином, він не міг думати інакше, як по-нашому, по-київському, хоч якою мовою це думання діялося... Перестати бути киянином, народившись та здорослівши у цьому місті, неможливо... І саме тепер Твір прийшов мені рідною мовою. То був дарунок... Усе у Творі, у тому й Москва, і Єршалаїм — то візія киянина... Текст перекладався на українську мову в правописі 1928 р. — найбільш грамотному (через те й репресованому), в правописі, сучасному романові».

У МУЗЕЇ ВІДРОДИЛИ ДАВНЮ ТРАДИЦІЮ — ЧАЮВАННЯ НА БУЛГАКОВСЬКОЇ ВЕРАНДІ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Тому приходьте і читайте Булгакова рідною мовою!

До речі, 2007 року в Києві на Андріївському узвозі був установлений перший у світі пам’ятник Булгакову — це упізнаваний, справжній, «живий» письменник, драматург, мислитель роботи чудового скульптора Миколи Павловича Рапая. Коли відбуваються читання 15 травня, простір поряд із музеєм перетворюється на театр: актори-читці змінюють одне одного за присутності небесного спостерігача в бронзовому втіленні.

«ІМПРЕСІОНІСТИ ВІД БУЛГАКОВА»

Дивовижні речі трапляються на світі! Киянка Наталія Рожин, викладач Бірмінгемського Міського Університету (Birmingham City University) прочитала в газеті «День» статтю про 30-річчя музею Булгакова (див. «День» № 23—24, 8 лютого 2019 р.). Підсумком подій, що розгорнулися, став міжнародний проект — виставка Themes in Bulgakov’s stories 2019, яка відкриється в музеї 15 травня о 14.00. Наталія, шанувальник творчості Булгакова, підготувала для студентів лекцію про письменника та його епоху, показала всі фільми за булгаковськими творами, серед яких і «Собаче серце» (Італія—Німеччина, 1976). І відшукала в мережі книжки он-лайн рідними мовами студентів, а враховуючи, що багато з них не англійці, а уродженці Китаю, Індії, Тайваню, Індонезії, — це було непросте завдання. І в XXI столітті в далекій Британії факультет моди та дизайну Бірмінгемського Міського Університету настільки надихнувся темами, важливими для Булгакова, що ввів їх до навчальної програми. А 12 студентів і п’ять викладачів, серед яких декан факультету Колін Гейл, створили унікальні дизайнерські ілюстрації-ескізи, неймовірно розширивши звичні межі хрестоматійних образів. Яскраві, по-булгаковському сміливі, крилаті, як гості з майбутнього, роботи приголомшують і пропонують задуматися — а що може бути кращим? Значить, недаремно сидів він ночами за письмовим столом при світлі зеленої лампи.

Куратор проекту Наталія Рожин розповіла, що експозиція засвідчує творчий процес митця, зазвичай прихований від очей публіки. 17 робіт розкривають три концепції: «Legends of the past» («Легенди минулого»), «Superhero» («Супергерой»), «A weapon in the hands of others» («Зброя в чужих руках»). Лейтмотив виставки — деконструкція елементів книжок Булгакова для створення виразного та багатозначного дизайну одягу, який «розмовляє» з глядачем і, можливо, створює нове прочитання творів: «Булгаков — мій улюблений письменник, і я його великий ентузіаст. А враження іноземних читачів неймовірно цікаві тим, що дуже відрізняються від наших. Люди, не маючи нашого культурного надбання, звертають увагу на абсолютно інші моменти і захоплюються ними. Про це автори написали в своїх коментарях, які можна буде прочитати на виставці».

Кожен відвідувач виставки Themes in Bulgakov’s stories 2019 зможе взяти участь у голосуванні за найкращу роботу. Після Києва виставка експонуватиметься в Бірмінгемі.

ЧАСИ ЗМІНЮЮТЬСЯ, КУЛЬТУРНІ ХАБИ — ВІЧНІ

1915 року Михаїл намалював на себе та кузена Костянтина карикатури під назвою «Tempora mutantur, або що стало з того, який одружився, і того, іншого, який вчився». Щодня відвідувачі музею можуть бачити їх на печі в кімнаті Ніколки. А 15 травня випаде рідкісна нагода побачити оригінали — не проминіть! До речі, повний текст латинського афоризму свідчить: «Tempora mutantur et nos mutamur in illis» — «Часи змінюються, і ми змінюємося з ними».

Чи правда це, довідаємося 18 травня, в Міжнародний день музеїв, тема якого цього року: «Музеї як культурні хаби: майбутнє традицій». Музей Булгакова візьме участь у міжнародній акції «Ніч музеїв»: експозиція, виставка, Live music білого рояля на першому поверсі, Булгаковська веранда, внутрішній дворик відкриті до 23.00. Отже, зберігатимемо вірність традиціям — і, спілкуючись з усіма поколіннями, будемо вести діалог, у якому живуть креатив, драйв, душа та радість.