Той, хто став Джокером

Американський актор Хоакін Рафаель Фенікс (англ. Joaquin Raphael Phoenix) – безумовна зірка. Він - чотириразовий номінант і лауреат премії «Золотий глобус», призер Канського кінофестивалю й володар кубка Вольпі Венеціанського фестивалю за найкращу чоловічу роль, лауреат музичної премії «Греммі», триразовий номінант на «Оскара» й на премію Британської кіноакадемії БАФТА. Найчастіше до такого списку нагород ідуть усе життя. У той же час Хоакінові лише 46 років. Як йому вдалося досягти таких вершин?

Майбутня зірка народилася 28 жовтня 1974 в Сан-Хуані - найбільшому місті  Пуерто-Ріко. Його мати, Арлін Шерон Фенікс (Arlyn Phoenix, уроджена Дунець, нар. 1944), походить із сім'ї осілих у Бронксі єврейських іммігрантів з Угорщини та Росії; його батько з іспано-ірландської сім'ї, Джон Лі Баттом (англ. John Lee Bottom), уродженtwm Каліфорнії. Старший брат, Рівер, був одним з найбільш багатообіцячих акторів Голівуду.

Батьки Хоакіна були членами секти «Діти Бога» і займалися місіонерською діяльністю, подорожуючи по Південній Америці. Секта, що зародилася в 1968 році, проголосила “духовну революцію» проти зовнішнього світу, названого сектантами «Система». У 1974 рух вперше випробувала новий метод «євангелізації», названий «риболовля фліртом», суть якого полягала у використанні сексу, щоб продемонструвати Божу любов і залучити нових членів у рух. Також він служив способом заробітку грошей, де учасниці руху грали роль повій. «Риболовля фліртом» дорівнювалася до так званої релігійної проституції. Ця практика була припинена лише в 1987 на тлі численних звинувачень у розбещенні неповнолітніх.

Недивно, що вже в  1978 батьки вийшли з секти й перебралися до Флориди, змінивши прізвище на Фенікс. Мати Хоакіна влаштувалася на роботу в NBC в відділ кастингу. Їхні діти  почали зніматися в рекламі й телесеріалах. У сім'ї Джона й Арлін народилося п'ятеро дітей - окрім синів Рівера (1970-1993) й Хоакіна,  ще дочки Ліберті, Рейн і Саммер.

Свою першу телевізійну роль Хоакін зіграв у 1982 в драмеді «Сім наречених для семи братів» разом з братом, який помер від передозування наркотиків в 23 роки. Ось що він сказав після смерті Рівера: «У мене немає ні найменшого бажання говорити про покійного брата. Мені не подобається, коли мене порівнюють з ним. Він був неймовірним людиною і великим актором. Колись ми домовилися з ним про те, що будемо старіти разом, але тепер я один, і здається, понад усе на світі мені потрібно поговорити з ним знову».

Потім Хоакін Фенікс знімався в епізодичних ролях в телевізійних серіалах «Вона написала вбивство» (1984) і «Падаюча людина» (1984).

Нарешті у 21 рік молодий виконавець вступив у вищу лігу. В 1995 він з'являється у трилері культового режисера Гаса Ван Сента «За що варто померти» в ролі вбивці одного з героїв. Партнерами Фенікса по фільму були Ніколь Кідман, Метт Діллон, Кейсі Аффлек. Фільм мав успіх у критиків і преси. Це привернуло до Хоакіна увагу продюсерів. Його наступні помітні ролі - в детективному трилері Джоела Шумахера «8 міліметрів» (1999) та в історичній драмі «Перо маркіза де Сада» (2000). Картина Філіпа Кауфмана оповідає про останні роки життя маркіза де Сада, проведені в психіатричній лікарні Шарантон.. Хоакін зіграв тут директора лікарні, католицького священика, абата дю Кольмьєра, який протистоїть знаменитому маркізу. Партнерами Фенікса стали Джеффрі Раш, Кейт Уінслет та Майкл Кейн, а сама стрічка здобула неабияке визнання в професійному середовищі і як наслідок – численні номінації на “Оскар”, БАФТУ і “Золотий глобус”.

І все ж найуспішнішим фільмом раннього періоду в житті актора стала робота у масштабній історичній постановці з часів Римської імперії «Гладіатор» (режисер – Рідлі Скотт, 2000). Феніксу дісталася роль головного антагоніста - римського імператора Коммода, в той час як головного хорошого хлопця, гладіатора Максімуса, зіграв Рассел Кроу. Обидва були неймовірно переконливі в цих образах, проте “Оскар” дістався тільки Кроу.

