Сучасні підлітки в музеї воліють цілуватися, а закладом культури вважають бар
Нещодавно я провела у випускних класах однієї з тернопільських шкіл міні-опитування з метою з'ясувати культурний рівень старшокласників.
На запитання: "Коли ти востаннє був у театрі?" - 12 відсотків школярів відповіли: "Ніколи". Місяць тому відвідували театр - 8 відсотків опитуваних, рік тому - 60 (причому це був добровільно-примусовий шкільний культпохід), два роки тому - 20 відсотків, 15 з яких не змогли пригадати, яку саме виставу дивились.
На запитання: "Як часто ти відвідуєш філармонію?" - 58 відсотків чесно відповіли, що навіть не знають, де вона знаходиться, 25 відсотків респондентів бувають там дуже рідко, 12 - відвідують раз на рік, і тільки 5 відсотків - декілька разів протягом концертного сезону.
В обласному краєзнавчому музеї від 2 до 10 разів побував кожен з опитуваних школярів, але тільки з ініціативи вчителів. Лише 2 учні були там з батьками, а ще двоє - з власної ініціативи. На жаль, не через любов до історії рідного краю, а тому, що "в музеї добре призначати побачення: квитки дешеві, чисто та затишно, є де сісти і ніхто не заважає цілуватись", як щиро відповів один з респондентів.
Щодо закладів культури, які відомі підліткам - 92 відсотки назвали драматичний театр, 78 - палаци культури, 54 відсотки - філармонію, 33 - ляльковий театр, краєзнавчий музей і кінотеатри. Дивно й водночас приємно, що до закладів культури 25 відсотків респондентів віднесли навчальні заклади. Утім, 20 відсотків опитуваних закладами культури вважають бари, 8 - парки, і тільки один школяр згадав про картинну галерею. Ще двоє респондентів переконані, що осередком культури є підвал їхнього будинку.
Лише 12 відсотків опитаних мною школярів дивляться вистави і культурологічні передачі по телевізору.
На запитання: "Як високо ви оцінюєте свій культурний рівень?" - вісімдесят два відсотки самокритично визначили його як дуже низький, 17 відсотків - як середній, і тільки один відсоток - високий. 87 відсотків підлітків мають бажання його підвищити і вважають, що для цього потрібно вчитися спілкуватися з людьми, багато читати, подорожувати, мати багато грошей і вільного часу, спілкуватися з творчими особистостями, відвідувати заклади культури, отримати вищу гуманітарну освіту.
На запитання: "Яку роль відіграють ваші батьки у вашому інтелектуальному і культурному розвитку?" - 50 відсотків відповіли: "Ніякого". З 26 відсотками - батьки регулярно обговорюють новини літератури і мистецтва. Ще з 8 відсотками - не тільки дискутують, але й заохочують до походів у театр, в кіно, на вистави. Більше 8 відсотків батьків оплачують заняття своїх дітей в музичних і художніх школах.
Тож, чи можемо ми звинувачувати дітей, які замість походу до філармонії чи до театру воліють споглядати по відео еротику, бойовики, трилери, а закладами культури вважають бар або підвал власного будинку? Напевно, ні. Наші діти існують не у безповітряному просторі, а у хворій державі, де панує нездоровий моральний клімат, де діють "закони джунглів" і де виживає сильніший.
Тернопіль