Відтепер за Феніксом мало б остаточно закріпитися амплуа лиходія. Будь-яку кар’єру це б зруйнувало, але не в цьому випадку: лиходії Фенікса – це істинні вершини акторської майстерності. Окрім того, його талант виявився ширшим за будь-які рамки. Так, у 2002 та в 2004 актор зіграв борця за добро в комерційно успішних трилерах М. Найта Шьямалана “Знаки” й “Таємничий ліс”. Остаточне визнання акторських здібностей прийшло до Хоакіна завдяки «Переступити межу» (англ. Walk the Line; «Іди по лінії», названий по пісні Дж. Кеша, режисер -  Джеймс Менголд) - кінобіографії зірки кантрі Джонні Кеша (Хоакін Фенікс). Тут актор, окрім усього іншого, проявив ще один бік своїх здібностей, виявившись гарним співаком. В підсумку фільм отримав 3 премії «Золотий глобус» у номінаціях «кращий фільм (мюзикл або комедія)», «найкраща актриса в мюзиклі або комедії»і, головне - «найкращий актор в мюзиклі або комедії» для Фенікса.

В кінці жовтня 2008 Хоакін оголосив про свій відхід з кінематографа, щоб «цілком присвятити себе музиці». Згодом з'ясувалося, що заява була частиною псевдодокументального фільму «Я все ще тут", знятого Кейсі Аффлеком, який до того ж є чоловіком його сестри Саммер. У 2012 році Фенікс отримав визнання кінокритиків та номінацію на «Оскар» за роль Фредді Куелла у драмі одного з найкращих на сьогодні американських режисерів Пола Томаса Анлдерсона «Майстер».

Але сьогодні з повною певністю можна сказати, що життя Фенікса розділилося на дві частини: до вересня цього року й після нього – коли у Венеціанському кінофестивалі відбулася прем’єра «Джокера». «Знаєте, я б ніколи не подумав, що це роль моєї мрії. Але тепер, якщо чесно, я не можу перестати про неї думати» - заявив актор.

У Венеції цей фільм ошелешив усіх, отримавши головну нагороду — «Золотого лева». Венеціанський фестиваль, який разом із Берлінським і Канським входить в трійку найбільш впливових, традиційно стриманий щодо мейнстрімного кіна. Що вже тут говорити про екранізації коміксів, за якими закріпилася репутація поверхневої, підліткової розваги. І тут раптом — не просто участь у конкурсі, а ще й «Золотий лев». І “Кубок Вольпі” для Фенікса.

Режисер Тод Філіппс досі був відомий як автор комедій на кшталт «Похмілля у Вегасі». «Джокер» став для нього стрибком вище голови.

Перед нами — будні рядового обивателя Артура Флека (Хоакін Фенікс). Він працює вуличним клоуном, доглядає за немічною матір’ю, мріє робити кар’єру стендап-коміка. У ранньому дитинстві він переніс тяжку травму голови, через що його тепер мучать вибухи неконтрольованого сміху.

Артур — типовий невдаха. Заробляє копійки, на роботі його не люблять, на вулиці через інакшість і вразливість — регулярно лупцюють. Уряд згортає соціальні програми, тому він не може отримувати психіатричну допомогу. Улюблений комік Мюррей Франклін (блискуче виконання Роберта Де Ніро) показує відео з виступом Флека, тільки щоб висміяти його. Одним словом, суспільство всіма можливими способами виштовхує Артура на узбіччя. Нарешті, в один вечір він перестає грати за правилами.

Хоакін тут, можна сказати, лякаюче переконливий. Худорлявий — буквально шкіра та кістки — але також і неймовірно пластичний, він володіє воістину тваринною грацією, змішаною водночас і з беззахисністю, і з постійною напругою, немов готовністю до вибуху. Він бігає, як клоун, навіть у хвилини небезпеки. Танцює дивні танці під музику, яку чує лише він. Його сміх — ще одна особливість — бо ніколи не зрозумієш, дійсно йому весело або це черговий напад.

Діє він у відповідних декораціях. Готем-сіті — це місто хаосу, сміття, темних закутків, розмальованих вагонів метра, суспільних контрастів, некерованих натовпів. Його вулиці пахнуть несправедливістю і злочином. Рано чи пізно вони повинні породити Джокера.

Режисер Тод Філіппс не приховує, що орієнтувався на кіно 1970—1980-х, тобто «Джокер» — це, крім усього іншого, ще й присвята «Новому Голівуду». Також більшість цих фільмів об’єднує постать героя-одинака, приреченого, але харизматичного бунтівника.

Артур — такий само ізгой з цокаючою годинниковою бомбою в голові, як і Тревіс Бікл (молодий Де Ніро) в «Таксисті» Мартіна Скорсезе, але з важливими відмінностями: він продовжує викликати співчуття навіть після серії вбивств, і, крім того, у нього шикарне відчуття стилю. Його червоний костюм і клоунський грим виглядають ідеальним відображенням і його нового «я», і його соціального статусу — мимовільного лідера повстання таких же маленьких людей, як і він.

Як наслідок, ця історія зачепила за живе буквально всіх. Нині фільм – при бюджеті 55 мільйонів - зібрав у світовому прокаті майже мільярд доларів, що дозволило йому стати найкасовішим в історії серед картин категорії R.

Відтепер Фенікс — найкращий Джокер на невизначено довгий термін. Фільм Філіппса в світі кінокоміксів височіє недосяжною вершиною. І на це не можна буде не зважати всім, хто візьметься за нескінченну казку про Бетмена й Блазня.

Чи можна народитися в професії вдруге?

Так, можна. І життя Хоакіна Фенікса це доводить.